Наша Версія

Здоровий глузд відмовляється пояснити, чому наш уряд дозволяє собі розкіш ввозити величезну кількість продуктів аграрного виробництва? І це сидячи на третині світового чорнозему!!! Простіше ж спокійно виробляти все вдома. Хоча б у приватних домогосподарствах. Адже ж наша Ненька завжди була аграрною країною. Отож і не дивно, що українці за будь-якої влади не гребували ще й додатковими селянськими сотками. Що, певно, і є втіленням споконвічного прагнення панувати на своїй землі.

Дізнавшись про чималу площу, виділену у Приірпінні під ведення особистого селянського господарства — зрадів.

Словом, «Буде хліб — буде й пісня!» Як тут не погодитися з відомим «поліглотом» Миколою Яновичем Азаровим, який закликав «нє скігліті», а братися за лопату виконуючи продовольчу програму! http://gazeta.ua/articles/politics/_dosit-skigliti-berit-lopatu-sadit-kartoplyu-kapustu-azarov-ukrajincyam/489032

І місцину для агровиробництва вибрали — краще не придумаєш! При в’їзді в Ірпінь, де садове товариство «Берізка» з вулицями Свердлова та Маркса межує. Цей куток в народі «собачником» охрестили. І до охоронних земель прирівняли!

До найближчого київського базару на «Академмістечку» не більше 10 хвилин неквапливої їзди!

 Отож, маючи таке привабливе «геополітичне» розташування та по півгектара благодатної ірпінської землі, наші фермери могли б «завалити» Київ своєю продукцією. Хоче столиця яєчка з курятинкою — будь ласка! Огірочки та капусточку — дуже просимо! Жабок чи равликів — аби тільки їли! Отже, працюй, фермере, та збагачуйся! Та й людям у все зростаючому ірпіньському спальному районі Києва, якось спокійніше. Бо здорова їжа — все більший нині дефіцит!

 Але ж не так сталося, як гадалося! Варто було злегка «колупнути», як «полізли вуха» ненажерливих ірпінських забудовників. Ніяк не йметься, невгамовним! Неначе, комусь з них, вдалося таки придумати модифіковану труну з кишенями! Та й наші ірпіньські «депутати-дерибанщики» швидше вдушаться, ніж виділять, бодай, сотку землі під білокачанну капусту в тому місці, де родить «капуста» з портретами покійних американських президентів.

 За діло взялися такі спритники, як місцеві депутати В. Євстєфєєв та В.Пєший з «групою таваріщей». http://www.youtube.com/watch?v=uX6J_W8NdlY&list=TLxXJBYnBnDD4

Ці комсомольці-ленінці, що вже встигли стати недоолігархами, дерибанячи добро ірпіньської громади, виконання продовольчої програми бачать виключно крізь призму власної кишені.

 Спочатку швиденько «парєшалі» керуючу компанію створити по миттєвому покращенню для окремо взятих родин. Ну, на кшталт як в Коцюбинському — що «Спільною метою» зветься. (Дивіться тут)

А потім щось наобіцяли ірпінським аграріям — про це громаді невідомо, але права на управління земельними ділянками у них таки «вибили».

 Після цього головний «аграрний геній» Владислав Євстєфєєв, маючи генеральні доручення на розпорядження чужою землею поблизу «собачника», спритнесенько відчужив земельні діляночки на ТОВ «Ольвія Консалтинг Груп», за договорами купівлі-продажу. І враз власницею дорогезної земельки стала представниця відомої родини покращувачів — Пєша Марина Валеріївна.

 А та, у свою чергу, отримала «благословення» більшості ірпінських депутатів-регіоналів та «тушок», але вже не на обробіток сільськогосподарських угідь, а на банальну ЗАБУДОВУ безцінних сільгоспземель багатоповерхівками. І плювати ця вся компанія хотіла на земельне законодавство України з морально-етичним нормами на додачу!

 Ось так, завдяки спритності рук групи розкрадачів-хабарників та підсліпкуватості місцевої «феміди», будемо і далі давитися польською цибулею та єгипетською бульбою!

 Що саме обіцяли В. Євстєфєєв та В.Пєший «аграріям» і чи виконали свої обіцянки — мені начхати! Нехай залишається на їхній совісті, якщо така ще залишилась! Але не байдуже, як і тисячам наших земляків, чому громада Приірпіння, від імені якої «народні обранці» БЕЗКОШТОВНО віддали велетенський масив сільськогосподарської землі під забудову, має знову слухати стару пісню про дірявий міський бюджет, у якому не вистачає грошей ні на ремонт доріг, ні на нормальне харчування дітлахів у садках, ні на зарплати бюджетникам?..

 І на завершення ще одна, ну, зовсім фантастична думка! Можливо, Микола Янович, дізнавшись як виконується його вказівка по втіленню продовольчої програми, закличе, врешті-решт, взятися не за лопати, а за сокири!? Якщо не посполитих, то, хоча б, прокуратуру. Отоді б «заскіглілі» не лише ми з вами!

 
Ігор ДОМБРОВСЬКИЙ, 

спеціальний кореспондент «Нашої версії»

 На фотоколажі (див. праворуч) — капустяна рахівниця “азаровка”.

Sharing is caring!