Доля вимушених переселенців в Україні

Внаслідок  окупації  території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією та через збройний конфлікт на Сході України більше двох мільйонів людей, тікаючи від війни, залишили  свої домівки і практично без допомоги держави починали нове життя. За даними ООН, Україна знаходиться серед десятки країн світу, де найбільше внутрішньої міграції. Відповідно у національному законодавстві  України з’явилося поняття внутрішніх переміщених осіб, почала формуватися відповідна правова база щодо їхніх прав, обов’язків та пільг. З метою забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) 20 жовтня 2014 року був прийнятий Закон України  “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Проблемами вимушених переселенців у регіонах наразі є:

  • соціальний захист;
  • забезпечення житлом; харчування
  • забезпечення медичною допомогою;
  • освіта дітей, влаштування дітей у дитячі садочки
  • проблеми соціально-психологічної реабілітації переселенців;
  • комплексна соціальна реабілітація
  • потреба у наданні юридичної допомоги
  • надання земельних ділянок під будівництво житла із земель комунальної власності
  • компенсація (відшкодування) вартості зруйнованого житла.

Сьогодні держава та волонтери опікуються найактуальнішими питаннями, а саме: як вивезти, де розмістити, як нагодувати переселенців. Складнощі із переселенцями з Донбасу пов’язані з цілою низкою обставин. Вже зараз зрозуміло, що багато з них не збираються повертатися, не бажаючи жити у зруйнованому регіоні та поряд з тими, хто підтримував ворогів української держави. Ця група вже адаптована до життєвих змін і досить інтегрована економічно та соціально, а також не потребує (та й не чекає) підтримки держави.

image1

27 березня 2016 р. був відкритий ресурсний центр допомоги ВПО та учасникам (членам родин) АТО ГО «Справа Кольпінга в Україні». У Ресурсному центрі  надаються консультації  психотерапевта, юриста. Відбуваються духовні бесіди з священником Львівської Римсько-Католицької Церкви в Україні капеланом Олегом. Також проводить заняття з арт-терапії для дітей та молоді ВПО та родин учасників АТО Христина Хемптон, арт-терапевт, США, волонтер Товариства «Родина Кольпінга». Організовуються семінари, зустрічі, круглі столи, групи самодопомоги ВПО. Здійснюються виїзди в райони області  для надання ургентної допомоги чи проведення консультацій на місцях. Проводяться курси підвищення кваліфікації фахівців для оволодіння психотерапевтичними методами допомоги особам, постраждалим від психотравм. ВПО також навчаються у Львівському Університеті  III віку, де вивчають історію, іноземні мови.

Голова товариства Катерина Островська розповідає :

«У Ресурсному центрі ГО  «Справа Кольпінга в Україні» є  центр фінансової допомоги для відкриття бізнесу ВПО.  Проект розрахований на три роки. Є три осередки в Івано-Франківську, Ужгород та Львові, а в місті Чернівцях є базова організація.  Шукають людей, які вийдуть з конкретними підприємницькими ідеями. Перший  рік – це є консультування , виявлення та збирання потреб, створення груп взаємодопомоги.  Тобто ми повинні знизу почати процес пошуку людей. Організація започаткована в 2001 році. Уряд Німеччини оплачує цей проект. Коли будуть готові певні пропозиції і впевнені що ці пропозиції принаймі на  50% будуть працювати, тоді  наступний етап — буде даватися фінансова підтримка бізнесу.»

Через відсутність належної підтримки держави, через бюрократію, корупцію багато переселенців шукають шляхи виходу з ситуації. Багато переселенців не розраховують на допомогу зі сторони держави, а самі на новому місці починають все з нуля.

image2

Денис Ткаченко, редактор Порталу неполітичних новин Донеччини, залишив свою домівку,  через небезпеку вдома і, приїхавши до Львова,  разом зі своєю знайомою Катериною організували свій власний бізнес, центр йоги  у місті Львові. Денис говорить, що місто Львів він вважає  нині своїм рідним містом, йому подобається Львів своєю аурою, він відчуває себе вільною людиною і  може дихати чистим повітрям.

image3

Ельдар Гралов  разом з матір’ю, переселенець із Криму, підприємець взяв в оренду приміщення і відкрив кав’ярню  «Бахчисарай»  у місті Львів. Мати Ельдара скаржиться на відсутність підтримки зі сторони держави, не забезпеченням житлом, тому самі виживають як можуть. Ельдар розповідає : « Я часто їздив до Львова.  Мені ніхто нічого не винен. Якби я міг описати своє кафе одним реченням, то це було б – частинка Криму в Львові. Перебуваючи тут, я відчуваю себе як вдома. Змінив тільки назву міста, але паспорт, душу і серце я не змінив.»

image4

Тимур Баротов, морський піхотинець віддав 22 роки свого життя державі. У нього також  виникла проблема з отриманням  житла та приписки. Разом з батьками живе брат Тимура з родиною. Місця там бракує, тому Тимур орендує квартиру, де проживає разом із дружиною, дитиною та родиною. З Севастополя він приїхав до Львова. «До Львова чому? Бо мій тато військовослужбовець і отримав квартиру у Львові. Я взяв з собою все що помістилося у машину і поїхав до Львова. Я розумів, що починається війна. Не дочекавшись призову  пішов добровольцем, в батальйон «Айдар», в афганську сотню, був поранений. В серпні 2015 року, коли  прибув до батальону  з’ясував, що мене демобілізували. Був морально роздавлений і вирішив нічого не доводити  та повернувся додому (домівкою він вважає  Львів), до сім’ї. У Львові разом з друзями створив спілку учасників бойових дій, асоціація комботатів. В 2014 році з переселенцями також створили організацію «Кримська хвиля». На початках вони зустрічали,  допомагали облаштуватися переселенцям з Криму, потім коли отримували гуманітарну допомогу, розподіляли гуманітарну допомогу між собою. Інколи переселенці просять специфічну допомогу – дитяче ліжко.

Тимур розказує : «Я займаюся своїми хлопцями атошніками, ми вирішуємо різноманітні питання. Зокрема соціальні, допомога з документами, допомога того, що належить бійцям,  патріотичні заходи. Учора у Львівському національному університеті відбувся показ мого документального історичного фільму «Українська революція». Крім цього показу ми проводили паралелі з 1918 року, коли більшовицькі війська на чолі з Муравйовим зайшли в Україну із сучасністю. Фактично розповідаєм багато фактів, які люди не знають. Зокрема про депортацію кримських татар, про депортацію етнічних німців з Криму в 1941 році, мало хто знає… Так само в червні 1944 року після депортації кримських татар, були депортовані кримські греки, вірмени, болгари, італійці навіть… Практично все корінне населення Криму було депортовано, не тільки кримські татари…  На жаль органи влади сьогодні не виконують те, що зобов’язані зробити згідно Закону. Але переселенці повинні відійти від позиції постійного прохача. Держава Україна не надасть достатньої допомоги, тому потрібно навчитись допомагати собі самим. Об’єднуватися, шукати підтримку і ресурси, взаємодіяти з  громадськими організаціями,  бізнес-асоціаціями, міжнародними донорами. »

Аліса Пасько

 Ресурсний центр допомоги ВПО та учасникам АТО, ГО «Справа Кольпінга в Україні», м. Львів, вул. Меретина,3

Центр йоги,  м. Львів,  вул. Шота Руставелі, 7

Кав’ярня  «Бахчисарай», м. Львів,  вул. Волошина, 6

 

 

Найдено 1 ответ

  1. Надежда:

    Мы тоже переселенцы из Луганска живем в украинской Луганской области за время проживания не дома встречали всяких людей и добрых и милосердных и отзывчивых и бюрократов и вроде бы чувства в зависимости от обстоятельств бывают разные но вобщем спасибо государству Украина за поддержку и помощь а огромное спасибо странам которые нам помогали и помогают и что бы не говорили об Ахметове ему отдельное спасибо за поддержку и помощь

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *