24 жовтня у Києві в 90-річному віці помер Богдан Гаврилишин, один із найвідоміших українських економістів у світі, якого юнаком вивезли з України під час Другої світової війни.
Народжений на Тернопільщині 19 жовтня 1926 у міжвоєнній Польщі, він опинився в таборі у Німеччині, а потім переїхав до Канади.
За океаном український емігрант здобув вищу освіту і зробив блискучу кар’єру, був членом Римського клубу, очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві та працював радником у провідних компаніях світу.
Він був серед співзасновників світового економічного форуму у Давосі.
Після здобуття Україною незалежності намагався допомогти країні, працював радником президентів, прем’єрів і голів Верховної Ради, а також заснував тут низку неурядових організацій.
Від лісоруба до Давосу
Спочатку Богдан Гаврилишин вчився у польських школах, а з початком війни – в українській гімназії.
Під час наступу німців більшовики убили його брата, а згодом уся сім’я, окрім матері, опинилась у таборах для біженців у Німеччині.
Юнак зумів емігрувати до Канади, де почав працювати лісорубом, паралельно вивчаючи англійську і навчаючи її колег-емігрантів із України.
Згодом вступив в університет у Торонто, працюючи барменом. Зробив блискучу економічну кар’єру, був почесним доктором у семи університетах Канади, закінчив MBA Женеві, де очолював Міжнародний інститут менеджменту.
Пан Гаврилишин жив і працював у Швейцарії, де став співзасновником форуму з менеджменту у Давосі, який з часом перетворився на відомий економічний форум.
У 1972 році він став членом відомого світового форуму вчених – Римського клубу.
З проголошенням незалежності пан Гаврилишин багато часу проводив у Києві, був радником першого президента, головою дорадчої групи президії парламенту і радником чотирьох прем’єрів.
Також сприяв відновленню в Україні молодіжного руху “Пласт”, членом якого був іще до війни.
Завдяки йому з проголошенням незалежності в Україні з’явилися Міжнародний інститут менеджменту, а також створено благодійний фонд “Відродження” та десятки різноманітних освітніх і благодійних ініціатив.
Хоча Богдан Гаврилишин був помітною фігурою за всіх урядів в Україні, проте часто нарікав, що далеко не до всіх його порад дослухалися.
BBC Україна зібрали показові цитати Богдана Гаврилишина, які показують його роботу в Україні в останні десятки років.
Про незалежність
“Під час розпаду Радянського Союзу у нас був фантастичний шанс створити не лише незалежну державу, але й добру державу. Шансом цим ніхто не скористався”, – з жалем згадував Богдан Гаврилишин.
Він шкодував, що до влади прийшли не зовсім правильні люди.
“Біда полягає в тому, що небагато з тих людей, на чию голову впала нова держава, були патріотами”, – вважав економіст.
І проблеми почались ще від перших виборів президента:
“Якби мрійники та ідеалісти тоді розуміли, що мусять висунути єдиного кандидата, то першим президентом незалежної України став би В’ячеслав Чорновіл”, – казав він.
Про Леоніда Кравчука
Спогадів про роботу з першим президентом Леонідом Кравчуком у пана Гаврилишина дуже багато.
“Я його поважаю і дотепер, він був гарний політик, але він про економіку нічого не знав… У 93-му я від руки написав для нього десять правил ринкової економіки”, – згадував про той час пан Гаврилишин.
Він також шкодував, що тоді вдалося занадто мало:
“British Petroleum пропонували в 1993 році інвестувати 15 мільярдів доларів в Україну, щоб видобувати 20 мільярдів кубометрів газу. Голова наглядової ради British Petroleum – то мій колишній студент, тому він був у контакті зі мною про це. У Раді не розуміли, не хотіли навіть слухати”.
Про Леоніда Кучму
“Леонід Кучма був добрим президентом під час першого мандату. Як прийшов у його команду Віктор Медведчук, то ситуація суттєво погіршилася”.
Про Ющенка та Тимошенко
“Віктор Ющенко був дуже добрим прем’єр-міністром, особливо тоді, коли злагоджено працював із Юлією Тимошенко”, – вважає пан Гаврилишин.
Взагалі, він вважає час урядування Ющенка разом з Тимошенко найкращим періодом для економіки України.
А от їхню роботу окремо він критикував.
“Був досить відкритий і дуже добре працював Ющенко, як був прем’єр-міністром. Фатально було, як він став президентом”.
“Юлія – дуже мудра, інтелігентна, хитра, але це не ангел, це не свята людина”.
Про Віктора Януковича
“Я був радником Януковича. Пам’ятаю, коли він очолював Донецьку область, то не допустив жодних російських інвестицій. Тому я ніколи не вважав його надто проросійським політиком”, – згадував він про екс-президента в 2010 році.
Пан Гаврилишин згадував про нього деякі позитивні речі:
“З усіх, чиїм радником я працював, лише одна людина відкрито і відверто сказала мені, що не знає, як поводитися з економікою держави: “Навчіть мене!” І то був, як не дивно, Віктор Янукович”.
Але ставши президентом, людина змінилася, вважав Гаврилишин.
“Він став якоюсь спотвореною людиною. Я б навіть сказав, що він перетворився на хвору людину. У Януковича були лише два бажання, помітні неозброєним оком: мати абсолютну владу і мати абсолютне багатство”.
“В Україні за часів президентства Віктора Януковича малий і середній бізнес, який тільки починав розвиватися, придушили”, – вважав пан Гаврилишин.
Про Петра Порошенка
Богдан Гаврилишин згадував, що дуже давно і добре знав Петра Порошенка:
“Я був про нинішнього президента досить високої думки. Я захоплювався з того, як він розвинув свій бізнес”.
Але він став чи не єдиним, хто не питав порад у пана Гаврилишина.
“Коли став президентом, Порошенко не входив в жодний контакт зі мною. Хоча, думаю, я міг би йому порадити щось таке, щоб йому знадобилося…” – згадував економіст.
Про президентів
За рік до смерті Богдан Гаврилишин чесно зізнався, що всі президенти України ігнорували його поради:
“Я вже не буду радником президентів. Це була марна трата часу. У них було мало накопичених знань, щоб їм можна було щось порадити”.
Але один козир Петра Порошенко він міг вказати – англійську мову, якою той володіє, на відміну від попередників.
“Бувало, я мусив поправляти президентських перекладачів – коли брав участь у якихось офіційний зустрічах – бо вони неточно перекладали слова українського президента”.
Про українську політику
“В Україні надто подружилися політика і бізнес. То, так би мовити, рідня. Це надзвичайно шкідливо для будь-якої країни, бо тоді інтереси бізнесові мають пріоритет над тим, що справді треба робити для країни”.
Image copyrightUNIAN За кілька днів до смерті Богдан Гаврилишин відзначив 90-річчяПро “Пласт”
“Якщо б я не став пластуном, моє життя було би зовсім інакше, я був би зовсім іншою людиною”.
Про Україну
“Я думаю, що ми вже не повернемо до того, що станемо радянськими людьми”, – оцінював пан Гаврилишин нинішні події в Україні.
Хоча він не мав українського паспорту, але завжди називав себе українцем.
“Проживши три чверті свого життя поза межами України, я завжди і всюди представлявся: “Богдан Гаврилишин, українець”.
Потрібно пишатися тими, хто живе в Україні, а не заробітчанським сміттям, яке ніколи в Україні не бажало жити.