Як у Жашкові Баба Параска та Баба Палажка кандидатів у депутати обговорювали

Ой, люди добрі! Що мені на світі божому робить? Не можна, не можна за лихими сусідами у Жашкові вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та й вибирайсь на кубанські степи! Дав же мені Господь сусідів — нічого казать! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Та що й говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж ще така — не то що в нашому місті, але й в цілому світі?

Ходжу ото містом, милуюся, які то наші кандидати у депутати до місцевої власті портрети мальовані повиставляли, аж зирк! – клята Палажка тут як тут. «А що? – питає. – На вибори зібралася та кавалєра приглядаєш, за якого голосувати будеш? Чи мо надієшся, що заміж тебе покличе, як за нього голос віддаси». Ото така холєра ця Палажка.

Поліщук

«І що з того – відповідаю, – як і справді видивляюся? За огляд грошей не беруть. А подивитися ж у нас в Жашкові є на що. Ось, наприклад, Василь Поліщук. Чим тобі не депутат? І з виду мужчина солідний, і сорочка-вишиванка у нього, як у справжнього патріота. І партія за плечима солідна – Блок Петра Порошенка «Солідарність». За такого і голос віддати можна». «Тьху на тебе три рази, яка ж ти дурна, Парасю, коли ти за Васька голос віддавати зібралася! Та хіба нормальному чоловікові від гарної молодички голос треба? Став би він тебе про це просити! Ти подивись на його вигляд: типовий бабій! І почепили його повище, аби таким, як ти ціломудреним жіночкам у пазуху заглядав. А він уміє жінок завойовувати! Чародій! У нього і риночок обабіч траси Київ-Одеса під такою назвою є. Невеличкий такий. Площею в 1,26 га. А по сусідству  ще 4,5 га, де він веде фермерське господарство. Свого часу цю ділянку планувалося пустити під обслуговування ринку, та Васько Поліщук свого не упустить. Він добре знає, чому у людини голова – одна, а рук – цілих дві. Розкинув добряче мізками. Покрутився у Жашківській райдержадміністрації і – дивись ти! – отримав розпорядження на земельку. Правда після того довелося за неї років чотири посудитися. Він мені сам після того розповідав: «Земля належить міській раді, але перебувала в розпорядженні райдержадміністрації, яка й виділила мені її. Однак у міськраді обурилися: мовляв, це пасовище для худоби мешканців Жашкова. І де? У мене під парканом. З Божою допомогою питання вирішилося на мою користь».

Ото тільки, скажу по щирості, даремно Поліщук Бога у цю історію вплутав, бо Господь йому у тому жодним чином не сприяв. Василь просто став депутатом міської ради і питання вирішилося само по собі».

Отак клята Палажка відрізала й уся охота дивитися на Поліщука, а тим паче голосувати за нього, пропала. «Іди, – кажу, – Палажко, від мене. Бо для тебе на світі добрих людей нема. Тобі на дорозі дві люті собаки зустрілися б, та й ті б не одгризлися. А я хоч відпочину від тебе у «Водограї».

Вона як зачула про «Водограй», як почала реготати! Немов навіжена зробилася: «Та невже ти не знаєш, хто у тій колибі власником? Василь Поліщук. Іди швидше, небого, туди. Там тебе і нагодують, і звеселять, а перед виборами, мабуть, ще й безкоштовно локшини на вуха начіпляють!»

Пішла я від тої каторжанки геть роззлючена. Це ж треба? Такий чудовий похід до дармової картинної галереї зіпсувала. Не пройшла і декількох метрів дивлюся – нова картина почеплена. У верхньому кутку чи то серце, чи то слід від губної помади головного радикала (здалеку не розбереш). Внизу – номер. Певно, щоб кому колір сподобався, то тільки таку помаду купували. А по всій картині – літери, літери, літери. То червоні, то чорні… В очах так і миготять, так і миготять. Ну, думаю, нарешті політтехнологи розстаралися. Запрацювали у сучасному стилі. Абстракціонізм – воно й у Жашкові абстракціонізм! Стою, розглядаю. А тут знову Палажка.Прийшла, впала навколішки, згорнула руки на грудях та й нявкає, наче свята та божа: «Прости мене, Парасю! Я ж не знала, що ти невиліковно хвора!»

Батьківщина

«Чи ж ти зовсім здуріла? – відказую. – З чого ти взяла?» «Та під тими плакатами, які ти розглядаєш, тільки такі й стоять. Вади зору перевіряють. То Юля акцію від «Батьківщини» проводить. Спочатку по тисячі заощаджень усім роздавала, а тепер піклується, щоб під час девальвації гривні тих грошей вам на придбання окулярів вистачило».

Треба ж такою вродитися? Не говорить, а плює словами. «Цур тобі, нечиста сило!», – відхрестилась від Палажки та притьмом на сусідню вулицю. А там новий портрет. Такий мужчина видний! При костюмі, і не якийсь там пристаркуватий – гарний, серйозний тільки… німий. І так мені його шкода стало! Плачу, сльози по обличчю, мов той горох котяться. «І чого ж то Боженька так робить: з одного боку дає, а з іншого забира?» – думаю.

Мельник

І на сей раз Палажка з своєю лисою, як облизаний макогін, головою думки перебила: «Чого ти ревеш, немов корова за бичками? Шо цього разу тобі вгледілося? Чим перед тобою головний лікар Жашківської районної лікарні Ігор Мельник завинив?» «Лелечко, – схлипую. – Так він ще й лікар? А як же він німий людей лікує?» «Хто тобі сказав, що він німий?» – пита Палажка. «А хіба ти сама не бачиш? На плакаті жодного слова про те, що для міста чи району зробити збирається. Тож так і подумалося – німий». «Ти сама німою станеш, як будеш свого язика пащекуватого розпускати. Ігор Мельник від провладної партії до місцевої влади йде. Там на державному рівні вже одного разу наобіцяли «Жити по-новому!» То й що з того?

Тепер наказ інший – мовчати як партизан на допиті. Зараз народ ушлий. Тільки щось пообіцяєш – а тебе вже за барки – роби, бо казав. А так повисиш собі декілько тижнів, очима перед людьми позиркаєш. Глядиш – і проголосує хто. І таких, як ти кажеш, німих, у нас в Жашкові чимало. Повиставляли свої обличчя на бігбордах один поперед одного. Грошима похизуватися. Мовляв, подивіться, жашківчани, ще гарно дзвенить у наших кишенях! А для чого виставилися? З якою метою? Може, сподіваються, що у виборчих бюлетенях навпроти їхніх прізвищ партрети причеплять за якими їх народ опізнавати буде? Чи таким чином простому люду сигнали подають: «Дивіться досхочу, поки ще не обрали депутатами. Бо тоді чорта з два, де побачите!»

Погорілий

«Гріх, тобі, Палажко, на порядних людей набалакувати! Вони до влади йдуть, щоб з корупцією боротися!» – урезонюю я невгамовну. «Егеж. Та так вони тієї корупції бояться, що на війну з нею самі не ходять. Цілу команду «своїх» беруть. Ти подивись на кандидата до міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Віктора Погорілого. До чого розумний чоловік! Він у список до міської ради відразу трьох працівниць рідного ТОВ «Нові продукти» включив: заступника головного бухгалтера Хоменко Олену Вікторівну, менеджера Приймак Валентину Анатоліївну та завідуючу випробувальною лабораторією Васькевич Аллу Аркадіївну. А сам він знаєш, яку посаду на ТОВ «Нові продукти» займає? Заступника директора! За що їм накаже у міськраді голосувати – за те й будуть жіночки руки піднімати, якщо, звісно, місця роботи не захочуть позбутися. Тремти, корупціє!» – регоче Параска, виставляючи залізні зуби.

«Та як ти можеш так розмірковувати? Як тобі не соромно? І гріха ж не боїшся? Ні блискавиці, ні суду Божого! Та бодай тебе навіки заціпило, коли ти так про жашківчан говориш!» – не на жарт розлютилася я на Палажку.

Вусик

«Давай! Давай! – підначує злоязика. – Ти ще згадай про те, що «Жашківчанин – то найвище для мене звання». Кандидат у депутати до Черкаської обласної ради від ВО «Батьківщина» Віктор Вусик саме такими словами вирішив заповнити порожнє місце на своєму бігборді. Воно, звісно, вигляда патріотично. Але ж якщо подумати – то дурня дурнею. З таким самим успіхом можна було б написати «Ресторан «Аскольд» – найкращий в місті! Віктор Вусик» І народ зрозумів би. Треба йти голосувати за Вусика. Він – найвпливовіший бізнесмен району. Такі тільки й захистять нас, босих та нужденних. З ними ми побудуємо справжнє громадянське суспільство.

Адже всі знають що без його СЛОВА нікого не призначать ні на які посади!» Так одпекла Параска і пішла від мене.

А я сиджу мов дурна; не можна мені за нею і словом похопиться. Вона старша, та й годі, неначе її хто настановив навчати громадян. Сидить вона мені от тут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй на кубанські степи!

Іван Майженечуй-Майжелевицький

Sharing is caring!

One thought on “Як у Жашкові Баба Параска та Баба Палажка кандидатів у депутати обговорювали”

  1. Ой як правильно написали , тільки одне не знають що у Василя Поліщука є поганяло-Васько -СРАКА.
    Він колись в Хижні королячі клітки крав паскуда.
    Його в селі Хижня знають як ЖМАТКА, злодюга ще той і шахрай

Send a Comment