У Лісниках день села перетворився на свято народної творчості (ФОТО)

У суботу 10 вересня на центральній площі лісничани святкували День села. Організатори постаралися, щоб було все — й на всі смаки. Для дітей поставили надувну гірку, батут, атракціон «Риболовля», пара вороних коней катала всіх бажаючих на бричці, можна було купити солодощі та м’ясні вироби. Кашовари поралися біля великого казана з кулішем, а поряд варився плов. Грали народні музики з ресторану «Духмяна піч».
Периметр площі був заставлений столами з композиціями та виробами народних майстрів — як жителів села, так і гостей, які приїхали на запрошення Олени Громової, дехто проводив майстер-класи. З більшістю майстрів вдалося поспілкуватися — отримала величезний заряд позитиву: це дуже світлі й цікаві творчі люди, закохані в те, що вони роблять, з великим бажанням поділитися своїм мистецтвом і навчити йому інших. Зараз постараюся просто назвати, але є бажання написати окремий допис. Отже у нас були: художник з Чабанів Юрій Пацан — неймовірно сонячна людина з сонячними картинами (і сонячною дружиною), майстриня з художньої обробки шкіри Любов Маковійчук-Гумен (хотілося б наступного разу побачити також і нашу талановиту лісницьку майстриню, художницю, яка теж працює з шкірою, Віку Савицьку — Виктория Савицкая), у Ірини Білай неймовірні вироби з соломки та авторська вишивка по льону — можна було придбати льняні сорочки та оригінальні спідниці (принагідно — спасибі дівчині, яка згодилась побути моделлю, примірявши на себе кілька спідниць); Людмила Дворяківська знайомила лісничан зі старокиївським живописом (є такий! а ви й не знали… я — теж …) — бажаючі могли власноруч з допомогою пані Людмили розписати глиняний дзбаночок, іграшкову рибку чи листівку (я спокусилась); для майстер-класу з бісероплетіння Оксани Богданочко було занадто сонячно (а жаль), зате було чим помилуватися; біля столика Віри Цимбал діти й дорослі могли зробити собі (і залюбки робили) ляльку-мотанку; але чи не найжвавіший гурт зібрався біля майстра-гончара Романа Іллюші (Illyusha Roman) — бажаючих посидіти за гончарним кругом було багато (більшість з них не діставала ногою, щоб крутити круг, отож у гончарного мистецтва гарне майбутнє 🙂 )
Лісниківська школа представила кілька композицій: флористичну, ляльок-мотанок та зі свого військового музею. Можна було помилуватись і придбати вироби з лози талановитого лісницького майстра Григорія Вересенка.
Лісничан на свято прийшло багато — залюбки спілкувалися з тими, кого, можливо, давненько не бачили за повсякденнми клопотами; було приємно, що багато людей прийшли у вишиванках.
Початок урочистої частини, каюсь, трохи прогавила (розписувала горнятко біля пані Людмили), але чула, що з привітанням виступав наш сільський голова Олександр Гладуш (Gladush Olexandr) та гості свята: голова РДА Мирослава Смірнова, її заступник Михайло Лєзнік (інших, вибачте, не знаю). Хоч і святковий день, але всі пам’ятаємо, що у країні йде війна, тож пам’ять полеглих за те, щоб ми могли спокійно святкувати під мирним небом, вшанували композицією «Пливе кача», наприкінці свята сільський голова Олександр Гладуш вручив грамоти-подяки лісничанам — учасникам АТО.
Було приємно, що офіційні гості не обійшли увагою народних майстрів, і дещо у них придбали (наприклад М. Смірнова поїхала зі свята з «продуктовим» натюрмортом Юрія Пацана) — гарний приклад підтримки майстрів.
Святковий концерт відкрив наш хор «Лісова пісня» (вже скільки разів слухаю — і ніколи не набридає: що то значить — справжній український спів, рідне десь на генетичному рівні), а коли слухаєш дитячий ансамбль «Лісовичок» та його солістів, мимоволі відчуваєш вдячність Олені Громовій (Olena Gromova) за впевненість, що пісенна традиція в Лісниках не обірветься — підростають молоді, голосисті, енергійні таланти, які понесуть українську пісню через усе життя. Кілька пісень подарував односельцям Микола Фастовець, голос — можна виходити на велику сцену (щоправда, мене здивував виключно російський репертуар: для країни, на яку напала Росія — після «Пливе кача» — правда дивно). Розкішні виступи щедро дарували гості. Хор з Хотова не просто співав, а й ставив невелику композицію майже на кожну пісню, вразив соліст (жаль, не розчула прізвище), ох і голос у чоловіка — потужний, яскравий, соковитий, вільний (пошукайте відео, думаю, Анатолій Юркевич викладе, — не пожалкуєте). Вразив дитячий колектив, яким керує Олена Видрич: такий справжній автентичний спів! — я пропустила їх вихід на сцену, то подумала, що до нас «Божичі» приїхали, а виявилось — дитячий хор з Ходосівки! А що творив на сцені колектив «Сузір’я» з Чабанів! Це треба тільки бачити і чути: слово «запальні» — це про них, і аж замало: дійсно запалювали. Ох і енергетика — хто не знає, що значить вислів «шкура грає» — гляньте відео! Ну, і ще одним відкриттям — особисто для мене (за що я щиро вдячна організаторам) — стала заслужена артистка України Руслана Лоцман: фантастична співачка, автор проектів «Миколайчук-фест» і «Народна філармонія», яка об»їздила чи не всю Україну й дає багато концертів у зоні АТО, — і просто чарівна жінка. Не хочеться впадати в пафос, але так і просяться слова: «неймовірна», «неперевершена», «неземна», «летюча», «мавка»… Незвичайний тембр голосу, якась неземна манера виконання, потужна чиста енергетика, гумор, аристократизм — і чарівна простота водночас. Писати можна довго, але краще зайдіть на Youtube — і все побачите самі, а ще краще — відвідайте сайт Руслани (www.ruslanalotsman.com.ua, www.fph.org.ua) — і сходіть на її концерт. Не можу втриматися, щоб не дати ще одне посилання тим, хто, як я (на свій сором) досі не знав про Руслану Лоцман: http://viysko.com.ua/journal-o…/komandy-r-batal-jonu-marusya.
Наостанок хочеться щиро подякувати всім, хто організував і допомагав провести свято: лісниківській сільській раді та її працівникам, (окремо, я так здогадуюсь, секретарю ради — Оксані Самойленко), виконкому, штабу свята (жаль, не можу всіх перерахувати, бо сільрада не дає протокол з цього засідання), ведучій Ірині Климовій (схоже, свято відкрило у Лісниках ще один талант), звукорежисерам, операторам зйомок (хто знає прізвища — дописуйте), оформлювачам сцени («рампову» флористичну композицію готувала Міла Тарадайко, їй допомагали Svetlana Zaychenko та Lyubov Grepenchuk). Після концерту секретар сільради Оксана Самойленко запросила всіх за святкові столи, які були накриті в приміщенні клубу. А ввечері, кажуть, всі натанцювалися на дискотеці просто неба на площі.

Орияна Гора

(фото автора)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *