Прокурорська мафія Дніпроптровщини 12 років «шиє справу» петриківцю Петру Лісному

boris-matyushhenko

Борис Матющенко більше десяти років, один з дуже небагатьох на Дніпропетровщині, боровся за чесне імя Петра Лісного. І сьогодні нам, його друзям, не можна не сказати, що матеріалу, котрий ви зараз прочитаєте, судилося стати останнім, написаним Борисом Олександровичем. Сумно й печально, але з вдячністю за те, що мав гостре перо і не складав своєї журналістської зброї до останньої миті, поки билося його серце. Земля пухом тобі, друже! Царство небесне.

Нарешті, винесено справедливий вирок царичанського судді Юрія Бойка, який насмілився піти проти тих, хто мав би бути на сторожі закону

Прокурор Царичанського відділення Новомосковської місцевої прокуратури Олександр Павлович Усатий як державний обвинувач, взявши активну участь у черговому розгляді об’єднаної кримінальної справи №70079104 в Царичанському районному суді, перехопив злочинну естафету у своїх попередників. Він підтримував звинувачення екс-голови Петриківської райдержадміністрації Петра Лісного у «закінченому посяганні на одержання хабара… в особливо великому розмірі, вчиненому повторно…». А дніпродзержинського підприємця Р. Грекова – у «пособництві» П. Лісному. Переслідувати П. Лісного за вигадані «кримінали» взявся спочатку (в 2004-2005 рр.) прокурор Петриківського району Ю. Трегубов (чи не за цю «заслугу» тоді ж призначений заступником колишнього прокурора області В. Шуби).

lis-1

Колишній очільник Петриківської РДА і фермер Петро Лісний

Восени 2007 р. прокурор Дніпропетровської області В. Шуба підписав сфабриковане обвинувачення П. Лісного за «рекордний хабар». Тоді ж об’єднана кримінальна справа № 70079104 з шести епізодів (чотири придумав Ю. Трегубов з слідчим О. Шипуновим) була надіслана для провадження в Царичанський районний суд.

Розгляд цієї кримінальної справи завершився 7 вересня 2016 р. визнанням П. Лісного і Р. Грекова невинуватими і виправданими по суду. Крапка, здавалося!

Та прокурорські, як бачимо, не заспокоїлися. О. Усатий не погоджується з резонами виправдного вироку і звертається в Апеляційний суд Дніпропетровської області з проханням скасувати його і повернути справу на розгляд судом першої інстанції в іншому складі.

Отже, обласний Апеляційний суд знову перед дилемою: залишити в силі справедливий вирок сміливого царичанського судді Юрія Олександровича Бойка й поставити, нарешті, жирну крапку в розгляді сфабрикованої кримінальної справи № 70079104. Чи знову публічно продемонструвати солідарність з прокурорськими і зайвий раз здивувати світ тяганиною і корупцією. Як на мене, відверто кажучи, пора припиняти знущання над без вини звинуваченими П. Лісним і Р. Грековим.

Прокурорські з безпринципними суддями й так зіпсували обом життя. Обидва провели в СІЗО по 15 місяців. Там П. Лісного ледь не вбили за відмову йти в «добровільну відставку» з посади представника Президента України в Петриківському районі. Намагалися й ще двічі, заявив у суді П. Лісний. Він чудом вийшов живим із-за грат тільки, вибачився, завдяки самогубству чи вбивству В. Шуби. Покійник не встиг розправитися з ним. Встигли тільки розорити його фермерське господарство «Єлена» та закрите акціонерне товариство «Петриківка-Агротехсервіс», де був директором.

У підприємця Р. Грекова штатний, мабуть, провокатор С. Зайцев, підключений до провокації, видурив приватне підприємство «Легіонер» із законно отриманими в оренду землями, а правоохоронці з УДСБЕЗу на чолі з слідчим облпрокуратури Д. Сидоровим відняли 400 000 доларів США плати за «подароване» підприємство.

Обох підсудних по 9 років тримали на підписках про невиїзд і фактично позбавили можливості займатися підприємництвом. Зробили безробітними.

