Рішення щодо «пакетної» реалізації муніципальних земель Березанської міськради – відверто недолуге, безглузде та, можливо, ще й злочинне

Оскільки час для реалізації майнових активів наразі – найгірший за останні 20 років

Двадцяте лютого 2018 року вочевидь запам’ятається березанцям, як початок докорінної зміни у системі управління містом. Звичайно ж, не у сенсі переходу до здійснення управління за старовинною муніципальною традицією народного самоврядування, прийнятою з давніх часів у країнах старої Європи і відображеною у чинній Конституції та законах нашої держави. А швидше до остаточного переходу до наступного принципу – посівши за кермо, можна робити все що завгодно, попирати та зраджувати усе та усіх і у першу чергу – власних виборців.

«Інноваційність по-березанськи» й «просування передових технологій» просто зашкалюють

На минулій сесії міської ради – хоча те, що там зараз відбувається дуже складно кваліфікувати як сесійне засідання представницького органу територіальної громади – знову домінували земельні питання. І хоча владні структури не анонсували громадськості нічого подібного, рішенням «більшості», прийнятим «пакетним» голосуванням, резервні землі громади площею у 165 гектар було фактично виставлено на продаж.

З економічної точки зору прийняте рішення є абсолютно безглуздим. Ну, от уявіть собі, що ви хочете переїхати з трикімнатної квартири до приватного будинку. Грошей зайвих у вас не має і ви звертаєтеся до найнятого брокера, аби він підшукав прийнятний варіант продажу квартири з наступною купівлею будинку. Він взявся задовольнити належним чином вашу вимогу та згодом пропонує купити будинок за тридцять тисяч «зелених», продавши квартиру за одну тисячу. Що будете робити – продавати квартиру та жити на вулиці чи порекомендуєте найнятому брокеру йти туди, куди він на те заслуговує?

От, щоб громадяни усвідомлювали, «більшість» в міській раді позаминулого понеділка прийняла рішення продати квартиру та йти жити на вулицю. Оскільки час для реалізації майнових активів наразі – найгірший за останні 20 років. Ну, от хто б і що не розповідав, але активність на ринку нерухомості наразі здебільшого аж ніяка, щось продати можна лише надто задешево.

Із інвестиційною активністю ще гірше – навіть МВФ і той регулярно відмовляє Україні у кредитах. Відомі іноземні компанії про нашу країну і чути нічого не хочуть, а пересічні українці – головний внутрішній інвестор – масово виїздять за кордон. Купити чи орендувати муніципальну землю можуть хіба що для розміщення брудного чи шкідливого виробництва, оскільки в переважній більшості сусідніх країн на нього останнім часом існують дуже великі обмеження та заборони.

А знаєте, яку саме інвестиційну активність здійснювала нинішня міська влада Березані упродовж останніх двох з половиною років? І які саме «інноваційні технології» залучала? Якщо не знаєте, то повідомлю – проводила (і продовжує проводити) перемовини щодо розміщення в межах міста, поряд із житловою забудовою все того ж самого шкідливого виробництва листового скла. А також щодо організації… видобутку торфу. До того ж – у самому центрі міста. Що й казати – «інноваційність по-березанськи» й «просування передових технологій» просто зашкалюють. З огляду на означене, будь-якій адекватній людині зрозуміло – реалізовувати наразі такі активи як муніципальна земля якщо й варто, то лише точково і з дуже великою обережністю. Оскільки від масової реалізації наявних муніципальних земельних ділянок територіальній громаді варто очікувати не стільки на зиск, скільки на цілком ймовірну шкоду та потенційні ризики й небезпеки.

З іншого ж боку, прийняте рішення є безглуздим і з огляду на майбутні потреби територіальної громади міста. Як відомо, у владних органах нашого міста засіло дуже багато «європейців» – тобто представників політичних сил, які задекларували «європейський вибір». Та й багато з цих представників і самих себе вже вважають справжніми «європейцями», оскільки регулярно тією Європою подорожують. І не приховують цього, та ще й дуже пишаються. От тільки не знають, що в Європі муніципальну землю реалізують переважно лише задля того, аби … купити інші земельні ділянки. Адже благополучні міста постійно зростають, а у жителів з’являються нові потреби – у розширенні наявної житлової площі, будівництві власного котеджу, облаштуванні нових рекреаційних зон та місць для громадського відпочинку.

Де брати для цього нові земельні ділянки, якщо їх немає у резерві? Тільки купляти! От і діють муніципалітети наступним чином – продають наявні земельні ділянки (майже виключно – житловим забудовникам), аби на виручені кошти придбати нові – для забезпечення потреб наступного розвитку населеного пункту.

Як думаєте, куди витратяться кошти, які нібито планують виручити від «пакетних» земельних трансакцій нинішні очільники нашого міста? І що від цього перепаде пересічним громадянам? Можливо їх і вистачить на пару кілометрів чергової «об’їзної» дороги. При наявній потребі у будівництві та капремонті понад двох сотень кілометрів міських доріг і ще стільки ж – тротуарів, а також відповідної придорожньої інфраструктури.

А ще – звідки з‘являться земельні ділянки (чи кошти) коли і в нас – як й у європейьких сусідів – нарешті виникне потреба у забезпеченні цивілізованого перспективного розвитку житлової забудови, соціальної інфраструктури та рекреаційних зон? Адже у географічно-інфраструктурному відношенні Березань займає дуже вигідну позицію порівняно з іншими територіальними громадами. А користуючись близькістю до столиці й перевагою відносно збереженого навколишнього середовища, поки що Березань має величезний потенціал до наступного підйому.

Тож як тільки в місті покращаться економічні передумови, зростуть активність та можливості місцевого населення – де місту тоді шукати вільні земельні ділянки під реалізацію власних підприємницьких проектів та відкриття приватних хоч й невеличких, проте високопродуктивних виробництв? І скільки тоді ці ділянки коштуватимуть у тих, хто їх зараз придбає можливо значною мірою за безцінь? А ще – де тоді розміщувати технопарки (не плутати з індустріальними парками), які здатні вивести нас на новий рівень економічного добробуту завдяки великій доданій вартості виробництва? Якщо в нас до того часу вся муніципальна земля вже буде реалізованою – невідомо ким, невідомо кому та з якою саме метою…

screenshot_2

Безглуздо обурюватися рішеннями осіб, обраних самими березанцями. Їх усіх слід відправити у політичне забуття

Як бачимо, швидше за все рішення щодо «пакетної» реалізації значної частини муніципальних земель, прийняте «більшістю» на останній сесії Березанської міської ради, було відверто недолугим, безглуздим, а можливо – ще й злочинним. Адже персоналій, що проголосували за нього одним махом, без широкого обговорення та відповідних експертиз й обрахунків, без заслуховування поважних експертних висновків та думок пересічних громадян, не уявляється характеризувати інакше, як повних невігласів та розумових інвалідів. А якщо вони і не зовсім такі, тоді за цим ховаються якісь таємниці, невідомі широкому загалу. А можливо – й корупційні оборудки, спричинені підкилимним «договорняком» місцевих мафіозних структур.

І останнє. Багато хто із представників нинішньої «більшості» у міській раді потрапили до складу представницького органу місцевого самоврядування тільки завдяки помилці попереднього керівництва міськвиконкому. Бо воно відверто вважало, що попереднє анонсування розміщення у Березані великих і шкідливих індустріальних виробництв додасть йому чималої електоральної підтримки з боку населення на наступних виборах.

Вийшло ж все з точністю до навпаки – відповідний намір викликав неабияке обурення серед населення, проти цього відкрито виступили тисячі пересічних жителів. Тоді звістка про ці наміри досягла навіть вищого керівництва держави та центральних засобів масової інформації. Проти задекларованих намірів були майже усі, у тому числі профільні міністерства, відомства, найбільш потужні сільгоспвиробники регіону та дрібні фермери.

Як наслідок, попередні очільники міста вибори програли – без будь-яких шансів на перемогу. А завітні місця у представницькому органі посіли представники тих політичних сил, які, відчувши настрій громадськості, публічно виступили проти запропонованої тодішньою владою політики реалізації значної частини муніципальних земель та огульної (не прорахованої й необґрунтованої належним чином) промислової забудови.

Тоді колишні опозиціонери у своїх передвиборчих спічах декларували необхідність розвитку прозорості у прийнятті рішень й підвищення ефективності діяльності усіх муніципальних структур. І зовсім не наголошували на тому, що одразу після виборів позаймають усі ключові посади у муніципальній інфраструктурі, перетворившись на підлеглих міського голови (якому вони під час виборів також жорстко опонували), а також розпродадуть чи передадуть у довгострокову оренду (а це фактично одне й те саме) усю наявну землю, що належить жителям на правах комунальної власності. А натомість переконували виборців, що, потрапивши до міської ради, зосередяться на «реформах», «зеленому» місті та перспективному розвитку.

І які ж такі «реформи» вони впровадили за два з половиною роки? І як налагодили систему забезпечення безпосередньої участі усіх громадян у вирішенні питань місцевого значення? Бодай – найбільш важливих? Які відповідні місцеві правові норми та процедури з цією метою розробили й впровадили? Щоб дізнатися відповідь, достатньо подивитися на порядок денний переважної більшості сесій – там на першому місці традиційно зовсім інші питання.

А самі сесійні засідання обранці територіальної громади перетворили на сміховисько, наругу й знущання над основними принципами місцевої демократії, офіційно підтвердженими державою Україна на найвищому світовому рівні. Коли навіть найважливіші питання місцевого розвитку не обговорюються не те що серед широкого загалу, а навіть на сесійному засіданні!

Не знаю наскільки видатними юристами обслуговуються нинішні представницький та виконавчий органи місцевого самоврядування, але спосіб, який обрано для їх практичної діяльності, фактично підриває легітимність відповідних муніципальних інститутів. Звичайно ж, було б напевно зовсім не складно добитися скасування більшості з прийнятих ними рішень у порядку, встановленому законом. Адже юридична безграмотність і відверта корисливість нинішнього складу Березанської міськради та її виконавчого органу не залишають їм майже ніяких шансів у відстоюванні прийнятих ними рішень.

Разом з тим, як здається, це є більше внутрішньо березанським питанням, адже просто безглуздо кожного разу апелювати до державного рівня на рішення осіб, обраних одного дня до органів місцевого самоврядування самими березанцями. Чи не простішим є позбутися їх усіх якомога швидше, відправивши назавжди у політичне забуття?

Було б цікавим почути й думку інших небайдужих жителів з означеного приводу. Бажано зробити це без втручання владоботів. Їх і так усі знають, та й зауважити їм по суті – все одне нічого. Тільки-но намагаються відволікти увагу від обговорення проблеми. Та й витрачати на них дорогоцінний час шкода.

ostap

Остап Вознюк

Джерело: https://www.facebook.com/groups/547114722130060/permalink/943255555849306/

Sharing is caring!

Send a Comment