Під виглядом реконструкції скверу в центрі Києва забудовник хоче знести дитмайданчик

Чкаловський сквер, вул. Олеся Гончара, 60

У вас таке буває? Раптом розрізнені пазли складаються в одну логічну, завершену картинку.

Я вивчала Реєстр земельних ділянок довкола нашого Чкаловського скверу і для простоти вирішила їх зафарбувати одним кольором. І раптом зрозуміла, що ділянки, на яких розпочалося незаконне будівництво, і ділянки, які вирішила привласнити собі Генеральна прокуратур України – якщо їх зафарбувати – утворюють одну велетенську ділянку, за розмірами більшу, ніж сам сквер (його я для порівняння зафарбувала блакитним кольором). Тут не будинок – тут житловий комплекс можна втиснути.

Тепер по списку (див. фото)

Ділянка №11 – це Інститут геології (я її не зафарбовувала).

Ділянки №№ 30 та 4 – це ті, проти будівництва на котрих ми боремося.

Ділянки №№ 58, 14,54, 70 – нічийні, «не надані у власність чи користування», як сказано в Реєстрі. Втім, статус «нічийності» змінюється дуже легко.

Ділянка №41 – французька школа, земля під нею належить районному управлінню освіти. Як я вже писала, за моєю інформацією, дипломати поспішно зводять собі нову школу десь у середмісті і збираються звідси якнайшвидше виїжджати, бо внаслідок розпочатого будівництва будівля ще радянського дитсадка почала сповзати у виритий поруч котлован…Гадаю, як тільки французи з’їдуть – землю одразу ж підгребуть забудовники.

Ділянка №2 – це будинок Жванії (так, він жив з сім’ю один у царському домі з видом на наш сквер. Як з’ясувалося з документу, термін його оренди вже минув, думаю, що він вже давно в Україні не живе.

Ділянка, позначена мною знаками запитання – взагалі відсутня в Реєстрі земельних ділянок. Вона межує з ділянками № 4 та №30, котрі хоче загарбати ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» і на котрих ми й ведемо бойові дії із забудовником.

Ділянка №12 знаходиться в процесі оформлення у постійне користування Генеральній прокуратурі України.

Ділянка № 53 належить ПАТ «Київаз», там проходять їхні комунікації.

На схемі обидві ці ділянки, по суті, накладені одна на одну. Чому б це, га?

А тепер найцікавіше. Днями ми зустрічалися із представником забудовника. Забудовник, як з’ясувалося, готує документи для участі в конкурсі по реконструкції Чкаловського скверу. Кошти на реконструкцію, як я дізналася, були виділені ще минулого року. Але чомусь не освоєні. Можливо, тому що на той час у сквер ще не зайшов забудовник?

«Ви знаєте, – трагічним голосом запитав представник забудовника, – що дитячий майданчик знаходиться прямісінько над комунікаціями «Київгазу»?» (майданчик розсташований в тилу сквера, впритул до «прокурорської ділянки»). Тобто, за державний кошт, під виглядом реконструкції Чкаловського скверу, забудовник хоче знести дитячий майданчик і зробити під’їзд з вулиці Коцюбинського до своєї новобудови (майбутній проїзд я позначила блакитною стрілкою). Якщо інформація про те, що кінцевим бенефіціарним власником незаконного будівництва біля Чкаловського скверу є радник президента Януковича Андрій Портнов, який зараз дуже комфортно почувається у Москві, і який, по суті, був автором закону про прокуратуру, ухваленого парламентом вже після Майдану – то гіпотеза про те, що усі ці ділянки так чи інакше зав’язані сьогодні на ГПУ – більш ніж цікава. Тим більше, що ніякої чіткої відповіді – навіщо прокуратурі взагалі земля обабіч скверу – я поки так і не отримала. Окрім зауваження прес-секретаря генпрокурора Лариси Сарган, що я розганяю зраду.

Працюємо (тобто, розганяємо) далі.

Галина Плачинда в центрі кадру