Утім, якщо кримінальна колегія облсуду й скасує вирок, засудити Петра Лісного і Ростислава Грекова не вдасться, як не старатимуться. Хоч зрідка, але почали у нас з’являтися й такі відважні та порядні судді, як Ю. О. Бойко в Царичанці. Завдяки йому пред’явлений П. Лісному та Р. Грекову «кримінал» луснув на друзки.

Не було, нема й не буде предмета злочину. Не існувала й не буде ніколи обґрунтована справжніми доказами сфабрикована подія злочину.

Предмет і подія вигадані і сфальсифіковані явно упередженим досудовим слідством. Не зміг і не зможе довести їх обвинувач О. Усатий. «Неналежними та недопустимими» визнав суд прилучені до справи протоколи слідчих, мимохіть чи навмисно складені юридично не грамотно, без дотримання процесуальних вимог і норм. Не викликали в суду довіри непереконливі «документи» і свідки сторони обвинувачення. Забрехалися! Неправдиві, недостовірні, суперечливі, сумнівні чи просто непотрібні і зайві для з’ясування обставин «скоєння» підсудними не вчиненого криміналу і встановлення істини. Отже, щез вигаданий предмет злочину, луснула й вигадана подія злочину!

До матеріалів справи не прилучено 400000 доларів США «рекордного хабара» П. Лісному, одержані «пособником» Р. Грековим від покупця-провокатора С. Зайцева за законно продане і переоформлене на «покупця» в нотаріаті і міськвиконкому приватне підприємство «Легіонер» із законно взятою в оренду землею. Виручку відняли у Р. Грекова працівники міліції на чолі з слідчим облпрокуратури Д. Сидоровим зразу після одержання плати.

Замість 400000 доларів прокурорські передали в суд як основний речовий доказ предмета злочину … два порвані різнокольорові поліетиленові пакети, портфель і сумку з порваною паперовою биркою, проштемпельованою печаткою облпрокуратури «для пакетів» і підписами «штатних», мабуть, понятих та слідчого з особливо важливих справ облпрокуратури Д. Сидорова. Цей великий і спокусливий валютний «рекордний хабар» мав бути переданий у спеціальне сховище і там зберігатися. Принаймні, переказаний у Державний бюджет. Натомість, предмет злочину «нібито» повернули сумнівному Союзу кредитних банків. Цей «Союз…» без документів позичив правоохоронцям з УДСБЕЗу УМВС 400 000 доларів для провокатора С. Зайцева, щоб розрахувався з «пособником» Р. Грековим за куплене ПП «Легіонер» з виділеною в оренду землею.

Замість 400000 доларів, яких немає в спеціальному сховищі УМВС і не переказано Держбюджету, переконує прокурор О. Усатий апеляційну інстанцію, достатньо, прилучених до матеріалів справи як речові докази предмета злочину різнокольорових поліетиленових пакетів з порваної биркою, підписаною понятими і слідчими, завірену круглою печаткою облпрокуратури «для пакетів». Химерно підтверджується в обвинуваченні з автографом покійного В. Шуби й обґрунтовується в спростуванні апелянта О. Усатого і повернення 400 000 доларів «кредиторам» – сумнівною копією службового посвідчення якогось чи не легендарного майора Лукіна, як анекдотичний літературний поручик Киже. Швидше за все, 400 000 «баксів» украли й привласнили. А може компенсували покійному екс-законнику-затійнику провокації 300 000 «баксів» не даної П. Лісним дані…

Так, до вигадки «рекордного хабара» П. Лісному причетний мстивий екс-прокурор області В. Шуба. Організували, спробували вручити і відняли його підлеглі, які сфабрикували кримінальну справу і сфальсифікували обвинувачення.

В. Шуба розлютився на П. Лісного незабаром після призначення 25 квітня 2005 року головою Петриківської РДА. За відмову відчужити кількасот гектарів державної землі в Петриківському районі навколо чарівного Голубого озера для вигідного будівництва котеджів на продаж. За відмову щороку платити йому з рук у руки 300 000 доларів дані готівкою. Верховний законник області вже, мабуть, звик не церемонитися з громадянами і законами. А тут з’явився неслухняний…

Спочатку «прокуратор» сподівався примусити непокірного службовця, потім почав розправлятися. Такий свідок його звички був дуже небезпечний. Треба було з ним розправитися, скомпрометувати морально, а то й фізично знищити. Ще в 2004 р., а особливо після призначення головою РДА, П. Лісному почали набридливо «бажати добра», радити «змінити характер, курс і політику». Попереджали: «Напорешся на те, за що борешся!». Та П. Лісний, по натурі порядний чоловік, не боягуз і не слабак, не злякався. Завжди жив чесно, по закону, був вірний присязі, сумлінно виконував службові обов’язки, служив державі і народу.

Разом з іншими бідами П. Лісний успадкував у районі суцільні зловживання, свавілля і беззаконня чиновництва. І з перших днів головування взявся наводити порядок. Вимагати поваги до законів. Дбати про державні інтереси й авторитет влади. Землякам повертати віру у справедливість. Припинив розбазарювання землі. За рік ледь не потроїв платежі у районний бюджет. Добився в столиці згоди президента В. Ющенка і підтримки плану перетворення розквітлої Петриківщини в прибутковий оазис туризму. Закінчив спорудження Петриківської Січі для молоді. Оголосив війну поборам і зловживанням геть знахабнілих міліцейських, прокурорських, суддівських. В інтерв’ю, пам’ятаю, наводив мені страшні факти ґвалтів, грабежів, убивств. Показував сині від чорнил пальці, що аж терпнуть, казав, від щоденного підписування безлічі довідок і розпоряджень.

Петриківці, переконавшись, що їхній Петро хоче навести порядок і вже скасував роками існуючу в районі «таксу» 50 доларів за кожен прийом рядового відвідувача, потоком хлинули до нього зі своїми відкладеними клопотами.

Обласній владі, здавалося б, підтримувати такого голову РДА, хвалити. Принаймні, не заважати. А в район зачастили різні ревізори з обласного центру і сусіднього Дніпродзержинська, почалися суцільні перевірки, посипалися догани, кримінальні справи з несанкціонованими обшуками хати, в яку повернувся після відставки, виклики «на килим» і на допити. Кількість кримінальних справ «по фактах» й особисто проти нього перевалила за дві дюжини. Слідом їх, правда, закривали і клали в «довгу шухляду». Заздалегідь збирали, компромат для створення П. Лісному кримінального «респекту» хронічного злочинця, хабарника-рецидивіста.

lis-2

Петро Лісний біля пам’ятника, збудованонго за кошти Фонду імені Петра Калнишевського

Порушили кримінальну справу за вчасний ремонт каналізації в райцентрі. За розтрату коштів у фонді імені останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського (заснованому й поповненому П. Лісним). За клопотання скромної матеріальної допомоги селянину з каси обласної філії Державного фонду підтримки фермерів і землеробів, коштами якого голова РДА не розпоряджався.

Влітку 2005 року зайда С. Аветисян, ображений на П. Лісного за стягнення законних платежів у бюджет району, увірвався в кабінет голови РДА і при свідках кинув йому на стіл 2000 грн. Щойно вискочив геть, як у кабінет увірвався слідчий райпрокуратури О. Шипунов на чолі групи захвату «хабарника», скував кайданами руки і потяг ошелешеного голову РДА через повну людей приймальню на вулицю до «автозаку». Є документи й свідчення, що слідчий районної прокуратури О. Шипунов примушував С. Аветисяна відомстити «вредному» голові РДА.

Два тижні провів П. Лісний у камері-клопівні дніпропетровського СІЗО. А коли вийшов завдяки підтримці земляків на щоденних мітингах протесту в розбурханому райцентрі, слідчий О. Шипунов знову схопив П. Лісного на порозі СІЗО і навіть без усного звинувачення повернув за грати, пообіцявши знайти причину для порушення ще однієї кримінальної справи. Дійсно, протягом доби виявив згадану «розтрату» у фонді П. Калнишевського. Втім, через пару діб петриківці звільнили свого голову РДА. Та ще один «кримінал» був покладений у довгу шухляду, щоб через два роки випірнути з-поміж шести епізодів наклепів і брехні об’єднаної кримінальної справи № 70079104. (Чотири з них були спідтиха закриті й вилучені).

Брехню, наклепи обвинувачів і провокаторів не зуміли, не схотіли чи не посміли помітити царичанські судді Є. Тарабан і О. Гудим, котрі в 2007 – 2014 рр. провадили розгляд об’єднаної кримінальної справи № 70079104. Чимало державних коштів зекономили б, якби за прикладом петриківського колеги теж не взялися за розгляд цієї сфабрикованої справи із-за відсутності предмета злочину і злочинної події. Є. Тарабан тільки через 15 місяців зрозумів, що не зможе звинуватити підсудних, повернув обвинувачення обласній прокуратурі, а П. Лісного та Р. Грекова звільнив, спасибі, на підписку про невиїзд. О. Гудим теж через пару років боязкого розгляду повернула обвинувачення в «рекордному хабарі» обласній прокуратурі для дорозслідування.

А за другий, збережений у справі епізод умудрилася вліпити П. Лісному як директору ЗАТ «Петриківка-Агротехсервіс» в 2002 – 2005 рр. три з половиною роки умовного позбавлення волі. Фактично, за нову вивіску на воротах підприємства ВАТ, реорганізованого у ЗАТ. Вивіску звелів змінити директор П. Лісний. Суддя О. Гудим засудила П. Лісного умовно. Та на шию ніколи не судимому чоловіку повісила реальну судимість. П. Лісний оскаржив цей вирок в Апеляційному суді області й скасував вирок як незаконний.

В 2004 р. мстивий прокурор Петриківського району Ю. Трегубов (недавно Генпрокурором знятий з посади заступника прокурора області, зайнятої ще при покійному В. Шубі) побачив на воротах ЗАТ «Петриківка-Агротехсервіс» нову вивіску і вирішив стягти з акціонерів 65000 грн. нібито в передвиборчий блок бідної Юлії Тимошенко. П. Лісний відмовився розпоряджатися чужими коштами акціонерів. Ю. Трегубов з О. Шипуновим порушили 4 кримінальні справи «за фактами» й особисто проти П. Лісного як директора ВАТ-ЗАТ «Петриківка-Агротехсервіс», за «приховування» відсутніх прибутків і неповну сплату податків. Свавільні прокурорські незаконно втрутилися в уже триваючу господарську суперечку, перекваліфікували її в кримінальну й спонукали (примусили) керівництво Царичанської податкової інспекції позиватися з П. Лісним як директором ЗАТ «Петриківуа-Агротехсервіс» й вимагати повторної оплати вже сплачених податків. Добилися спочатку арешту, а потім і конфіскації приватної власності, розорили людей і позбавили роботи.

Спасибі, порядний і смілий суддя Юрій Олександрович Бойко встановив істину і виправдав П. Лісного як директора ЗАТ за приписану йому несплату податків за не одержані і не приховані – відсутні! – прибутки.

Прокурор О. Усатий в апеляції дорікає суду й за те, що серед

свідків захисту були й не згадані при судовому допиті родичі П. Лісного. Називає двоюрідну сестру Л. Настич. Дійсно, Л. Настич возила на своєму автомобілі Р. Грекова в день продажі ПП «Легіонер» провокатору С. Зайцеву. Вранці 1 серпня 2007 року Р. Греков попросив Л. Настич звозити своїм автомобілем у Дніпродзержинськ на ділове побачення, оскільки його автомобіль раптом забарахлив. Якби вона знала, розповідала мені Настич, що повезе Р. Грекова в Дніпродзержинськ продавати свій «Легіонер» й узаконювати оборудку купівлі-продажу, вона б ні за що не погодилася. Бо напередодні, 31 серпня 2007 року, їх з П. Лісним і ще однією однопартійкою обрали делегатами на з’їзд Партії Захисників Вітчизни 2 серпня 2007 року в Києві. А їй доручили купити квитки на потяг до столиці, бо П. Лісного викликали в обласну держадміністрацію на килим і можуть протримати допізна. Л. Настич сподівалася купити квитки без проблем. В Дніпродзержинську нотаріус Жидков оформив оборудку купівлі-продажу порівняно швидко. А в управлінні архітектури міськвиконкому на вулиці Москворецькій переоформлення юридичної адреси ПП «Легіонер» затяглося. В автомобілі Л.Настич була з матір’ю Р. Грекова, від якої довідалася, що її син спокусився і продає своє підприємство, ось-ось вийде з великою сумою виторгу і треба ще встигти в банк покласти, де чекають з грошима. Л. Настич зрозуміла, що підведе однопартійців, і по телефону повідомила П. Лісному в Дніпропетровськ про виниклу ситуацію. П. Лісний, який вже збирався додому в Петриківку, згодився заїхати в Дніпродзержинськ на вул. Москворецьку, взяти партійні гроші на квитки й купити на вокзалі. Приїхав, узяв гроші і зібрався їхати, як до нього ні за що причепився автоінспектор, забрав документи, звелів переїхати поближче до перехрестя вулиць Москворецької та Сировця і затримав майже на годину. До виходу з управління архітектури Р. Грекова з щойно одержаним пакунком валюти. Біля автомобіля Л. Настич на Р. Грекова раптом напала велика група озброєних грабіжників у масках (так вони в автомобілі з матір’ю Р. Грекова і бухгалтером ПП «Легіонер» сприйняли удсбезівців у цивільному), відняли гроші, запхнули в свою машину і кудись повезли. Про те, що трапилося, повідомило вечором радіо – в Дніпродзержинську на гарячому взято «рекордного хабарника»-голову РДА в Петриківці.

П. Лісного взяли метрів за 150 від місця захвату Р. Грекова як «замовника» хабара, який контролює дії «пособника» і провокатора С. Зайцева. Про його «злочин» Р. Греков довідався в автомобілі, яким його кудись везли невідомі в цивільному і пропонували зізнатися, що він як «пособник» узяв 400000 доларів для передачі П. Лісному. Ця «новина» спантеличила Р. Грекова. Почало доходити, що він став жертвою якоїсь незрозумілої операції-провокації. Категорично відмовився брехати на П. Лісного, зажадав повернути 400000 доларів за продане підприємство. І почув, що на волю він вийде не скоро. Втім, удсбезівці зі слідчим Д. Сидоровимі не втрачали надії і на допитах пропонували підтвердити їхню версію.

До речі, і Р. Греков є родичем П. Лісного. Про що не знає, мабуть, апелянт О. Усатий. Дружина голові РДА О. Лісна, ставши директором переданої їй ферми, злякалася, що не справиться без допомоги досвідченішого в сільському господарстві помічника і запропонувала небожу Р. Грекову стати її заступником. Ростислав Юрійович, погодившись, вирішив дещо змінити профіль і свого бізнесу, перевести в Петриківський район. Написав заяву в земельну службу, оформив документи й обґрунтував виділення юридичній особі – ПП «Легіонер» – на 49 років законної оренди 52 га пісків, боліт, пасовищ, сіножатей і трохи ріллі (3,6 га). Потім, зізнавався Р. Греков, його наче лихий підбурив згодитися на пропозицію «покупця» С. Зайцева й продати йому ПП «Легіонер» за дуже вигідну і спокусливу ціну – 400000 доларів США! Перед нотаріальною конторою в Дніпродзержинську провокатор С. Зайцев раптом згадав, що його дружина (швидше за все, легендарна) знаходиться в Парижі, звідки, мовляв, скоро не повернеться, і попросив у нотаріаті та управлінні архітектури міськвиконкому оформити оборудку купівлі-продажу як дарування. Щоб уникнути зайвої мороки і клопоту з переадресуванням ПП «Легіонер» як юридичної особи з Дніпродзержинська, де підприємство було зареєстроване, в Дніпропетровськ, де мешкає С. Зайцев. Отаке «пособництво»!

2 серпня 2007 року з’їзд Партії Захисників Вітчизни в Києві справді відбувся, але без П. Лісного і Л. Настич. На з’їзді була тільки третя делегатка.

Вечором 1 серпня 2007 р., я з супутниками повертався з чергових щорічних мандрів по Україні і теж почув радіорепортаж тодішньої керівниці нашого обласного телебачення вже бридко відомої мені «колеги» В. Шилової про взяття «на гарячому» в Дніпродзержинську «хабарника-рекордсмена» голову Петриківської РДА П. Лісного, який «погорів на рекордному хабарі 400000 доларів США за розбазарювання державної землі. Брехня, сказав я супутникам, бо вже давно знав П. Лісного. І, не повіривши жодному слову професійної брехухи й наклепниці В. Шилової, вирішив зайнятися журналістським розслідуванням і цього «криміналу». «І» в лапках, бо в 2005 році займався «хабарем» провокатора С. Аветисяна. Був знайомий з Петром Гнатовичем з 1991 року. Знав його біографію. Десятикласником Петро рішив стати льотчиком і вечорами на перекладних їздив з Петриківки у дніпропетровський аероклуб. Потім поступив у знамените Качинське авіаційне училище, закінчив і став класним льотчиком-винищувачем на грізному «МіГ-21 біс». А після присяги війську України змушений був піти у відставку, бо відмовився займатися вельми прибутковою контрабандою зброї за кордон й одного разу не випустив без документів завантажений Антей в Африку. Йому скоротили посаду чергового диспетчера військового аеропорту. Змусили безробітним повернутися в батькову хату в Петриківці. Стати фермером, очолити їхню районну асоціацію, зайнятися громадськими справами, влаштовувати і проводити мітинги протесту, матеріально допомагати нужденним, розвінчувати злочинну діяльність і брудні вчинки тодішнього голови обласної держадміністрації, а перегодом «пітного панамця»-прем’єра Павла Лазаренка. Узяв активну участь у президентських виборах у Петриківці і Помаранчевій революції на Майдані в столиці.

Ні, така людина, яка вірно служила народу і державі, не розміняє свою совість ні на срібняки Іуди, ні на сотні тисяч спокусливих заокеанських «баксів». Припиніть, прокурорські, шельмувати й фальшиво «розписувати» Петра Гнатовича в славній на світ Петриківці своїми справді мистецькими розписами і вишивками. Зшили ви свою сфабриковану й сфальсифіковану кримінальну справу № 70079104 чорними нитками.…

Борис МАТЮЩЕНКО, журналіст.

Дніпро.

2005 – 2016 рр.

Sharing is caring!

3 thoughts on “Прокурорська мафія Дніпроптровщини 12 років «шиє справу» петриківцю Петру Лісному”

  1. Микола Нечипоренко, м. Дніпро, 20 литопада 2016 року :

    Борис Олександрович Матющенко більше десяти років один з дуже небагатьох на Дніпропетровщині боровся за чесне ім”я Петра Лісного. І сьогодні нам, його друзям, не можна не сказати, що матеріал, котрий ви щойно прочитали, судилося стати останнім, написаним Борисом Олександровичем. Сумно й печально, але з вдячністю за те, що не складав своєї зброї до останньої миті, поки билося його серце. Земля пухом тобі, друже! Царство небесне.

  2. Микола Нечипоренко, м. Дніпро, 20 литопада 2016 року :

    Борис Олександрович Матющенко більше десяти років один з дуже небагатьох на Дніпропетровщині боровся за чесне ім”я Петра Лісного. І сьогодні нам, його друзям, не можна не сказати, що матеріалу, котрий ви щойно прочитали, судилося стати останнім, написаним Борисом Олександровичем. Сумно й печально, але з вдячністю за те, що не складав своєї зброї до останньої миті, поки билося його серце. Земля пухом тобі, друже! Царство небесне.

  3. Пішов від нас справжній чоловік, красивий, розумний, відданий своїм рідним і друзям, своїй землі. Його “Остюки”, з їх невимовним щемом і тугою за дитинством, за тим, що вже ніколи не повернеться, назавжди вп’ялися в моє серце. Пробачте, Борисе Олександровичу, за неуважність. Спочивайте з миром.

Send a Comment