Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому! Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває! Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних, дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!
Мене завжди зачаровували храми та церкви, біля яких є цвинтар. Особливо на Західній Україні. Зазвичай пишу статтю на одному подиху, повністю занурюючись у спогади про людину, з котрою мав можливість зняти «Сповідь». Згадую думки та відчуття, а інколи навіть аромати. Все залежить від Молитви, котра дає сили та натхнення.
Ми ніяк не можемо зрозуміти велич тих випробувань, що випали на долю українського народу. Ми духовна нація, і основним постулатом нашого існування в Господі є молитва. І поки ми не візьмемося за руки і не почнемо молитися всі разом, нас будуть безжально винищувати. Кремлівський вірус для того і створювався – знищити, зламати нашу генетику. Та кров «перекип’ятити» можна тільки МОЛИТВОЮ. Іншого шляху немає.
Світ пропорційно жорстокий. Ми інколи забороняємо собі зазирнути вглиб себе. Там боляче. Там страшно. Там вкрай некомфортно. Але тільки такий, нехай і тернистий, шлях зможе вивести нас із пустелі. Ми ж постійно віримо в американсько-європейське диво, котрого насправді не існує. Україна – форпост на кордоні двох світів – Господа і глузливого сатани, в обличчі брудної та огидної вірусології червоноармійської нечисті.
Дух Нації. Томос – це не подарунок Божий, а величезне випробування ВІРИ. Віра – основа релігії, а не навпаки. І схоластичне, системне утворення церкви не готове привести прихожан до об’єднання їх прагнень. Джерело незалежної церкви задане людьми, не зовсім розуміючими Господа. І рівень звернення до Бога і усвідомлення віри Христової дуже відрізняється від того, що заповідалося 2000 років тому.
Так само як мУки, біль та пророцтва нашого національного поета, котрі за більш ніж 200 років ми так і не змогли дослухатися. Ми не жертви. Ми ПЕРЕМОЖЦІ. Величні воїни світла. На нас покладено надважку місію – приборкувати мокшанського диявола. Єхидного, глузливого, дуже швидкого в своїх нечестивих прагненнях. А ми, замість цього, діями чи байдужістю сприяємо створенню системи поневолення нації.
Іван Владика. Син зв’язкової УПА. В руках його матері не розірвалася граната, коли її заарештовували прадіди новинського і бойка, порошенка і ющенка, кучми і грицака. Цвинтар поряд із храмом відображає усвідомлення віри Господньої.
Тут тебе хрестили, тут і поховають тебе твої діти. В Молитві. Під хрестом… старокозацьким, що своєю силою не поступається мальтійському та тамплієрському.
У мене є чітка впевненість в тому, що нам не потрібні посередники між Богом і Україною. Ми знаємо першоджерело відродження християнської релігії. І нам нічого не заважає черпати та усвідомлювати її генетично. Посередництво виникло всупереч страху розповсюдження третьої світової війни. Це політичний аргумент впливу. Але він далекий від віри. Віра говорить нам про те, що Молитва, свічка та щира розмова з Богом веде нас вірним та добрим шляхом, яким би складним інколи він не здавався.
Релігія ж надбудовує патріархати та синоди. Я проти! Не канонічно. Я вірую в Господа нашого Ісуса Христа. Вірую щиро і віддано. Але я не раб. Не плебей. Я не буду вклонятися тим, хто вчора вітався за руку і обіймався з брудними НКВДшними попами. Мені не потрібні батюшки, котрі продають «свічки» і тихо «відпочивають» поряд з осетриною і стерляддю. Моєму серцю, моїй душі, моєму Богу потрібен священник-капелан, котрий буде поряд зі своєю Нацією навіть на війні. На планетарній війні. Величезній та жорстокій. І я хочу, щоб вони про це пам’ятали. Всюди і завжди пам’ятали про те, що нащадки нашої нації – ВОЇНИ від Бога.
Тому поряд із театральним собором, в котрому нас хочуть «примирити» із «погонними» попами, я бачу десятки тисяч українських вірян, що будуть молитися Господу з маленькою, але смачною від добра свічкою. Цьому і навчав нас Ісус. Церква створена для допомоги хворим, нужденним та стражденним. У Святому Писанні немає нічого ні про Константинополь, ні про величезні собори, де йде мова про примирення непримиренних. Пробачити – так! Сідати за стіл з нечестивими? Біблія по-європейськи? Чи по-грецьки? А може читати її в оригіналі на арамійському? Ісус був бунтарем. За це його розіп’яли. Ми бунтуємо вже тисячу років. Ми можемо прийняти долю Господа нашого… Але, підійшовши до краю могили на церковному цвинтарі і зазирнувши в чорну холодну яму, я, як ніколи, прагну ЖИТИ.
Іван Владика. Український священник. Син політв’язня. Він зможе пробачити мені мій бунтарський дух. Він відпустить мені цей ГРІХ – бути вільним. Я бачив очі його онуків, дітей. Я бачив щирі та добрі очі його дружини. Я бачив його незламний дух. Дух Українця! Я куштував його хліб, сидів за його столом і моє серце розривалося від того болю, котрого завдали нашій генетиці.
Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим. Цей священник несе в собі СВІТЛО. А мені було затишно і по-дитячому тепло слухати отця Івана. Наче повернувся в дитинство. Ненадовго. Проте як же там сонячно! На краю могили… посміхнись… помолися, почуй спів птахів та підійми голову до неба… Там Всевишній.
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Іван Владика