Чи літають бугаї?

В нашій чудовій мові бувають дивовижні збіги. Не так часто, як в англійській, де окремі слова мають різні значення, і незабутній Бенні Хілл у власному шоу вдало жартував за кожної оказії. Проте ось вам ситуація: просуваючись у очеретяних плавнях, якщо раптом почуєте захоплений оклик сусіда по човну: «Дивись, бугай злетів!», не лякайтесь за його психічний стан…

Спішу повідомити, що велика рогата худоба ще крилами не замахала і неба не скорила. Йдеться про дивовижного птаха, з яким вперше пощастило зустрітися ще школярем. У піонерському таборі біля села Могилів Царичанського району я мав повну довіру вихователів. Був капітаном футбольної команди, головою загону, а ще міг годинами розповідати про природу рідного краю вже у десятирічному віці. Тому, всупереч жорстким правилам, мене інколи відпускали у недалекі мандри до лісу.

У його хащах навколо Орелі виблискувало чимало заболочених заплав і озер, які бачилися амазонськими. Мені і досі здається, що я відчуваю ті п’янкі пахощі з дитинства: розпеченої сонцем соснової смоли, квітів, ягід…Чую втаємничений шепіт очерету, і раптом той незбагнений звук, що збентежив би і багатьох дорослих!

Ще у дитячі роки якось сам навчився правильно пересуватися лісом і плавнями, тому угіддя відкривали мені чимало таємниць природи. Не забував і про власні очі, які пильно дивилися навколо. Але тут на низьке і несподіване «уп-уп-уп-румб» спочатку зреагували вуха. Майнула думка про мореплавців з їх румбом, а от з ревінням бугая асоціація виникла далека. Втім, що піратам, як і бику, робити на лісовому озері?

Тоді я ще і не знав українську назву птаха, якого побачив, наблизившись без зайвих рухів і шуму. Чималий, розміром під молоду свійську гуску, він витягнув шию серед пожовклих стеблин рогозу. Забарвлення, майже як у тигра, давало йому надію, що я не помічу самого на такому тлі. Запам’ятав зустрічний погляд. Свердлили пташині оченята суворо аж до ненависті, наче запитували: « Знайшов, і що робитимеш далі?»

…Нині я розумію людей з далеких і темних часів невігластва, які раптом чули на болоті голос бугая з родини чаплевих. Але й у радянські часи, і у нинішні – занадто зарозумілі і поверхневі – залишається велика підозра: подай птах голос вночі, дехто згадає і про нечисту силу.

Аж ось мій новий знайомець не витримав напруги несподіваної зустрічі, зіскочив на корч і майже вертикально злетів угору. Він часто змахував округлими крилами з розмахом до півтора метра, аж поки не ліг на курс, щоб податися геть за верхівки сосен.

Російська назва «выпь» має багато загадок походження, але жодного точно стверджуючого. Мені, як жарт, пригадалися мандри північною Росією, де і місцевий мужик-браконьєр жалівся на життя біля річки Печора. Говорив він швидко, з постійним «то», але зовсім не про орнітологію: « Они – то мне, выпь да выпь… А я то пить уже не могу. Каждый норовит налить то…»

Проте споконвічна українська назва «бугай» прижилася і в окремих регіонах Росії. Разом з ще одним уточненням — «болотний або водяний бик», вона прямо натякає на своєрідну пісню цього птаха. Ефекту приблизного повторення якої можна досягти, гудучи у залізну діжку з водою на днищі…

Бугай – створіння потайливе і довго не визнає свого виявлення в плавнях. Витягнувшись і піднявши голову дзьобом вгору, він навіть буде похитуватися разом з тростинами у такт з вітром. Проте, якщо людина, єнотоподібний собака чи лисиця не ймуть віри такому акторству, птах з чималим гамором рвоне з плавнів у небо.

А от кладці дітись нікуди. Пташенят теж може врятувати лише захисне забарвлення або спроба накивати п’ятами у шурхоті очерету. Як більшість жителів такої домівки, дітлахи бугаїв вправно пересуваються, цупко хапаючись довгими кігтями за стеблини.

Дорослі птахи вміло користуються власними маршрутами у лабіринтах очерету. Найкращий вибір для оселення там, де відкриті плеса менші, а зарості водних рослин густо домінують. Тут птахи ховаються, а на лови виходять до води. Здобич бугаїв різноманітна: від вугрів до п’явок, не пропустять вони повз увагу рибку, жабу, вужика…

Полює бугай характерно. Завмирає, втягує шию, вдивляючись через скло поверхні чи сплетіння очерету. А коли настає потрібна мить, від сутулого незграби не залишається і сліду, адже дзьоб у бугая міцний і зазубрений з боків! Є спостереження з доказами, що цей «болотяний цар» ласував не лише чималими карасями, а розправлявся навіть з водяними щурами…

Бугайчик – то не теля

Володар нічного життя плавнів бугай має меншого родича. Бугайчик – близький, проте окремий вид. Самець різко відрізняється і забарвленням, і розміром тіла, помітно меншим за грака. Кого-кого, а граків бачите у місті щодня, тож можете уявити. Пан бугайчик має чорну «шапочку», таке ж надхвістя і спину, а на крилах є великі біло – жовтуваті плями. Пані, як і молоді птахи, схожі за кольоровою гамою на великих родичів – бугаїв.

Бугайчиків можна зустріти і в межах міста. Зокрема їх спостерігають у плавнях Діївки, а от бугай став рідкісним по всій Україні. Надто мало у нас залишилося незайманих плавнів, які не палять вдень і не турбують вночі. Проте на водоймах лісових масивів області і віддалених плавнях річок на бугая ще можна натрапити.

Повернуся ж до більш звичайних наших сусідів – бугайчиків. Їх меню теж наповнене усім плаваючим і плазуючим різноманіттям водойм. І ці любителі закусити пуголовками і п’явками також вдаються до хитрощів, перш ніж скористатися крилами. Тільки «косити під очерет» у них виходить ще краще, бо стрункіші за бугаїв. Бачив чудову ілюстрацію до дії: вчений тримає на долоні самицю бугайчика, а вона не вірить, що її відпускають. Витягнулася з дзьобом вгору і гойдається, хоча навколо один пісок без очерету… Звичка – велика сила.

За гучністю вокалу бугайчики поступаються велету в родині. Їх виголошений «румб» не такий басовитий, але в глухому місці теж здивує. Не пробував, але знавці радять імітувати це соло, повторюючи знакове слово у порожню пляшку… У повсякденному житті обидва птахи, особливо у польоті, користуються іншими нотами. Бугаї перегукуються між собою різким «кау», бугайчики випалюють миттєву серію «ке-ке-ке…»

А от у карколомному пересуванні очеретом, менший вид дасть фору більшому. Адже товщина стеблин для бугайчика має менше значення, ніж для ревучого здорованя.

Ігор Суховий

Джерело

Sharing is caring!

Send a Comment