Дорожні довгобуди в Ірпені спричинені порушенням законодавства місцевою владою

Наразі Ірпінь має три масштабні і вже «бородаті» дорожні довгобуди. Рік не може завершитися реконструкція вулиці Підгірної (більш відомої як Об’їзна дорога під залізничним мостом). Вже більше року «на біс» перекопується вулиця 8-го Березня – від Грибоєдова до Тургенівської – ні пройти, ні проїхати. І з березня цього року в центрі Ірпеня виник ще один дорожній довгобуд по вулиці Алієвої.

bezymyannyj1

Здавалося б, чому б не зробити ремонт однієї вулиці, а потім перейти до іншої?! Не все розривати одночасно, і ремонт можна завершити швидше, максимально зосередивши фінансові ресурси на одному об’єкті. Це з точки зору здорового глузду.

Та в Ірпінської влади своя мотивація й підхід до ремонту доріг. Його зараховують за пайову участь забудовникам. По-перше, це суперечить чинному законодавству, відповідно до якого кошти пайової участі повинні перераховуватися до бюджету, а не зараховуватися виконаними роботами.

По-друге, цей передбачений законодавством загальний порядок сприяв би швидшому ремонту Ірпінських доріг. Завдяки тому, що можна було б зосередити ресурси на одній вулиці, закінчивши ремонт якої, приступати до наступної. Наразі виходить, що один забудовник «тягне» ремонт однієї дороги, а в іншому місці інший займається іншою. При цьому, буває, торгуючись з владою за зарахування пайової участі, що також уповільнює темпи виконання робіт.

bezymyannyj2

По-третє, потреба капітальних реконструкцій вулиць 8-го Березня і Алієвої викликана діяльністю самих забудовників. Наразі активно забудовується висотками колишній приватний сектор неподалік Центрального ринку. Також на розі вулиць 8-го Березня і Тургенівської на місці приватного сектору зведений 10-поверховий будинок. Попри протести місцевої Громади забудовники планують заповнити висотками весь квартал приватного сектору між вулицями 8-го Березня, Тургенівською, Центральною, Нігояна (Московська). Зрозуміло, що зростання щільності населення потребує заміни комунікацій. Насамперед підземних – водогону й каналізації, а також труб газопостачання. Якби у згаданих місцях залишався приватний сектор, тоді б не виникла така нагальна потреба реконструкцій вулиць із комунікаціями.

Дещо схожа історія з вулицею Підгірною. Наразі це стратегічна Об’їзна дорога під залізничним мостом. Нинішня поки що влада виношує «наполеонівські плани» забудови заплави Ірпінь-річки. Для цього, зокрема, потрібна заміна комунікацій під дорогою, значна частина якої фактично розташована між полями й городами, де наразі немає взагалі ніяких будинків. Але вже рік не можуть завершити її реконструкцію. Причиною затримки називають опори ліній електропередач, які «зненацька» опинилися… на проїжджій частині. Ускладнює ситуацію та обставина, що ці стовпи належать Укрзалізниці, а не комунальній власності міста. Що й говорити, така «несподіванка посеред дороги» у прямому й переносному значенні вислову.

bezymyannyj3

Зрозуміло, якби перед початком реконструкції було належним чином розроблено й затверджено проект виконання робіт, то ще б до їхнього початку звернули увагу на опори електропередач, з’ясували їхню приналежність, і вирішили б усі юридично-правові питання з цим пов’язані. Проте, роботи розпочалися, що називається, ні з того ні з сього. Начебто хотіли, як швидше, а вийшло, як завжди, навіть ще довше. Завершення реконструкції вулиці Підгірної вперлося у стовп у прямому й переносному сенсі. Внаслідок чого вже цілий рік фактично єдиним сполученням через залізничну колію в Ірпені залишається переїзд між Тургенівською та Котляревського. Він часто буває закритий, що, м’яко кажучи, ускладнює пересування транспорту.

Олександр НАКАЗНЕНКО, спеціально для «Нашої версії»

 

Sharing is caring!

Send a Comment