Жителі Коцюбинського хочуть стати киянами

Минулої суботи, 3 березня, в Коцюбинському відбулися Громадські слухання з приводу приєднання селища до Києва. Нещодавно були оприлюднені його результати. З 1340 жителів Коцюбинського, які взяли участь у цьому волевиявленні, майже 61 % проголосували за приєднання до Києва, проти – 37,5, утрималися майже – 1,2%, незараховано – 0,3 % голосів.

Зрозуміло, що це тільки підсумки Громадських слухань, а не остаточне рішення про вихід Коцюбинського з підпорядкуванні Ірпеня задля приєднання до Києва. Проте, очевидно, що як казав ідейний натхненних перебудови – процес пішов.

screenshot_3

«Результати будуть мною направлені до Київради та до парламенту. Наголошую, що я під час голосування не брала в ньому участі і до цього ж закликала депутатів, бо розумію, що поляризувати громаду ми не можемо. Наша задача донести думку Громади до парламенту – єдиного органу держави, який може вирішувати такі питання, як зміни меж населених пунктів», – зазначила з цього приводу на своїй сторінці у «Фейсбуці» селищна голова Коцюбинського Ольга Матюшина.

Власне, перспектива приєднання Коцюбинського до Києва це лише один з напрямків відцентрової тенденції селищ від Ірпеня. Раніше Ворзель взяв курс на приєднання до Бучі, а Гостомель (до речі, допоки що основний наповнювач Ірпінського бюджету) вирішив створити свою ОТГ.

Вочевидь, не спроста згадані селища зараз активно відокремлюються від Ірпеня. Причини цього процесу спробуємо з’ясувати на свіжому прикладі Коцюбинського. Ще до згаданих Громадських слухань та їхнього волевиявлення журналісти поспілкувалися із селищною головою Коцюбинського Ольгою МАТЮШИНОЮ.

screenshot_2

– Ольго Володимирівно, як Ви оцінюєте перспективу подальшого розвитку Коцюбинського?

– Перспективу треба починати з економіки. Це утримання медицини, освіти. Ми ніколи не дамо тих зарплат, які дає Київ освітянам і медикам. Це треба розуміти. Бюджет розвитку Києва – 40 мільярдів гривень. Ми розуміємо, що до якості інфраструктури Києва ми не дотягнемо.

– Наскільки можливий варіант подальшого розвитку Коцюбинського у складі Ірпеня? Наприклад, якби там була не нинішня, а нормальна влада і міський голова?

– Питання не в партіях, а в інфраструктурах, а також в дотриманні чинного законодавства. Наразі в Коцюбинського з Ірпенем немає спільної межі, яка є однією із законодавчих умов добровільного об’єднання громад. Пологовий будинок у Ворзелі. Дитяча реанімація – в Боярці. 40 км до Ворзеля, до Боярки ще більше. Лікарня в Бучі. Ми два роки наполягаємо на тому, щоб нам не закривали денний стаціонар. Хоча ми маємо потужність на цілодобовий стаціонар. У розвиток освіти також вкладень з боку Ірпеня немає.

Нинішній мер Ірпеня чи інший – якщо дефіцит бюджету, то не варто очікувати позитивних зрушень. Всі об’єкти, які набудували, потребують обслуговування. Ті ж парки. Тобто, природні зелені насадження знищили, насадили штучні – а це все видаткова частина. За рахунок чого? Покажіть мені розвиток бізнесу, чи які потужні підприємства відкриваються, які б наповнювали бюджет Ірпеня? На сьогодні освіта й медицина урізана не тому, що такі амбіції мера, а тому що економічні показники не сходяться. Якби були на це видатки, я далека від думки, що Володимир Андрійович не виділив би ці кошти на освіту та медицину, аби поставити собі черговий «плюс».

dombrovskyj

Також наш кореспондент звернувся за коментарем з приводу подальшої долі селища та мотивів його відокремлення від Ірпеня до жителя Коцюбинського депутата Київської облради, учасника АТО Ігоря Домбровського. Розмова відбулася вже після Громадських слухань. Тож пан Ігор свій коментар розпочав з оцінки цієї події.

– Обговорення питання приєднання Коцюбинського до Києва проходило в актовій залі селищного Будинку культури Коцюбинського. Голосування ж відбувалося у фойє цього приміщення, – розповів Ігор Домбровський. – Як завжди «Нові обличчя» Карплюка намагалися провокувати. Приїхали депутати, які в тім числі не проживають у Коцюбинському, а також атовці з Ірпеня. З числа тих, які постійно супроводжують Карплюка і його команду, зокрема на акціях у Коцюбинському. Багато людей, які виступали в актовій залі, були налаштовані або на самопіар, або на дискредитацію опонентів. Основним аргументом стало перекрикування опонентів. Дехто намагався перебрати на себе повноваження правоохоронних органів, зажадавши самовільно проводити перевірку  документів громадян та членів робочої групи.

– Пане Ігоре, яка Ваша особиста думка стосовно подальшої долі Коцюбинського?

– У цьому плані я підтримую селищну голову Ольгу Матюшину, яка навіть не пішла голосувати. Залишилася поза цим процесом, аби не тиснути на громадян. Люди самі повинні визначитися, яким шляхом далі розвиватися Коцюбиснькому, а ми вже маємо підтримати волевиявлення Громади. Я також не висловлював своєї думки з цього приводу, аби не впливати на процес голосування.

До речі, на Громадських слуханнях також був присутній голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган. Він так само висловився за те, щоб люди самі визначилися. Як народ скаже – так і буде! Це при тому, що він керівник Київської обласної адміністрації, і логічно було б, якби він агітував Коцюбинське за те, аби селище залишилося в межах області.

Моя особиста думка з цього приводу наступна. З тієї злочинною групою, яку зараз при владі в Ірпені очолює Володимир Карплюк, агітувати людей за те, щоб вони залишилися разом з Ірпенем – це алогічно. Таке люди не сприймуть. Якби там не було цих кримінальних справ і переслідувань Карплюка, тоді було б якесь моральне право агітувати коцюбинців бути разом з Ірпенем. Але ж люди бачать там злочинну групу, яка краде ресурс Ірпеня, а також зазіхає на ресурс Коцюбинського. Гадаю, що це безперечно впливає на волевиявлення коцюбинців.

– Чи можна сказати, якби в Ірпені була нормальна влада, тоді б не було цих Громадських слухань і взагалі не виникла б потреба виносити на обговорення питання приєднання Коцюбинського до Києва?

– Думаю, що так. Взагалі, моя особиста думка з цього приводу наступна. Я нагадаю ті часи, коли ми всі були однією агломерацією – Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель, Коцюбинське. Тоді я був прихильником цього об’єднання. Мені подобалося, що ми всі були разом, і Буча також із нами. Це було правильно. Ми одне одного підсилювали. Адже соціальна структура формувалася, виходячи з цієї агломерації Приірпіння.

Тому після того, як Федоруку вдалося вичленити з Ірпінської агломерації Бучу, в якій потім вдалося запустити бізнес свого особистого збагачення, тоді у нас все це порушилося і призвело до нинішніх наслідків. Тепер ми маємо двох мерів-кумів, кожен з яких набиває собі кишені на теренах Бучі й Ірпеня та прилеглих до них територій. Все це негативно впливає у тім числі на стан навколишніх населених пунктів. Можна було все зробити набагато краще і ефективніше, якби у нас при владі не було крадіїв і бариг.

Олександр НАКАЗНЕНКО, «Зоря Приірпіння»

Sharing is caring!

Send a Comment