Володимир Рубан: Звідки ж він взявся і чому раптом став таким впливовим?

Дані, приведені нижче, були зібрані з відкритих джерел і півроку тому передані Медійна ініціатива за права людиниволонтерською організацією, яка наразі ввійшла в один з підрозділів ЗСУ і побажала залишитись неназваною.

В травні 2014 року, коли бойові дії на Донбасі набирали обертів, країна оговтувалась від першого шоку і нашвидкоруч готувала армію до війни, в ЗМІ все частіше почало звучати ім’я самоназваного генерал-полковника Володимира Рубана. Саме він і очолювана ним громадська організація «Офіцерський корпус» з власної ініціативи взяли на себе відповідальність за звільнення заручників з підвалів «ЛНР/ДНР».

volodymyr-ruban

З початку 2013 року Рубан є активним учасником проросійського руху Віктора Медведчука «Український вибір»

Загальновідомо, що Рубан неодноразово висловлювався на підтримку бойовиків, звинувачуючи українських військових в обстрілі мирних кварталів чи у тому, що саме Київ затягує переговори по звільненню заручників. Але цікаво, що за відкритими інтренет-даними, протягом 2014-2016 років фіксувалась підвищена активність російських та проросійських ЗМІ з популяризації Рубана. Найбільша кількість публікацій про нього належить українському підрозділу медіагрупи «Російська агенція міжнародної інформації» – «РИА Новости-Украина» – близько 130 публікацій. Також активними в поширенні початкових (не репост) тематичних матеріалів, у тому числі особистих інтерв’ю, є російські «ИТАР-ТАСС», «Lenta.ru», «KM.RU», «Русская весна» тощо. Крім того, російські ЗМІ використовували «генерал-полковника» в якості ньюзмейкера. Ви легко можете знайти в Рунеті заголовки накшталт «Генерал-полковник ВСУ Рубан сообщает о том, что украинская армия ціленаправлено обстреливает территорию Горловки вместе с мирным населеним».

Звідки ж взявся Володимир Рубан і чому раптом став таким впливовим?

Починаючи з 2004 року Рубан ще не знав, що він «генерал-полковник», а активно займався поліграфічно-видавничою діяльністю. При чому діяльність ця була дещо специфічною. І навіть не тому, що у 2005 році він раптом став власником найкращого на той момент в Україні поліграфічного обладнання. Протягом 2004-2008 років Рубан цілеспрямовано займався створенням видавничої групи підприємств, яка активно формувала проросійські позиції в літературній і освітній сферах.

screenshot_1

Наприклад, в 2008 році контрольоване Рубаном підприємство «Поліграфічний центр «Київська Русь» разом з громадянином РФ Олександром Дроздовим створюють ТОВ «Відкритий руський університет ім. М. І. Костомарова». Цікава деталь: номер мобільного телефону, що значився в реєстраційній формі підприємства – +380674052625 – дивним чином збігається з номером, який з’явиться в мережі значно пізніше, у 2014 році, коли Володимир Рубан буде називатися керівником Центру гуманітраної допомогу по звільненню полонених та заручників у зоні АТО і публікуватиме його як свій особистий.

screenshot_2

Але повернімося в далекий 2008-й і до партнера Рубана Олександра Дроздова. Нескладними маніпуляціями в Гуглі знаходимо не менш цікаву інформацію і про нього. З 1974 до 1990 років Олександр Дроздов був офіцером зовнішньої розвідки КДБ СРСР. З 1990 року – у відставці у званні підполковника КДБ СРСР.

Разом із своїм досвідченим партнером Дроздовим, а також ще одним не менш цікавим персонажем Олександром Олєйніковим, який очолював Українську академію русистики, Рубан займається широкомасштабним розповсюдженням літератури українофобського проросійського характеру на території України, особливо активно – на Донбасі. https://www.obozrevatel.com/society/84012-anatomiya-proniknennya-yak-pratsyuvali-spetssluzhbi-rf-cherez-rosijsku-agenturu-na-donbasi.htm

Насамперед в освітніх закладах Донбасу протягом 2008-2010 років були впроваджені шкільні підручники «Страноведение. Россия» та посібники для перекваліфікації вчителів «Воссоединение Руси». При цьому масовий друк цих видань здійснювався саме у видавництві Рубана «Київська Русь».

З початку 2013 року Рубан є активним учасником проросійського руху Віктора Медведчука «Український вибір». Цікаво, що інформація про його активну участь у заходах організації була видалена з сайту «Українського вибору», проте зберіглася у кешованих версіях.

screenshot_3

20 червня 2013 року Рубан створює власну громадську організацію «Офіцерський корпус» і починає дистанціюватися від Медведчука.

Показово, що «Офіцерський корпус» постійно виступав проти євроінтерграції України. Аж до 6 грудня 2013 року. Саме в цей день з активістами ОК відбувається дивна метаморфоза. Спочатку вони дають прес-конференцію про те, що засуджують дії протестувальників на Майдані, виступають проти нападів на державні об’єкти і називають себе, колишніх військовослужбовців, миротворцями, які зроблять все, щоб країна не розкололася на дві частини. А вже за кілька годин на камери Офіцерський корпус показово вступає в ряди Самооборони Майдану. А на сайті «Офіцерського корпусу» раптово змінюється настрій – сайт з цілковито проросійського перетворюється на промайданівський і згодом антисепаратистський.

Ну а далі ви вже знаєте. Починається війна і на сцену виходить миротворець «генерал-полковник» Володимир Рубан, що рятує світ і звільняє полонених. Правда, робить заяви, що явно демонструють його прихильність до агресора. Але шоковане і спантеличене війною українське суспільство спочатку навіть цього не помічає.

Коли ж у пресі все частіше з’являється інформація про зв’язок Рубана з Медведчуком, ці двоє починають публічно конфліктувати. Навесні-влітку 2015 року сайт «Українського вибору» публікує разоблачающіє статті типу «О самозванцах-прилипалах» чи «О бесчестии офицерской чести», а сам Рубан в інтерв’ю «Радіо свобода» (27.05.2015) говорить про своє розчарування у Вікторові Мудведчуку.

Тим часом роль Рубана в обміні ставала все дивнішою. Люди, задіяні в процесі обміну, неодноразово заявляли, що Офіцерський корпус зриває переговори і, більше того, заробляє на обміні. Поступово Рубан і його організація були усунуті від перемовин по заручниках. Тоді «генерал-полковник» обрав іншу тактику. Саме він (а не Надія Савченко) був першим в ініціюванні мітингів родичів військовополонених. Ще 2 жовтня 2015 року він зібрав родичів під стінами Верховної Ради і вимагав від влади сприяти швидшому звільненню заручників.

До речі, у лютому 2015 року, на піку своєї популярності, Володимир Рубан зареєстрував політичну партію «Офіцерський корпус», а у жовтні партія навіть взяла активну участь в місцевих виборах. Можна сказати, що присвоєний собі статус ключового координатора з обміну полоненими він використав і використовує сповна, зокрема для впливу на переговорні процеси в інтересах російської сторони.

27 лютого 2017 року Володимира Рубана затримала СБУ на одному з КПВВ на лінії розмежування. Не у зв’язку з усіма вище переліченими фактами, а нібито через порушення режиму перетину кордону з окупованими територіями. Мабуть, для кураторів Рубана це нехороший знак. Дивно, що на четвертому році війни українські спецслужби обмежилися лише знаками.

Нарешті 8 березня за результатами довготривалої спецоперації в районі КПВВ «Майорськ», що поблизу Горлівки Донецької області Служба безпеки України затримала Володимира Рубана, який «організував незаконне перевезення з тимчасово непідконтрольної Україні території Донецької області на автомобілі «Мерседес Бенс Спринтер» великої парії вогнепальної зброї, боєприпасів та інших засобів ураження» – згідно з доповіддю керівника Служби Василя Грицака.

Залишається сподіватися, що це затримання – не останнє і громадськість побачить щось більше ніж кілька меблів, нашпигованих боєприпасами і зброєю.

Джерело

Sharing is caring!

Send a Comment