«Саакашвілі не дістався Порошенку від Януковича або Тимошенко. Він сам його запросив» – Петро Олещук, політолог

Саме Порошенко заварив цю кашу

bezymyannyj1

Спершу Петро Олексійович вручає український паспорт Михеїлу Ніколозовичу. Тоді нікого особливо не бентежило, що до нього, наче, мають претензії правоохоронці рідної Грузії. Тоді «лідери думок» нам все пояснювали. У Грузії – промосковський режим, який хоче розправи над особистим ворогом Путіна. Тому ніхто особливо не розбирався. Видали паспорт як дуже потрібному Україні. І ще — купі різних «грузинських радників та помічників», аби робити «реформи по-грузинські».

Я особисто тоді не був дуже радий, адже розумів, що перенесення будь-якого подібного досвіду в Україну – річ складна і малореальна.

Власне, для чого Порошенко заварив цю кашу? Відповідь очевидна. Через власну піароманію. Дуже хотів попіаритися на темі «грузинських реформ». Чому Саакашвілі погодився? Мабуть, хотів щось комусь довести, ну і мав завжди серйозні амбіції. Тоді вони обидва були потрібні один одному. І, мабуть, вже тоді хотіли один одного використати.

Але найголовніше інше. Саме Порошенко заварив цю кашу. Це була виключно його ініціатива. Саакашвілі не дістався йому від Януковича або Тимошенко. Він сам його запросив.

Президент у глухому куті. Що робити далі з Саакашвілі

 

saakashvili

Іноді я читаю сльозливі оди порохоботів про «підступного грузина», який обдурив світлого душею та наївного Петра Олексійовича, і мені смішно.

Ні, він хотів піару, він хотів використовувати Саакашвілі, поки той буде вигідний, і власне, чого гріха таїти – на певному етапі останнього це теж цілком влаштовувало.

Ми пам’ятаємо, яку роль зіграв Саакашвілі у тому, аби розчищувати політичне поле для президента. Наприклад, коли треба було «мочити» Коломойського, або допомагати відставці уряду Яценюка. Тоді Саакашвілі досить технічно «мочив» Народний Фронт та його спонсорів. Але вже тоді було ясно, що союз колишнього президента Грузії та нинішнього України – тимчасовий.

Саакашвілі було тісно на Одещині, а пускати «вище» Порошенко його не міг – занадто потужна фігура, а у нашого президента фобія усіх яскравих людей. Ви лише подивіться, ким він себе оточує!

Крім того, тема з «грузинськими реформами» себе вичерпала і більше не приносила балів. Треба було або справді починати якісь реформи, або шукати нові теми. Відповідно, президент вирішив позбутися «грузинських гастролерів», але, як очікувалося, на батьківщину повернулися не всі. Саакашвілі починає власний проект в Україні. На перших етапах – не надто успішний, бо він сприймався багатьма не надто позитивно. У звичній манері, він не став стримувати себе в аргументах та емоціях. Критика була досить жорсткою.

Очевидно, обидва суб’єкти почували себе досить ображеними.

І тут Порошенко ухвалює абсолютно ірраціональне рішення. Позбавити Саакашвілі українського громадянства. Яке сам же і дав. При цьому, посилаючись на порушення собою ж законодавства.

Мабуть, тоді він думав, що це – геніальний вихід. Тим більше, що сам Саакашвілі був тоді за межами України. Мовляв, він більше не приїде. Ну, і для гарантії – добилися від грузинів дозволу на екстрадицію. За логікою Банкової, все це мало «убезпечити» їх від Саакашвілі надовго.

Але вони прорахувалися. Вони думали, що той – звичний український політик, який би у цій ситуації і справді розчинився на Заході. Але той розпочав нову гру. Гру, до якої сторона українського президента виявилася не готовою.

Результати ми побачили щойно. Президент Порошенко загнав себе у кут.

Що робити далі? Карати Саакашвілі та видавати? І показати себе диктатором та придушувачем свобод, провокуючи протести? Або не реагувати на відверті порушення, дискредитувати владу і себе?

І все це він заварив сам. Бо думає про красиву картинку більше, ніж про суть, не прораховує кроки, не слухає нікого, окрім себе, намагається всіх використати і т.д.

Все сам. І навіть немає «Льовочкіна», на якого можна було б «кивати». Як Януковичу.

От у чому ще Порошенко наслідує Януковича – його ніколи не видно, коли всі чекають якоїсь позиції. Він обов’язково почекає, куди поверне, і тільки потім щось може сказати. Не знаю, хто його навчив такій «розумній тактиці». Очевидно, він вважає, що так показує силу.

Але це не так. І пояснити це нікому, адже людей, які в принципі могли сказати щось розумне, він біля себе не лишив. І це теж ріднить з Януковичем.

oleshhuk

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка

Джерело: http://nv.ua/ukr/opinion/oleschuk/poroshenko-u-gluhomu-kuti-shcho-robiti-dali-z-saakashvili-1830956.html

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *