Ну й мастаки наші березанці вирішувати проблеми! Хтось інший, так, мабуть, скиглити б почав під тиском усіляких економічних криз, реформ, недофінансування, перебудов, скорочень, а березанцям на те – «Тьху!». Наплювати, одним словом.
Ну, можливо, не всім, бо, знаєте, є й такі, що скромно ото по домівках сидять, сірою речовиною не користуються, а тільки й чекають, якби за них влада подумала! Але ж влада у місті ого-го! Вона, наша березанська влада в особі мера Володимира Тимченка, за кого хочеш подумає і придумає. Та ще й таке, що іншому й на півголови не налізе.
Ось, до прикладу, як наш міський голова вирішив питання з асфальтуванням вулиці у центрі міста, де нещодавно супермаркет «Фора» відкрився. Поставив умову власникам магазину – торгувати можете, але за це вулицю заасфальтуйте. По ній вантажні машини з товарами їздять? Їздять! А значить асфальтуйте негайно! Ті й оком кліпнути не встигли, як пан Тимченко розпорядився поставити бетонні блоки на проїзній частині дороги, аби тільки легковушки (з досвідченими водіями за кермом) проїздили. Тут, правди ніде діти, журналісти казна-звідки налетіли та почали, як ті комарі, на вухо пищати: «Конституція!», «Стаття 19!», «Органи місцевої влади мають діяти виключно в межах повноважень та відповідно до норм закону!» Добре, що хоч послати їх є куди! До першого заступника Анатолія Семененка, а той – до депутатського корпусу. Вони, так би мовити, усе понавирішували, а ми тільки «ісполняєм», тобто «під козирьок» берем. Глянули борзописці у рішення Березанської міської ради – а там… Нічого нема. Нема з ким славу ділити. Уся слава від такої чудової придумки з бетонними блоками меру дістанеться.
І всі просто в захваті! Працівники ДАІ в долоні плещуть: прямо під «Форою» іспити на «вождєніє» можна приймати, комунальники відразу в танок пішли: це ж яка економія заробітної плати (відтепер власникам супермаркету можна й віники в руки дати, аби не тільки асфальтували, але й підмітали ту дорогу безкоштовно), вчителі почали школярів водити на екскурсії, аби ті побачили наочний приклад вирішення міських питань (правда, екскурсії швидко припинились, тому що якийсь капосний учень написав на одному з бетонних блоків «Тут був Вова» і педагогу довго довелося пояснювати міському голові, що учень не мав на увазі пана Володимира-мера).
А молодь взагалі з котушок з’їхала – почала бетонні блоки у завданнях квестів використовувати. Відтепер березанці шукають правильну відповідь на запитання «Що це може бути?»:
а) частина пам’ятника міському голові у центрі міста: «Я памятник себе воздвиг нерукотворный, к нему не зарастет народная толпа…»;
б) шматки будівельного сміття, які не довезли до стихійного сміттєзвалища «Владимирский централ»;
в) могильний надгробок березанській владі;
г) предметні докази у судовій справі про незаконну конкуренцію;
д) докази підкупу місцевих депутатів чи щось інше.
Народ, надивившись на ту чудасію, миттю підхопив ініціативу міського голови і вийшов на вулицю з плакатами «Дайош асфальтування вулиць за рахунок власників місцевих магазинів!», «Покінчимо з ремонтом доріг за одне скликання!», «Кожному березанському підприємцю по бетонному блоку під двері!» І всюди містом, немов весняний грім, котиться: «Слава пану Тимченку!», «Слава міському голові!»
Міський голова Березані поглядає на все з другого поверху міськради і тільки зітхає мрійливо. Почекайте, мовляв, громадяни! Я ще й не таке утну. У мене не тільки «Фора», але й прості березанці з лопатами асфальт навпроти хат та багатоповерхівок розкидати почнуть. А що? Машини маєте? Їздите? Кидайте! Суспільна праця за чужий рахунок вона теє… облагороджує.
Побувало біля тих блоків і Сумління пана голови. Спробувало пробитися до свого господаря крізь натовп підлабузників. Тільки ті гав не ловили – хап Сумління за комір та й закинули далеко-далеко, аби більш не потрапляло Вельможному на очі…
Наталя КИРИЛЕНКО, власний кореспондент «Нашої версії»
PostSkriptum
Тільки прості березанці те неподобство побачили. Наздогнали Сумління та й привели Тимченку на поріг. Заглянуло воно в очі пану меру і… враз почервонів неборака. Не знає куди подітись від німого докору Сумління. Завертівся на одному місці, немов на розпеченій пательні, а потім велів прибрати бетонні блоки. Допекло ж таки міського голову!
