Скільки вбивць та ґвалтівників вийшли на свободу по «Закону Савченко»

images

 І ЧОМУ ЦЕЙ ЗАКОН МАЄ КОРУПЦІЙНІ РИЗИКИ

 Завдяки так званому «Закону Савченко» на свободу вийшло приблизно 900 осіб, засуджених за навмисні вбивства та більше 100 осіб, засуджених за зґвалтування. Внаслідок гуманізації законодавства термін ув’язнення для них у середньому було зменшено майже на два роки.

Такі висновки спільного дослідження Transparency International Ukraine та сайту «Перша інстанція», які проаналізували Єдиний реєстр судових рішень на предмет застосування до засуджених так званого «Закону Савченко», що розпочав діяти з грудня 2015 року.

Як відомо, він передбачає зарахування у строк покарання злочинців часу їх перебування у місцях попереднього утримання із коефіцієнтом 1:2 (один день попереднього ув`язнення прирівнюється до двох днів перебування у місцях позбавлення волі).

Довідка:

Закон України «Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (в ЗМІ його називають «Закон Савченко», відповідно до прізвища автора – депутата Надії Савченко) набрав чинності 24.12.2015 року.

Пенітенціарна служба України раніше інформувала Transparency International Ukraine, що володіє лише загальними даними про кількість засуджених, які звільнилися з місць позбавлення волі завдяки зазначеним змінам законодавства.

Довідка:

За даними Пенітенціарної служби України, з 26 грудня 2015 року по 3 червня 2016 року на свободу з-за ґрат вийшло 6420 людей. В той же час 38933 засудженим було зменшено термін перебування за ґратами.

Але державні установи відмовляли у деталізації: до сьогодні було не відомо, скільки звільнених за «Законом Савченко» отримали свій строк за вбивство, скільки за зґвалтування або інші злочини. Відповідну інформацію не надають ані Судова адміністрація, ані Генеральна прокуратура, ані Пенітенціарна служба.

Transparency International Ukraine та сайт «Перша інстанція» отримали ці дані за допомогою власного аналізу судового реєстру. Дослідження охоплює період з грудня 2015 року до серпня 2016 року включно.

1000 вбивць та ґвалтівників

Згідно отриманих даних, протягом цього часу на волю вийшло близько 900 осіб, що були засуджені за навмисне вбивство (ст. 115 КК України), умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), умисне вбивство матір`ю своєї новонародженої дитини, умисне вбивство при перевищенні меж необхідної самооборони (ст. 118 КК України).

Відповідно до вироків, середній термін ув’язнення цих осіб складав близько 11 років (10 років і 10 місяців). Після перерахунку час їх перебування за ґратами у середньому зменшився майже на два роки (на 1 рік та 8 місяців).

Cхема звільнення засудженого за «Законом Савченко» виглядає так:

  • до суду надходить клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання;
  • в разі, якщо на цей момент внаслідок перерахунку фактично відбутий строк покарання буде дорівнювати або перевищувати строк, призначений за вироком суду, засуджений підлягає негайному звільненню.

Незважаючи на зарахування строку попереднього ув’язнення із подвійним коефіцієнтом, багато з тих, хто вийшов на свободу за «Законом Савченко», мав би ще сидіти з огляду на терміни покарання. В той же час, законодавство України передбачає можливість умовно-дострокового звільнення після відбуття двох третин або трьох чвертей терміну засудження, якщо злочинець сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Саме так з колоній вийшло кілька сотень засуджених за злочини проти життя. Разом із врахуванням подвійного строку попереднього ув’язнення, керівництво колоній надавало їм схвальні характеристики – ключовий аргумент у судах для звільнення раніше встановленого терміну покарання.

В цілому, завдяки «Закону Савченко» не відбули повне покарання на строк від 4 до 6 років – три десятки осіб, від 3 до 4 років – близько 80 осіб, від двох до трьох років – більше 200 осіб.

Хто опинився на свободі

Слід зазначити, що серед цієї категорії злочинців – покараних за навмисні вбивства – більше 130 осіб раніше були засуджені до 15 років позбавлення волі та навіть більше. Це – злочинці, що скоїли найтяжчі злочини і отримали найсерйозніші покарання. При цьому можна стверджувати, що їм пощастило сильніше, ніж іншим злочинцям, адже для них зменшення терміну покарання (через врахування попереднього ув’язнення) виявилося більшим, ніж у інших (в середньому термін покарання для вбивць, засуджених раніше на 15 і більше років було зменшено на 2 роки та 2 місяці). Це може пояснюватись тим, що тяжкі злочини часто вимагають більше часу для розслідування і, відповідно, підозрювані більш тривалий час перебувають в установах попереднього ув’язнення.

Серед таких звільнених є навіть ґвалтівники, що намагались вбити чи вбивали свою жертву.

Ось, наприклад, опис одного з таких злочинів: «…продовжуючи свої злочинні дії засуджений із застосуванням насильства зґвалтував (жертву) і задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, спричинивши останній тяжкі тілесні ушкодження. З метою приховати вчинені злочини ОСОБА_1 зв’язав потерпілій ноги та увімкнув газ. Однак свій намір на вбивство він не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі…».

Завдяки застосуванню «Закону Савченко» та механізму умовно-дострокового звільнення цей злочинець, раніше засуджений на 12 років, скоротив термін перебування у місцях позбавлення волі на 2 роки.

Чи несе «Законі Савченко» корупційні ризики

На думку Transparency International Ukraine, для висновків про наявність корупційних ризиків є кілька підстав. Про це свідчить отримана статистика та механізм звільнення через застосування «Закону Савченко».

Річ у тім, що середньоарифметичне зменшення терміну відбуття покарання суттєво відрізнятися по регіонам країни. У деяких випадках різниця становить приблизно 50%.

Наприклад, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у 2016 році скорочував засудженим термін відбуття покарання (із застосуванням «Закону Савченко») в середньому на 2 року і 4 місяці. При цьому середній термін визначеного для них покарання складав 10 років і 8 місяців.

В той же час Богунський райсуд Житомира скоротив термін відбуття покарання (із застосуванням «Закону Савченко») в середньому на 1 рік і 5 місяців. При цьому середній термін визначеного для них покарання складав майже як у Вознесеньского суду – 10 років і 7 місяців. Тобто, в Житомирі фактичне зменшення терміну ув’язнення було не таким суттєвим, як у Вознесеньску.

Як звільняли засуджених за злочини проти життя у деяких регіонах

  Кількість засуджених за навмисні вбивства, звільнені із застосуванням «Закону Савченко» Середній термін ув’язнення відповідно до вироків, в середньому Наскільки зменшено термін ув’язнення  внаслідок застосуванням «Закону Савченко», в середньому.
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області 20 11 років і 4 місяці 1 рік і 5 місяців
Червонозаводський райсуд міста Харкова 26 10 років і 4 місяці 1 рік і 7 місяців
Уманський міськрайонний суд Черкаської області 20 10 років і 1 місяць 1 рік і 6 місяців
Сокирянський райсуд Чернівецької області 30 12 років і 6 місяців 1 рік і 5 місяців
Придніпровський райсуд Черкас 34 10 років і 3 місяці 2 роки і 3 місяці
Полтавський райсуд Полтавської області 29 11 років і 3 місяці 2 роки і 6 місяців
Ленінський райсуд Полтави 29 11 років і 3 місяці 2 роки
Запорізький райсуд Запорізької області 28 11 років і 2 місяці 2 роки і 3 місяці
Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області 23 10 років і 3 місяці 1 рік і 9 місяців
Жовтневий райсуд Харкова 25 10 років 1 рік і 5 місяців
Долинський райсуд Івано-Франківської області 22 10 років і 7 місяців 1 рік і 7 місяців
Гусятинський райсуд Тернопільської області 33 11 років і 5 місяців 2 роки і 2 місяці
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області 24 10 років і 8 місяців 2 роки і 4 місяці
Богунський райсуд Житомира 40 10 років і 7 місяців 1 рік і 5 місяців

 Пояснення до таблиці:

  • згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.01.2016 року, питання зарахування строку попереднього ув`язнення під час виконання вироку, враховуючи зміст положень ч.6 ст. 9 КПК України, має вирішуватись місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
  • Рішення про зарахування строку перебування в СІЗО до терміну основного покарання засуджених за вбивство приймали кілька десятків судів, включно з апеляційними. Водночас, деякі з них звільняли (завдяки «Закону Савченко») по 20 і навіть по 30 засуджених. Це пояснюється територіальної юрисдикцію.

 

Така різниця обумовлюється кількома факторами, в тому числі, кількістю засуджених за ті чи інші злочини в кожній колонії.  Але слід врахувати й більш важливі причини. Дострокове звільнення не відбувається автоматично, коли відбутий строк покарання буде дорівнювати або перевищувати строк, призначений за вироком суду (внаслідок застосування «Закону Савченко»). Справи злочинців, які претендують на застосування до себе «Закону Савченко» та умовно-дострокове звільнення (оскільки відбули 3/4  або 2/3 терміну), до суду спрямовують адміністрації виправних колоній.

Так, наприклад, Іллічівський райсуд Маріуполя посилаючись на законодавство та «Інструкції про роботу відділів (груп, старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень», затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, нещодавно відмовив у звільненні засудженого, який завдяки «Закону Савченко» міг претендувати на негайне звільнення з місць позбавлення волі. Суд пояснив відмову тим, що «звільнення від відбування покарання у разі його відбуття, у тому числі і з врахуванням строку попереднього ув’язнення, має здійснюватися установою, де засуджений відбуває покарання».

Це означає, що саме в цих установах, а не в судах вирішується доля засудженого. І саме там можуть виникати бюрократичні перепони на шляху до звільнення засуджених (із застосування «Закону Савченко»), коли для цього вже є законні підстави. Про те, що підхід в колоніях різниться, вказують приклади. В одних випадках представники місць позбавлення волі дають розгорнуту характеристику засудженому, що є важливим при винесенні судом рішення про умовно-дострокове звільнення (в тому числі під час застосування «Закону Савченко»), в інших обмежуються лаконічними формулюваннями.

Так, наприклад, начальник Дніпродзержинської виправної колонії № 34  пояснював у Заводському райсуді Дніпродзержинська право на звільнення засудженого цілим переліком аргументів: «…проявляє соціально-корисну ініціативу у житті відділення, є відповідальною за прилеглу до відділення територію, активно організовує та виконує роботи з прибирання території. Засвоїла повний курс лекцій, передбачений програмою диференційованого виховного впливу за напрямком: «Духовне відродження», «Роль жінки в історії людства». В рамках програми «Освіта» навчається у 10 класі Дніпродзержинської загальноосвітньої школи (№ 31) з вечірньою формою навчання. На даний час залучена до програми диференційованого виховного впливу за напрямком «Підготовка до звільнення». Має заохочення від 18.01.2011, 31.12.2013. Стягнень не має…».

У свою чергу, Адміністрація Ольшанської виправної колонії № 53 була більш лаконічна щодо свого засудженого. У клопотанні про звільненні засудженого, що було подане до Миколаївського райсуду Миколаївської області представники пенітенціарної служби лише зазначили: «…він позитивно ставиться до праці і довів своє виправлення…».

Відповідно до отриманих результатів аналізу застосування «Закону Савченко», Transparency International Ukraine та сайту «Перша інстанція» знайшли більше 120 рішень про звільнення осіб, які були засуджені за зґвалтування (с. 152 КК України та ст. 153 КК України). Середній термін ув’язнення відповідно до вироків судів для цієї категорії склав у середньому 8 років і 3 місяці. В той же час гуманізація законодавства дозволила їм скоротити час перебування за ґратами в середньому на півтора року.

Завдяки цьому закону на свободу вийшло півтора десятка засуджених за хабарництво. Середній термін ув’язнення (відповідно до вироків судів) для них складав близько 6 років, водночас термін перебування за ґратами після врахування попереднього ув’язнення також скоротився у середньому на 1,5 року.

1i.com.ua

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *