Чи є істина у вині?

bezymyannyj2

Ігор СУХОВИЙ, автор і ведучий проекту «Сходи»

«Чергова зустріч на нашому міжконфесійному проекті має привабливу тему. А чому така міцна давня традиція людства хильнути з приводу і без? І живе вона з часів, коли люди не мали запобіжника у вигляді віри та міри. Інша традиція – вірити в єдиного Бога в одних релігіях розвивалася, не перешкоджаючи алкоголю, а інших – діяла сувора заборона його вжитку. Не секрет, що шанувальники чарки і бокалу, нерідко посилаються на Святе Письмо, де згадки про вино не рідкість. Наприклад, апостол Павло радить Тимофію, вживати замість води потроху вина, щоб забувати про старість і неміч. На жаль, подібними цитатами з Біблії знання і обмежується. Люди часто не розуміють сенсу інших сентенцій Книги книг, де порівняння старого вина з молодим, зовсім не інформація для сомельє, але лише перевага мудрого досвіду перед ще не набутим…»

bezymyannyj1

Отець Василь (Колодій), УГКЦ: « In vino veritas… Тема подобається, і чимало думав, у чому полягає ця істина у вині. Це ж сказали мудрі люди, і то є правда: істина не в самому напої, а в тому, хто її проголошує після вина… Як не старайся замаскувати свої думки, але після п’янкого напою, людина втрачає страх помилки або необережного слова. Тобто йдеться не про істину, як сутність буття, а про реальні мотиви чи приховані думки. Усі люди по своїй природі грішні. У Раю ми впали у гріховність, і через непослух були вигнанні звідтіль. І тепер схильні до злого, воліємо вживати алкоголь, говорити про його переваги, показувати лише веселий вплив його вживання… Та коли ми говоримо про християнство, то Ісус Христос установив Євхаристію саме за чином Мелхиседека на хлібі та вині. Отже вино, думаю, було значущим фактором, і раз Господь нам його дає, то воно корисне. Але Бог вчить нас збалансованості, щоб все було в міру, бо гріх в людині полягає не в тому, що вона чинить чи вживає. Коли Мойсей отримав 10 заповідей Божих, вони чітко означили гріхи, які до того часу були в людині. Що ж до алкоголю, то з отриманням законів поведінки, люди мали собі вибирати: мати від вина користь чи потрапляти у полон залежності. Через тисячоліття бачимо, що ці настанови дієві. У нашому суспільстві найбільша проблема не вживання марочних чи міцних напоїв, а замаскованих під легкі. Усі так звані мікси починають прив’язувати до згуби молодь. Вона не вважає шейки чи колу з ромом алкоголем взагалі і це є початок залежності. Важкий тягар – наша радянська спадщина. Згадайте радянські фільми, де обов’язково були сцени з випивкою, жарти над пияками… Висміювалися не явище, робилося, навпаки, щоб було весело, хотілося кривлялися, повторювати дії та репліки… Тобто суспільство отримувало сигнал: алкоголь — важлива складова життя. А далі відповідна система розрахунків. Більшість послуг виконувалося за пляшку – дві. У селах машину краденого зерна обраховували не грошима, а літрами горілки. Я це бачив ще хлопчиком. Теж саме при ремонті чи зведенні дому, коли майстри цієї справи переводили обсяг робіт у кількість оковитої. А прийдешні покоління засвоюють ці гіркі уроки. Повертаючись до теми легких алкогольних напоїв, зауважу: нинішня молодь не знає формули і складу вживаного у пляшках. Вона просто наслідує приклад, і звісно не замислюється, що буде з мозком, репродуктивною системою і так далі. Я вважаю, що Церква має на це звертати увагу, медики мають про це говорити. Тут є тонка межа між власним вибором, бо я культурно випиваю, і мені до інших справи нема. Та ні, є ще соціальний обов’язок, а найперший назвати гріхом те, що роблять з молоддю виробники і реклама цих коктейлів поступового запрошення до алкоголізму».

Ігор Суховий: «Зі слів отця Василя ясно, що традиція пити у нас не лише міцна. І закладалася вона ще у часи України-Руси, коли мореплавці зі Сходу були шоковані кількістю вживаного. Що ж до підступного залучання нинішньої молоді, то «архітектори» нових звичаїв вживання навряд легко зізнаються. Навіть за відомою формулою «Що у тверезого у голові, то у п’яного на язиці…» Самі вони свою продукцію не вживають. Прибутки дозволяють віддавати перевагу елітному алкоголю. Але чи є різниця, і яке значення має стриманість у цій поважній справі? Чи вплинула на неї далекі події Хрещення по обидва боки Дніпра…

Отець Дмитро (Поворотний) УПЦ Київського патріархату: «У християн взагалі відсутня регламентація дозволенного за столом. Навіть якщо узяти ще й національні традиції різних народів. Я думаю, де б не жили юдеї, у них застольні звичаї визначені дуже чітко і не різняться у залежності від державних кордонів. Хоч на Святій землі, хоч на Далекому Сході…Так само і мусульмани, у яких теж усе стандартно. Що стосується алкоголю, то перша згадку у Святому Письмі маємо в епізоді про Ноя та його сина Хама. Коли батько випив збродженного виноградного соку, а син глумився і сміявся над його безпорадністю… Я зараз дивився у Притчах, главі 23-й, там цікаві речі: «… У кого виття, у кого стогін, у кого багряні очі. У тих, які сидять за вином та приходять шукати вина приправленного…» Або, як починається шлях до чужих жінок і розпусти: «Не дивись на вино, як воно червоніє, як іскриться у чаші… Як змій, воно вкусить, і вжалить, як аспід. » Багато є повчального і в Ісаї, проте не слід забувати і про практичну користь, яку алкоголь мав з давніх часів. Знаємо про дезінфекцію води мореплавцями, зокрема міцними напоями, такими, як ром. Не минає увагу Святе Письмо і стан душі. Псалом 103-й, де ведеться: « І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її…» Отже питання вживання тільки у самоконтролі людини. Апостол Павло проповідував Ефесянам не впиватися вином, від якого буває роспуста. А для високого і пристойного приводу, сам Спаситель у Кані Галилейській зробив вино з води для весілля. У християнстві завжди є норми для певної ситуації. Є піст, коли людина обмежує себе, і є свято для затишку в душі. Що ж до алкоголю, то його, як будь — яку річ, можна зробити небезпечним. Людина може стати залежною так само і від комп’ютера, зруйнувати особистість можуть соціальні мережі… Не все так однозначно, але проблема в нашому суспільстві, як і традиція пити, так би мовити, сталі і укоріненні. Проте можна згадати античні Грецію чи Рим з їх культурою чи навпаки безкультурністю у цьому питанні. Там застілля переростали у добові оргії, і суспільство поступово йшло до звичного способу питва. І якщо взяти статистику, то українці не «попереду планети всієї» у цій справі, хоча культура вживання, як і якість напоїв ще бажає кращого. Не відкинеш і ролі радянської епохи. Навіть у царській Росії вживалося горілки значно менше, ніж це сталося після 1917 року. Нині ж на ситуацію впливає комерційна складова. Але привалювати має складова духовна. Як люди віри, ми мусимо про це говорити і діяти починати з себе. У православних храмах при єпархіях існують антиалкогольні товариства, які пропагують тверезий погляд на світ. Це також відіграє велику роль. Але сказати, що вживати алкоголь наша релігія забороняє з позиції Писання, то такого немає».

Диякон Самуїл (Макян) Вірменська церква: «Притримуюсь думки, що заборонами нічого не вдієш. Я не згоден з отцем Василем, що слабоалкогольні напої більш шкідливі, ніж міцні. Та спочатку про церковні відмінності. Якщо взяти античну культуру, ті ж грецька та латинська євхаристії робляться на розбавленому вині. Бо греки вважали, що пити цілістне вино — варварство,і тому вони вживали лише розведене, а звідти звичай пішов в літургію. У вірмен такого не було, бо у нас чудова вода для звичного вживання, а по – друге, вірменський виноград не такий міцний, як у Греції. Вино виходило легшим і не розведеним йшло для літургії. Тепер, знову про алкогольні загрози молоді. Ми всі були молодими, і «ром-коли» були в продажу, але я жодного не бачив, хто від слабого алкоголю спився. Як студенти хотіли напитися, то вони брали спирт «Royal»… Так, молодь слід виховувати, а не забороняти. Ви мабуть чули, що Вірменія – єдина країна, де ніколи не було витверезників. Є культура і традиція виховання. Я своїх дітей виховую з малого віку: коли у нас гості, дитина підходить і простить, тато, налий, і я не відмовляю. І я впевнений, що моя дитина не буде алкоголіком. Коли я сам був маленьким, тато мені наливав навіть коньяку, а всі гості теж дивувалися… Батько казав теж саме і про мене. Він був впевнений, що дитина привчається до правильно вживання алкоголю, бо їй не забороняли. Є ж протилежні приклади, де в родині батько — алкоголік, дитину берегли і не давали нічого, міцнішого за чай. Дитина стала дорослою, одразу спилася, бо нарешті дісталася до чарки… А ще в мене є питання до нашого представника єврейської громади, чи існують у вас якісь традиції розбавлення вина?».

