У річницю Чорнобильської аварії прийнято згадувати події 1986 року, але історія СРСР зберігає багато страшних байок, що розповідають про мирний атом
“Ця історія, звичайно, не так відома, як аварія на ЧАЕС. Часто її приймають за страшну байку, але вона абсолютно реальна. Відбувся цей жах в 80-ті роки в типовій на вигляд радянській панельній багатоповерхівці, розташованій по вулиці Гвардійців-Кантемирівців (нині вул. Марії Приймаченко)”, – констатував блогер.
За словами Казанського, в 1981 році в одній з квартир новозбудованого будинку № 7 раптом стали хворіти та помирати люди. По черзі захворіла на лейкемію вся сім’я. Спочатку померли діти 18 і 16 років. Потім їх мати. Після цього спорожнілу квартиру передали іншій родині, і там розпочалося те ж саме. Хворіли і помирали мешканці сусідніх квартир. Квартири в новобудові в основному давали молодим людям, і така смертність виглядала жахливою.
“Найбільша потужність випромінювання була в дитячій кімнаті, в суміжній квартирі за стіною і в квартирі поверхом вище. З цих квартир людей відселили. А для того, щоб вирізати частину стіни, до її ділянки з джерелом випромінювання прибили свинцеві пластини…”, – розповідав потім в інтерв’ю колишній головний лікар Краматорської СЕС Микола Савченко.
Після того, як все розкрилося, місто було шоковане. Ще більше були шоковані мешканці нещасливого будинку. У березні 1990 фахівці, лікарі та представники виконкому зустрілися з жителями і вручили кожному протокол про потужності отриманих доз.
“Зустріч була дуже трагічною. Злі вигуки, сльози – це все можна було зрозуміти. Дози вище природнього фону отримали 17 осіб”, – згадував Савченко.
Тоді міські газети писали, що всього за період зі 1981 по 1989 роки від радіації в будинку №7 померло шестеро людей, причому четверо з них були неповнолітніми.
“Ті, хто ностальгує за СРСР сьогодні, люблять згадувати дешеву ковбасу і морозиво, але чомусь не люблять згадувати такі історії”, – резюмує Казанський.