«Ми повинні розуміти, що революція – це не зміна правлячої верхівки і заміна еліт, а зміна парадигми. У нашому випадку це – зародження активного громадянського суспільства, формування розуміння у людей, що господарі країни вони, а не чиновники. Цей клас був сформований в Західній Україні».
Руслан Форостяк
Милий і добрий янгол-охоронець чудового міста-перлини привіз нас на зустріч з Русланом. Ми сиділи в затишній одеській кав’ярні і розмовляли. Ангел з канапушками попередив мене – Форостяк одіозний. Він нарізає логіку по діагоналі.
Мені таке мислення симетричне. Втомився від совкових ляпів оселедцем об стіл. Сповідь – це покаяння душі. Розмова на очах у Нації і Бога. Тут відкривається істинний сенс людини.
Брехати не можливо. Зіграти не вийде. Відкрийся. Покажи себе! І, найголовніше, покажи, як ти любиш свою країну. Наскільки це важливо для тебе.
Фундамент існування державності – громадянське суспільство, яке ЗОБОВ’ЯЗАНЕ знати справжніх патріотів і героїв в обличчя.
Роз’єднаність думок жахає. Суцільна дезінформація і політична клановість знищують оригінальний етнос. Він хандрить. Його лихоманить. Він безслідно зникає з країни. Він програє.
Цілісність! Як би складно це не було, ми зобов’язані взятися за руки. Лаятися. Сваритися. Говорити. Доводити. Але бути цілим. Єдиним організмом.
І обов’язково окреслити коло людей, які можуть представляти інтереси суспільства. Не на політичній основі. Тільки на соціальній. Їм доведеться довіряти! Їх треба поважати! Але з них необхідно і питати. Запитувати непримиренно і по справедливості.
Ми не повинні знати прізвищ депутатів і міністрів. Нам не потрібен прем’єр-міністр зі своїми недолугими виправданнями. Ми прокидаємося і щасливо живемо.
Тільки ось щасливо жити у країні, яка воює, не вийде. Це неможливо. І ті, хто це розуміє, повинні очолити управління громадянським суспільством.
Саме для таких авторитетів НАЦІОНАЛЬНОГО суспільства дуже важливою буде повага Українців. Саме такі лідери, при виникненні будь-якої сумнівної ситуації, подадуть у відставку блискавично. Щоб не ображати своєї гідності і честі.
Совість напрацьовується десятиліттями. І краще залишитися жебраком, але чесним, ніж безсовісним та при кориті кремлівського зразка.
Мене здивував Руслан. Відкритий і усміхнений, на самому початку програми перейшов на чисту українську. Виховання закарпатське. Народження львівське. І роки життя в місті-перлині не тільки не стерли це, а навпаки огранили і прикрасили.
Так несподівано і дивно. Це як відповідна реакція на посмішку. Наш діалог тривав, а всередині мене росла вдячність за можливість бути причетним до трохи повільного, але незворотного процесу відродження українства.
Виховання. У Руслана Форостяка міцне і якісне українське виховання. І заради кар’єрних чи політичних заставок він не стане його приховувати.
Вчинок. Якраз це нам зараз життєво необхідно. Щоб кожен з нас міг відмовитися від усього, що заважає і не дає розвиватися етносу. Процес неймовірно жорстокий. І виживуть в ньому тільки найсильніші.
Гідні! Служіння НАЦІЇ. Не своїм інтересам, а національним. Те, чого так не вистачає нашій незалежній країні.
Чи пройде Руслан Форостяк це випробування? Мені складно відповісти на це питання, тому що поважаю його за його національну позицію. Не дозволю бути собі суб’єктивним. А ще справа в тому, що Людина дозволяє мені побути з ним поруч на Сповіді перед Богом і Нацією…
Це його діалог. Його принципи. Його сповідь! Не маю ніякого права робити прогнози, а тим більше перебирати тези його роздумів.
Єдине, що можу зробити – помолитися і побажати йому сили. Сили духу! Допомоги Господа! І підтримки людей, яким так болить їх рідна УКРАЇНА!