Олег Ростовцев, член правління єврейської громади Дніпра: «На самом деле здесь есть несколько вопросов, связанных с нашей религией. Во — первых, я не никогда не слышал. что бы вино специально разбавлялось, а оно используется в иудейской религии достаточно часто. Так бывает каждую субботу при освящении этого дня, в большинстве праздников, таких, как Песах, когда есть обязанность выпить четыре бокала вина, строго регламентированных объемом. И только если человек не может их выпить, вино заменяют соком. Вино в иудаизме имеет разное назначение. Его возливали на жертвенник в храме, пили во время различных трапез, например, ритуальных, связанных с обрезанием. И чаще это вино никто не разбавляет, но при этом оно может быть, как сладкое, как кагор, так и сухое. Как вариант и при необходимости допускается пиво, редко используется водка. Просто нужно выпить определенный объем, а легче выпить больший объем вина, чем водки… Далее, почему вину придается такое большее значение и его употребление отнюдь не осуждается? Иудаизм видит человека, состоящим из двух сущностей: божественной души и животной. И если божественная душа наслаждается вещами духовными, то мы не должны забывать о животной душе. Она не является нашим противником. Без этого сосуда, в который помещена божественная душа, мы не можем существовать. Для того что бы доставить удовольствие и порадоваться всем нашим естеством, лучше наслаждения алкоголем трудно и представить… Не важно, каким напитком будем тешить, выбор по желанию. Но! При этом нужно понимать, что божественная душа должна иметь приоритет. Ведь если ты любуешься, кормишь свою собаку, тебе не приходит в голову ее подменить в будке или вольере… Да, есть заповедь Всевышнего про заботу о своем теле, здоровье, но мы не должны постоянно думать о своей печени, селезенке, мозге… Есть в этом мире задачи поважнее, чем навязчивые мысли о собственной физиологии. Что касается выбора или ограничений, о которых упомянул господин Дмитрий Поворотный, то замечу: евреи в разных странах пьют абсолютно по-разному. Живущие в Израиле практически не употребляют тяжелый алкоголь, предпочитая сухие вина. Употреблять крепкие напитки – удел выходцев из бывшего Союза, а хасиды наиболее позитивно относятся к водке, чем в корне отличаются от других религиозных течений. Еще у нас есть большие проблемы с кошерным вином без добавок, ведь это прежде всего ритуальный напиток. С водкой намного все проще. Хотя при этом есть еще психологические и социально-культурные вещи, которые, безусловно, существуют. С другой стороны, мы очень радуемся и любим говорить «Лехаим!», аналог украинского «Будьмо!». И мы не считаем, что алкоголь это что-то неправильное. Ведь в Интернете тоже можно погрузится в темное и отвратительное. Тоже может быть с легкими алкоголем и наркотиками, после которых человек может перейти к героину. А с другой стороны и вода в больших количествах становится страшным ядом, биологи это точно подтвердят. В употреблении алкоголя должно быть понимание: для чего? Дети смотрят на праздничные или семейные застолья и задумываются. Воспитание детей, как раз заключается в том, чтобы они поняли это не просто пьянка, а освящение, религиозная или семейная традиция. И даже если выпито много, то с хорошим содержанием. А есть другой пример, где лицемерие переплетается с ханжеством.. Самое страшное в алкогольных напитках это их слабость и отсутствие ощущения, что ты на них присаживаешься. Я наблюдал многих взрослых людей, отнюдь не детей, которые попытались найти себе удовольствие, когда привычный напиток запретили врачи. Знаю человека, который пил вино, а в связи болезни поджелудочной железы, нашел себе легкий заменитель и… спился с ужасной скоростью. Хотя до этого перехода, вина он пил не много. И проблема в том, что состав этих заменителей встраивается на уровне физиологическом, они врываются с огромной силой, но делается это не заметно. И чаще всего после слабоалкогольных напитков человек не начинает предпочитать марочный херес, мадеру, виски 15-летней выдержки… Он просто переходит на наркотики и всякую гадость».

screenshot_1

Ігор Суховий: «Серед нас є представник вірування, яка категорично забороняє вживання будь-якого алкоголю. Як поводитися вірянам і священикам у громаді, де ставлення до алкоголю цілком поблажливе? Є спостереження, якщо мусульманин хоче випити, то він заходить у гості до іноземця, бо «Аллах під цей дах не зазирає»… Чи достатньо такої перестороги, дізнаємося у шановного представника ісламу.

Імам Віталій (Оверко), мусульманська громада «Єдність»: «Чим керуються мусульмани, щоб не вживати алкоголь? Вони пам’ятають такі рядки з Корану « О ви, які увірували! Воістину, напої, що п’янять, азартні ігри, жертовники з каменя і стріли для ворожби є мерзота для дій сатани. Ухиляйтесь цього, можливо ще встигнете. Сатана бажає посіяти поміж вами ворожнечу і ненависть і відвернути від спомину про Аллаха і від намаза. Невже ви не зупинетесь…» Тобто, це є основа заборони, але це є вказівка причин і пояснення для мусульман. Шайтан саме через алкоголь добивається розбрату поміж людьми. Алкоголь, вино заборонені не тому, що воно не чисті, а тому, що можуть стати причиною ще більш непоправного гріха. Якщо ми подивимося навколо себе, то побачимо: більшість вбивств, прелюбодій, ганебних сварок стається, коли люди нетверезі… Ми точно впевнимося, що саме алкоголь нищівно діє на мозок, і людина може перестати бути людиною. Я трохи звернуся до біофізики, за своїм фахом працював з дівчиною, яка в лабораторії займалася вивченням впливу різноматніх речовин на мозок тварин. Дійшли висновку, що алкоголь, кофеїн і опіати (природні алкалоїди опійного макуред.) діють приблизно однаково. Окремі речовини можуть посилювати дію одне одного, на приклад, кофеїн та алкоголь, які трапляються у сучасних енергетичних напоях… Тут ще пролунали дві, начебто, протилежні думки: забороняти чи виховувати? Якщо будемо використовувати щось одне, то успіху ми не досягнемо. Іслам затверджує одразу дві методики: людина виховується, але випробування доводить: дурна частина душі людини сильніша! Вона все одно прагне домінувати, тому існує заборона на рівні суспільства. Якщо мусульманин буде вживати алкоголь вдома, то цей гріх лишається між ним та Богом. Він понесе покарання від Бога, але коли людина питиме на вулиці, то він буде покараний громадою. Традиції вживання алкоголю є у всіх народів. Шановний ведучий наводив приклад, що навіть у Йемені, де давні традиції нашої віри, потайки роблять пальмову самогонку. Тобто, позаочі люди завжди будуть вживати алкоголь, адже бажання спробувати п’янких напоїв закладене у кожному з нас. На завершення додам: у нашій області і Україні ми впливаємо на ці вади мусульман тільки виховними засобами…».

Диякон Валерій (Калашнік),УПЦ Київського патріархату: «Моє дитинство пройшло у Чечелівці, я бачив багато нетверезих земляків, бачив п’яні свари і бійки… Але для мене вічним прикладом буде мій батько. Ні я, не сусіди ніколи не бачили його у негідному стані. Навіть, коли є традиція, повинна бути самодисципліна. У людини має бути багато більш важливих справ, ніж «підігрів» алкоголем. Ми чітко маємо знати, скільки і коли можемо випити. Я служив у Німеччині, усі знають ця країна відома на весь світ своїми сортами пива. Пригадую, як ми там грали в шахи по кілька годин, і при цьому пили цей хмільний напій. Загальна атмосфера і культура вживання не суперечили обом заняттям…»

Ігор Суховий: «На завершення передаю слово пастирю християнського світу, де чимало монастирів започаткували загальновідомі фірмові марки пива, вина, лікерів, настоянок… А славетний Гете латиною «Ergo bibamus!» запросив усе це перепробувати. Просте запитання, чому? Без Божої волі таке уявити неможливо…»

Отець Марек (Лісовскі), Римо – Католицька церква: «Відомо, що кожна залежність має багато різних непростих складових. Хтось сприймає алкоголь лише, як порятунок. Наприклад, військовий, що пережив страхіття війни. Але часто це втеча від дійсності, намагання пережити негаразди в родині та інші… У нас є показовий досвід, коли зустрічаються анонімні алкоголіки, які втім не вживають роками, і все одно визнають себе такими. Але вони мають дванадцять кроків допомоги від своєї біди. Саме Бог дає цим людям сили остаточно вийти з цієї біди і не тікати від життя. У Біблії ми, католики, бачимо символ вина Божим благословенням, символом любові, визволення, коли має прийти Месія. У старому заповіті є пророцтво яке каже, що коли то станеться, буде багато між іншим і вина… Фактично Ісус у Кані Галилейскій подав знак переміни, там теж сказано, що Христос показує цим перетворенням води на вино справжні цінності. Згадайте, як Марія каже: «Не мають вже вина…» То теж саме, що не мають любові, і Христос допомогає. От у чому традиція: Бог завжди змінює ситуацію. Євхаристія, де вино є символом визволення».

Джерело: https://www.facebook.com/profile.php?id=100014157675237&fref=ts

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *