Старосамбірці кажуть: «Бандити, суди, прокуратура і міліція — одна коаліція»

 

«Бандити і міліція – одна коаліція» – з такими плакатами 20 січня 2014 року євромайданівці в центрі Луцька біля обласного управління Міністерства внутрішніх справ влаштували флеш-моб, щоб закликати міліціонерів-«беркутівців» не їхати до Києва боротися проти мітингувальників. Як розповідав тоді один з лідерів Євромайдану на Волині Володимир Бондар, активісти у такий спосіб хотіли зупинити тих силовиків, хто намагався виконувати злочинні накази банди Януковича.

Не менш патріотично вели себе кращі представники українців і на Львівщині. Так, Олег Яворський із Солянуватки пішов добровольцем на війну в зону АТО із зовнішнім ворогом. Але ж, на жаль, нікуди не подівся внутрішній ворог змін на краще, задля чого чинилася Революція Гідності. Подібно до тих «беркутівців», хто їздив взимку минулого року до столиці нищити демократію, діють на Львівщині і зараз. Бо як інакше пояснити те свавілля, що вчиняють по відношенню до людей у Старосамбірському районі місцева влада, співробітники міліції та прокуратури? А найприкріше, що їм у цьому потурає місцевий суд. Саме про це і піде наша розповідь…

«Коли народи перестають скаржитися, вони перестають мислити»

Наполеон Бонапарт

Коли власники паїв с. Солянуватки не змогли добитися від сільського голови Василя Івашка та землевпорядника Василя Кузяна відповіді, чому без їх відома передавалася земля в оренду, а на окремих заявах і договорах поставлені підроблені підписи, вони звернулися до міліції. Не кажучи вже взагалі про кричущий випадок — як депутати сільради за велінням голови живу односельчанку зробили покійницею, аби її землю віддати в оренду й отримати бариш. А разом з тим пан Івашко робить все, аби паї людей, котрі справді пішли у світ інший, не змогли переоформити на себе їхні найближчі родичі.

 

Надія Гамрат черговий раз висловлює свою думку сільському голові Василю Івашку про його свавілля

Так, Надія Гамрат у своїй заяві писала: «1 липня 2013 року був складений договір без мого відома про оренду моєї земельної частки паю з фірмою «Агро Л. В. Лімітед», а також мій підпис на договорі є підробленим. Землевпорядник сільради В.В.Кузян зробив це власноруч». Мало того, що на цю заяву не відреагували ні в міліції, ні в прокуратурі району, так ще й жінку почала залякувати і цькувати на неї односельців, мовляв, не звертайте на неї уваги, вона чи не сповна розуму. А найнеприємніше в даній ситуації полягає в тому, що ні землевпорядник В. Кузян, ні сільський голова В. Івашко не вбачають якогось криміналу в підробці підпису! Мовляв, ну, подумаєш – поставив підпис, навіщо з цього трагедію робити.

І що ж у міліції? Більше, як півроку знадобилося, аби змусити старосамбірських правоохоронців взятися за безпосередні службові обов’язки. Та й то лише після втручання народного депутата України.

Але Надія Гамрат та її односельці, стосовно кого скоєно злочин і завдано матеріальний збиток, завчасно сподівалися, що справедливість буде відновлена. Хоча перша звістка була обнадійливою: їм повідомили, що 8 липня 2015 року розпочато кримінальне провадження за ст. 358 КК України («Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів»). Справу було внесено до ЄРДР за № 12015140320000383 від 08.07.2015 року.

Однак старший слідчий СВ Старосамбірського РВ ГУ МВС України у Львівській області майор міліції Василь Голубець, кому було доручено ведення справи, фактично саботує здійснення її досудового розслідування. Про це йдеться в адвокатському запиті Наталії Ковальчук до народного депутата України Ірини Суслової. Зокрема, Н. Ковальчук повідомляє:

«Гамрат Надія Ярославівна визнана потерпілою у вказаному кримінальному провадженні та допитана… Гамрат Н.Я. вказала, що їй стало відомо про те, що між нею та ТзОВ «Агро ЛВ Лімітед» (Орендар) в особі Груци Мар’яни Романівни було укладено Договір оренди землі від 01 липня 2013 року і що відповідно до умов вказаного договору в оренду було передано земельну ділянку загальною площею 1,3 га. Однак вказаний Договір Гамрат Н.Я. не підписувала і в договорі стоїть не її підпис, а підпис землевпорядника Солянуватської сільської ради Василя Кузяна…»

Отже цілком слушно були поставлені адвокатом Н. Ковальчук конкретні питання не лише слідчому, а й керівникам міліції та прокуратури Старосамбірського району. По-перше, чому для перевірки вказаного факту слідчий В Голубець не було призначив ані почеркознавчої експертизи, ані відібрав зразків почерку у потерпілої, а також не провів одночасного допиту кількох осіб, а саме — Гамрат Н.Я. та Кузяна В.В.? По-друге, чому не виконані вимоги ч. 1 ст. 40 Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з якими слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій? Адже, порушуючи вказані норми закону, слідчий не провів по справі необхідні процесуальні дії, що призвели до порушення розумних термінів проведення досудового розслідування та порушення законних прав й інтересів потерпілої й інших учасників кримінального провадження.

 

Олег Олександрович Яворський під час розмови з журналістами

З цього приводу пригадалися слова громадського активіста і воїна АТО Олега Яворського: «Сільський голова Солянуватки Василь Івашко завжди заручається підтримкою міліції й прокуратури — саме ці структури районного рівня «кришують» його. Тому його безчинства проходять на раз-два і всі скарги чи заяви проти нього закінчуються без жодних негативних наслідків».

Фраза, винесена у підзаголовок даного розділу нашої публікації, сказана Бонапартом Наполеоном понад 200 років тому, але і нині надзвичайно актуальна. Такі як Надія Гамрат, Олег Яворський, Ігор Луць та їхні однодумці на власному досвіді усвідомили її зміст в Старосамбірському районі. Вони на ділі показали, що почали мислити і повели людей за собою. Причому стали не просто писати заяви чи скарги, а створили громадську організацію, аби допомагати найбільш незахищеним мешканцям району, надаючи правову підтримку в усіх установах, в тому числі і в судах.

Незнання закону не звільняє від відповідальності, а знання — запросто! Саме у таких стосунках із законом перебувають старосамбірські правоохоронці

Така думка, на перший погляд, видасться абсурдною, але вона змінюється, якщо зважити, що саме в такому суцільному бесправно-правовому оточенні українці живуть уже десятки років. Дійсно, простим селянам або міським трудівникам часто доводиться чути від чиновників і юристів розхожу фразу, що «незнання закону не звільняє від відповідальності». А тепер ми спробуємо довести на прикладі Старосамбірського району, що тутешні чиновники, працівники міліції, прокурорські та судді якраз і живуть за формулою «знання законів – запросто звільняє їх від відповідальності».

Власне, вище вже йшлося про те, як сільський голова В. Івашко та землевпорядник В. Кузян (а вони стверджують, що із законами, які потрібні для їхніх посад, добре ознайомлені) попри все уникають відповідальності за скоєні порушення. А допомагають їм в цьому власною БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ старосамбірська районна влада, міліція, прокуратура і судді.

Однак бездіяльність їхня носить вибірковий характер. Бо вона проявляється лише стосовно скарг і заяв пересічних громадян району, особливо з числа громадських активістів. А от у підтримці сільського голови пана Івашка або знахабнілого підприємця Ярослава Жука їхня ДІЯЛЬНІСТЬ аж зашкалює!

Проводячи журналістське дослідження, ми ретельно проаналізували багато документів, вислухали всі сторони старосамбірських конфліктів між людьми і владою на місцях, а також ознайомилися з роботою над зверненнями і заявами про злочини від громадян до міліції та прокуратури. Ми відзняли багато відео, яке можна переглянути на сайті «Нашої версії» (http://n-v.com.ua/).

Перше, що нас найбільше стурбувало – це ставлення до своїх обов’язків працівників правоохоронних структур і суддів. Склалося враження, що всі вони разом із місцевими князьками (будь то голови сільрад чи підприємці, у яких в районі «все схоплено») живуть в якомусь іншому вимірі. Тому закони, які вони, до речі, мають уміти втілювати на практиці, писані не стосовно них. Тобто, оперуючи законами чи службовими інструкціями, місцеві правоохоронці застосовують їх до неугодних людей з тих чи інших причин надто вже упереджено і з максимальним покаранням, не переймаючись доказовою базою.

 

Обвинувачувані Михайло Білецький та Василь Старевич

Так, в липні 2014 року екскаваторник Михайло Білецький та водій КамАЗу Василь Старевич на прохання священнослужителя місцевого храму набрали на прибережній смузі річки Вигор піщано-гравійну суміш і хотіли привезти на потреби церкви. Однак були затримані працівниками міліції та прокуратури.

Було негайно відкрито кримінальне провадження від 16.07.2014 року і внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014140320000012 по обвинуваченню Старевича і Білецького у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України «Видобування корисних копалин загальнодержавного значення». Оперативність правоохоронців з огляду на сам факт притягнення до відповідальності за скоєне здивував багатьох місцевих жителів. По-перше, вищезазначеною піщано-гравійною сумішшю майже в усіх селах селяни будували свої житла. У 2014 році вартість 1 м. куб. цієї суміші коштував 180 гривень. Той же сільський голова В. Івашко і зараз будується на околиці Солянуватки біля дороги у напрямку до його рідного села Губичі. Але ніхто ніколи не затримував під час перевезення шутеру (так тут називають дану суміш) ні пана Івашка, ні його родичів, ні жодного з депутатів Солянуватської сільради. По-друге, місцеві жителі, котрі як і їхні батьки та діди прожили все життя біля цих річок, ніколи не чули, що шутер належить до «корисних копалин загальнодержавного значення».

А втім тему корисних копалин і розгляд цього питання у суді ми розглянемо більш детально в наступному розділі.

 

Прокурор Ігор Лупак зберігає абсолютний спокій, хоча в Старосамбірському районі ситуація з порушенням прав людей далеко неспокійно

До речі, відомості про вищевказане кримінальне провадження були внесені до ЄРДР прокурором Старосамбірського району Ігорем Лупаком. Але чомусь не було проведено експертизу і не встановлено, чим насправді була та суміш, а саме 6 куб. м, у видобуванні якої обвинувачуються М. Білецький та В. Старевич.

Кримінальне провадження спочатку проводив слідчий СВ Старосамбірського РВ ГУ МВС України в Львівській області лейтенант міліції Олександр Яворський, який підробивши підписи понятих у протоклі огляду місця події, плані до протоколу огляду місця події та сфальсифікувавши інші матеріали направив кримінальне провадження до суду. Ця справа знаходиться на розгляді Старосамбірського районного суду (головуючий суддя Людмила Ніточко).

 

Суддя Людмила Ніточко хвилюється і переживає, що на неї будуть скаржитися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

Адвокат обвинувачених Наталія Ковальчук зазначає, що згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства протоколи слідчих дій є джерелом доказів виключно у випадках, коли вони складені і оформлені в порядку, передбаченому КПК України. Однак, як було встановлено під час судового розгляду, протокол огляду місця події від 16.07.2014 року та схема до протоколу огляду місця події від 16.07.2014 року були складені слідчим О. Яворським з порушенням вимог ст. 104 КПК України, оскільки у вказаних документах не тільки не зафіксовано всіх осіб, які були присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), а взагалі було зафіксовано осіб, які не були присутні під час їх складання, а також поставлені підписи невідомих осіб!

Судова тяганина триває вже більше року. Фактично судять невинних людей, оскільки немає жодного доказу вини Білецького та Старевича. А оскільки відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, то має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Окрім всіх інших протизаконних дій, було встановлено, що речовий доказ було знищено, ще до вирішення справи в суді. А тому встановити, що то була за суміш тепер неможливо. Однак для прокуратури і суду це останній бастіон, поступившись яким, вони змушені будуть визнати підсудних невинними. Наразі прокуратура стоїть перед фактом, що не може довести провину вказаних людей, бо не здобуто належних та допустимих доказів їх вини. На жаль, і місцева «феміда» чомусь не наважиться ухвалити справедливе й законне рішення, щоб виправдати невинних людей. Під час судового засідання неозброєним оком було видно як нервує суддя Л. Ніточко, коли, наприклад, вона забула привести до присяги говорити правду свідка — експерта-геолога Олега Кшановського.

 

Експерт-геолог Олег Кшановський свідчить у суді

Хоча мій колега-журналіст зауважив, що видно було як їй не подобається відповідь свідка на запитання адвоката обвинувачуваних, можливо, тому суддя й зупинила опитування експерта. Адже, з одного боку, вона розуміє, що його покази йдуть у розріз із заготовленим вироком для підсудних, а тому дуже боязко оголошувати «домашню заготовку» з такою слабкою доказовою базою, наданою слідством. А з другого боку, дуже вже кортіло виконати замовлення корпоративного співтовариства «міліція-прокуратура-суд».

 

Адвокат Наталія Ковальчук має слово під час судового засідання

А між тим адвокат Н. Ковальчук наголосила в судовому засіданні на цілому букеті процесуальних порушень:

«Взагалі, із самого початку розгляду вказаного кримінального провадження і протягом всього подальшого розгляду постійно встановлювалися численні порушення вимог чинного законодавства та недотримання прав, свобод і законних інтересів моїх підзахисних, а саме: не було вручено підозру, обвинувальний акт (який був вручений лише під час підготовчого судового засідання), для підписання документів слідчий приїздив до Старевича В.М. в Старосамбірську ЦРЛ, де той знаходився на стаціонарному лікуванні, в протоколах слідчих дій зазначені особи, які не були присутні при тих чи інших процесуальних діях і стоять невідомі підписи. Що є службовим підробленням, а також найголовніше — речові докази по кримінальному провадженню знищені ще до вирішення справи по суті, і тому встановити, що то була за сировина в кількості 6 м. куб., на даний час взагалі неможливо».

 

Свідок Михайло Іваницький, попри залякування з боку родичів слідчого лейтенанта міліції Олега Володимировича Яворського, у суді говорив правду

Ще один цікавий факт було встановлено в ході журналістського дослідження. Свідок Михайло Іваницький показав у суді, що він не був понятим і свій підпис у протоколі не міг поставити. Але як він потрапив до числа свідків? Виявляється слідчий О. Яворський разом зі своїм знайомим, який був односельцем і однокласником М.Іваницького, умовили останнього піти й посвідчити у «простій чисто формальній справі». Мовляв, обвинувачувані все визнали, а тобі лише для протоколу поставити свій підпис. Однак, хлопець прийшов додому і поділився про все з батьками, які категорично відрадили сину лжесвідчити. Михайло прийшов на суд і сказав всю правду.

Після цього з приводу підробки підписів у протоклі огляду місця події та плані до протоколу огляду місця події, прокурору Старосамбірського району І. Лупаку було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення слідчим О. Яворським. Однак прокурор Лупаку було начхати на покази свідків, і він, аби приховати цей злочин, відмовився вносити відомості по вказаному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це прокурорське рішення було оскаржено в Старосамбірському районному суді. І суддя Марія Лойзик зобов’язала прокуратуру внести відомості до ЄРДР. А в ході досудового розслідування було призначено почеркознавчу експертизу, під час проведення якої слідчий О. Яворський відмовлявся давати свої підписи. Однак його підписи було взято в бухгалтерії і встановлено, що саме Яворським О.В. було підроблено підписи. Таким чином, можна констатувати, що і прокурор Лупак сам став на шлях порушника закону. Підтвердженням цього стало як правочинне рішення судді Марії Лойзик, так і поведінка слідчого О.Яворського, якого визнали підозрюваним у вчиненні злочину.

Крім того, під час судового засідання знову було встановлено підробку підпису, але на цей раз оперуповноваженим СДСБЕЗ Старосамбірського РВ ГУ МВС України в Львівській області старшим лейтенантом міліції В. Біяном, який підробив підпис В. Старевича у Акті обміру піщано-гравійної сировини від 23.07.2014 року.

І знову було подано заяву прокурору Старосамбірського району І. Лупаку про те, що оперуповноважений В. Біян вчинив кримінальне правопорушення. І знову пан Лупак намагається приховати злочин, відмовившись вносити відомості по вказаному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але вже цього разу та ж суддя М. Лойзик скорилася прокуратурі. Вона вийшла за межі розгляду скарги і відмовилась зобов’язати прокурора внести відомості до ЄРДР(?!) Хоча кримінально-процесуальним кодексом не встановлено іншої можливості, окрім внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування, щоб встановити чи причетна особа до вчинення кримінального правопорушення.

Під час зустрічі з журналістами пан Лупак на запитання, чому він порушує вимоги ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, не бажаючи внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення слідчим О. Яворським і оперуповноваженим В. Біяном, прокурор району весь час посилався на те, мовляв, що нині справа розглядається в суді і він не буде давати жодних коментарів. Ще б пак! Прокурора можна зрозуміти в тому сенсі, а навіщо йому свідчити проти себе і обговорювати те, в яку халепу він вляпався?

 

Підполковник міліції Микола Щербан не хоче внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення своїх підлеглих, бо побоюється, що вони не будут мовчати про справжній стан справ в районній міліції…

Те ж саме слід сказати і про виконуючго обов’язки начальника Старосамбірського РВ підполковника міліції Миколу Щербана. Журналістам довелося двічи зустрічатися в Старому Самборі з керівництвом міліції (і прокуратури теж), щоб з’ясувати як ведеться слідство щодо підробки підписів слідчим Яворським та оперуповноваженим Біяном. Пан Щербан вважає, що він не порушує вимоги ч. 1 та ч. 4 ст. 214 КПК України, бо у підпорядкованому йому райвідділі зараз проводиться службове розслідування з приводу кримінального правопорушення слідчим О. Яворським і оперуповноваженим В. Біяном щодо підробки ними підписів. Коли ми запитували у нього, де в даних статтях КПК йде мова про службове розслідування, він стверджував, а як же без нього…

Це нам нагадало старий армійський анекдот, як солдат поправив прапорщика, мовляв, правильно казати «алюміній». На що прапорщик покарав вояка кількома нарядами поза чергою зі словами: «Я сказав люміній – значить люміній».

Міліція та прокуратура Старого Самбора відкрили у Прикарпатті нову корисну копалину – шутер!

 

У протоколі огляду місця події вказано: «маються сліди забору шутру» та «здійснювалось завантаження шутру». Однак, як правильно зауважила в ході судового засідання Наталія Ковальчук, адвокат звинувачуваних М. Білецького та В. Старевича, «в Переліку корисних копалин загальнодержавного значення та місцевого значення, такої корисної копалини, як «шутер» я не знайшла.Щодо супровідного листа № 75 від 24.02.2015 року за підписом в. о. начальника Львівської ГРЕ Кметюка В.В., яким були надіслані результати фізико-механічних випробувань піщано-гравійних сумішей з русла річки Вигор поблизу с. Підмостичі та супровідного листа № 93/02 від 26.02.2015 року за підписом Голови ДКЗ Рудько Г.І., на які теж сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини моїх підзахисних, то незрозуміло, яким саме чином, дві проби, що відібрані із заплави р. Вигор, поблизу села Підмостичі та смт. Ніжинковичі відносяться до піщано-гравійної суміші в кількості саме 6 м. куб. вилученої 16.07.2014 року і власне в незаконному заборі якої, обвинувачуються мої підзахисні Білецький М.П. та Старевич В.М.»

 

Адвокат Наталія Ковальчук у Старосамбірському РВ з’ясовує, чому міліція не реагує на кричущі правопорушення з боку працівників міліції

Крім того, у відповіді за підписом Голови ДКЗ Г. Рудько на адвокатський запит Н.Ковальчук відомо, що для віднесення всього покладу гравійно-піщаних порід, які знаходяться на прибережній смузі заплави р. Вигор, що протікає вздовж с. Підмостичі та Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області до піщано-гравійної сировини та встановлення її значення (загальнодержавне чи місцеве) слід у межах зазначеної ділянки провести комплекс робіт з геологічного вивчення. Такі роботи включають буріння свердловини, лабораторні роботи, камеральні роботи, екологічне обстеження тощо. Вони спрямовані на забезпечення потреб у мінеральній сировині певних галузей народного господарства або конкретного надрокористувача. Без проведення зазначеного комплексу робіт достовірно встановити відповідність всіх гравійно-піщаних порід, у межах окресленої ділянки, до піщано-гравійної сировини та встановити її значення (загальнодержавне чи місцеве) неможливо.

Адвокат Н. Ковальчук також звернула увагу суду на те, що у всіх документах, на які посилається сторона обвинувачення, як на доказ вини обвинувачених М. Білецького та В. Старевича, вказано піщано-гравійна сировина, в кількості 6 м. куб. Але ж, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення сировина піщано-гравійна розподіляється на: гальку, піщано-гальковий матеріал, гравій, ракушку, а відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення сировина піщано-гравійна розподіляється на пісок.

До речі, у Вікіпедії про надра Старосамбірського району пишеться, що вони «багаті на різноманітні корисні копалини. Переважають серед них поклади кухонної солі. Є тут будівельні та вогнетривкі глини, щебінь та нафта».

Саме тому для встановлення, до якого ж виду – місцевого чи загальнодержавного значення відноситься 6 м. куб. піщано-гравійної сировини, вилученої 16.07.2014 року, необхідний був висновок експерта але, у порушення вимог кримінально-процесуального законодавства стороною обвинувачення висновку експерта не було надано. І як було встановлено під час судового розгляду, вказаного провадження цього зробити вже неможливо, а саме – провести експертизу, оскільки речовий доказ – саме піщано-гравійна сировина в кількості 6 куб. м., яку 23.07.2014 року передали на зберігання до ВАТ «Старосамбірський кар’єр» була знищена до закінчення розгляду кримінального провадження.

Отже не складаються пазли обвинувачень у старосамбірських прокурорів та законопорушниками з числа слідчих та оперуповноважених. Бо законодавець встановив, що кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 240 КК України настає лише за незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а за видобування корисних копалин місцевого значення кримінальна відповідальність не передбачена.

Словом, панове прокурори та слідчі Старосамбірського району, не морочте людям (і суддям теж) голову та відкликайте свої обвинувачення проти невинних М. Білецького та В. Старевича, бо як кажуть у народі «не ровен час» самим доведеться в суді відповідати за свої вибрики, а дехто з вас уже й на буцегарню «накосячив.»

Вячеслав КОВТУН, Дмитро ФЕДОРЕНКО

PostSkriptum:

Коли верстався цей номер НВ, нам повідомили із Старосамбірщини, що в селі Спас, де мешкає Михайло Іваницький, на нього напав батько слідчого О. Яворського, який нині відсторонений від своїх обов’язків, бо йде службове розслідування. Пан Яворський-старший вирішив помститися Михайлу, який своїм правдивим свідченням викрив протиправні дії його сина-міліціонера. М. Іваницький подав заяву до Старосамбірського РВ і оперативна група виїхала на з’ясування обставин і опитування свідків.

 Михай Іваницький

На фото: дільничний міліціонер складає протокол опитування потерпілого

 487804_164315700384102_395126397_n

Sharing is caring!

Send a Comment