До Днів пам’яті та примирення й 70-річчя Дня Перемоги в Ірпені та селищах відбулася ціла низка різноманітних урочистостей та заходів. 8 травня, у День пам’яті та примирення пройшло народне зібрання біля меморіалу «Братська могила», а біля міської бібліотеки — виставка присвячена подіям Другої світової війни. Також 8 травня відбулися заходи на ДОТах в Мостищах.
Дуже велелюдно в місті було на 9 травня біля меморіалу «Братська могила». Простір заповнювала святкова символіка та прапори, дзвеніли ордени ветеранів війни. В цей день, як ніколи, всіх поєднувало вшанування великого подвигу нашого народу у Великій Перемозі. Особливо шановані були в цей день ветерани, які прийшли до меморіалу, саме вони стали осереддям святкового мітингу та параду, сформованого з ветеранів Афганістану, воїнів АТО, трудових колективів, громадськості та студентської молоді. Але спочатку були квіти до «бронзового солдата».
Вшанувати пам’ять полеглих з великою корзиною квітів прийшли лідери Ірпінської громадської організації «Спілка Дітей війни». «День Перемоги вже 70 років поспіль об’єднує всі покоління, — говорить голова цієї організації Василь Пікулик, — незважаючи на всі випробування й виклики часу ми переможемо всі труднощі, як перемогли їх наші діди та прадіди. Адже ми, діти війни, особливо навчилися цінувати такі моральні цінності, як честь та гідність. Зараз наша організація опрацьовує низку заходів, котрі об’єднуватимуть всі покоління навколо спільної мети щодо розбудови держави та історичної пам’яті, бо саме історична пам’ять є тією незрушною цитаделлю, котру ніколи не здолати ворогам України…»
До початку святкового параду, який пройшов під девізом «Об’єднання поколінь» відбувся урочистий мітинг, який відкрив виконуючий обов’язки міського голови Микола Головкевич. Далі відбулися показові виступи спортсменів, культурно-мистецький марафон «Перемога одна для всіх», майстер-класи з вальсу під супровід оркестру, кіносеанс під відкритим небом з демонстрацією фільму «В бій ідуть одні старики».
ДОТи в Мостищах входили до Київського укріпрайону
Київський укріплений район (КУР) мав порядковий номер один. Спираючись на ряд фактів з історії Києва і його околиць, можна стверджувати, що проектування КУР відбувалося впродовж 1924-1928 рр. Потім почалося будівництво.
«Я, пам’ятаю, ще дитям був, коли тут почали будувати ці споруди, – читаємо в книжці спогадів військового інженера. – Бувало, цілими днями з хлопчиною носишся Святошинським лісом, а по просіках – машини, підводи завантажені щебенем, піском, деревом. Всі йдуть і йдуть і, здавалося, кінця ним не буде».
Будівництво було засекреченим. Не лише місцеві жителі, а й самі його учасники не мали справжнього уявлення про те, що вони будують. Працювала, окрім військових фахівців, значна кількість молоді за комсомольськими путівками і селян за направленням місцевих органів влади.
Приірпінські довгожителі згадують, що в зону будівництва нікого з місцевих жителів не пускали. Когось, хто дуже “цікавився” і якого виявили “в зоні”, застрелили на місці. Будівельні матеріали підвозили колісним транспортом, а також вузькоколійною залізницею.
Валентин СОБЧУК