Наша Версія

Щоб не було нерозуміння моєї позиції та волання про «нещасних нових копів» та «небажання українців жити за законом»

Євген ДИКИЙ, біолог, екс-командир роти батальйону «Айдар»

1. Вбивати поліцейських негарно, і мені щиро шкода загиблих молодих «нових копів».
2. Їхня загибель – трагедія, але нічим не більша (хоч і не менша) за трагедію щоденної загибелі наших хлопців на Східному фронті, яка чомусь не викликає такого суспільного резонансу. Просто до загибелі захисників незалежності ми вже звикли, це вже ніби «нормально», а до загибелі копів у боротьбі із злочнинністю – ще ні. Нічого, звикнемо.
3. Звикнемо, бо насправді ризик загинути від руки бандита – нормальна частина професії правоохоронця. Саме за цей професійний ризик вони мають суспільну шану, високу платню та компенсації у разі нещастя. І так у всьому світі. Це особливість таких професій як поліцейський, пожежник, солдат. Не влаштовує – обирай інший шлях.
4. Цей ризик був би меншим, аби підготовка нових копів була трохи довшою. Нажаль, тут маємо об’єктивну проблему – нова поліція потрібна терміново, і тому тепер вона має довчатись вже безпосередньо на вулицях. Це прикро, але це таке ж явище як загибель ненавчених добровольців у 2014-му – мусимо компенсувати людськими життями те, що попередні 25 років не було ні справжньої армії, ні справжньої поліції, і тепер дірки затикають по суті ненавчені волонтери, в обох випадках.
5. Якою трагічною не була б загибель двох новокопів, вона не має стати приводом для позбавлення мільйонів українців базових прав та свобод. Копи гинуть у всьому світі, але ніхто через це не відміняє конституційні права та свободи, навпаки – здорові зрілі суспільства вважають, що саме ці права та свободи копи охороняють, і ризикують життям саме за них.
6. Відбувається типова брудна маніпуляція суспільною свідомістю – Аваков та компанія намагаються спекулювати на природному співчутті суспільства загиблим копам, і під цим приводом протягнути закон, який дасть необмежені права та можливості не лише і навіть не в першу чергу новим копам, а всім працівникам МВС, абсолютну більшість (понад 90%) яких складає зовсім не «моя нова поліція», а добре нам знані старі «мусори», які роками працювали у злочинній ситсемі, всі поголівно або брали безпосередню участь у корупції, або щонайменше її щоденно прикривали та толерували. Вони мають багаторічну (ще від радянських репресивних органів) традицію зловживання своїми повноваженнями та своїм статусом правоохоронців. Це саме їм, онукам «залізного Фелікса» та безпосереднім учасникам злочинів режиму Януковича, пропонується надати цю саму «презумпцію правоти». «Нові копи», яких менше 10% від складу МВС, і які там лише на найнижчих позиціях вуличних патрульних, використовуються як ширма для прикриття узаконення сваволі «старих добрих мусорів».
7. «Презумпція правоти» передбачає наявність сильної незалежної судової влади, до якої має звертатись потерпілий від неправомірних дій поліції. Саме така сильна, незалежна та незаангажована судова влада наявна у тих країнах (до речі, зовсім не численних, всупереч твердженням Авакова), де визнається «презумпція правоти копа». В українських реаліях потерпілий потрапить зі скаргою до прокуратури та суду, які не змінені навіть на ті 10%, на які переатестували поліцію – там на 100% все і всі, хто були при Януковичі. Ступінь «незаангажованості» наших судів та прокуратури загальновідомий. Один цей факт розбиває вщент всю концепцію «презумпції правоти копа», бо за відсутності реального зовнішнього контролю ця презумпція просто гарантує безкарність будь-якої поліцейської сваволі. А в умовах повної безкарності навіть янголи з крилами матимуть спокусу стати самим собі судом та законом, не кажучи про наших «доблєсних ментів».
8. Здатність багатьох людей зловживати своїми правами, зокрема безпідставно хамити поліції, звісно ж, річ прикра. Але, по-перше, це явище також є у всьому світі. І у всьому світі поліція вимушена це спокійно терпіти – бо це, на жаль, частина їхньої роботи, частина неприємна, але необхідна. Хто бодай раз бачив поведінку європейських копів у сутичках з футбольними фанами, лівими чи ультраправими демонстрантами – зрозуміє, про що я. Європа, яка пережила нацизм (а Східна – ще й комунізм), чудово зрозуміла, що будь-яке хуліганство та вуличний безлад є меншим злом, аніж поліцейська сваволя. Європейський коп зв’язаний правилами по руках та ногах, щоб там не розповідали нам казкарі з МВС. Американський – інша річ, але США мали історію гангстергських війн, натомість не мали історії тоталітаризму. У всіх посттоталітарних країнах ні про яку «презумпцію правоти» не йдеться, це забавка виключно англосаксів (з найдавнішою у світі історією незалежних судів, які споконвіку виступають противагою сваволі поліції та взагалі виконавчої влади). Навпаки – купою презумпцій користуються, і, на жаль, регулярно зловживають саме пересічні громадяни – бо це є меншим суспільним злом і меншою небезпекою. А поліцейські добровільно відмовляються від низки прав та свобод, коли підписують контракт на службу – це частина суспільної угоди. За це законослухняна більшість соціуму шанує їх та гідно оплачує їхню роботу, а також всіляко морально підтримує – поки вони не порушують закони.
9. Коротка історія «нових няшних копів» показала, що в Україні, всупереч багатьом побоюванням, більшість суспільства є законослухняною та схильною поважати та підтримувати сили правопорядку – допоки ці сили не зловживають довірою та дотримують законів.
10. Також історія «нових копів» показала, що при наявності політичної волі швидка радикальна реформа правоохоронної системи можлива. Але, на жаль, політичної волі вистачило лише на дорожні патрулі, на всіх інших щаблях системи МВС замість реформи відбулась її імітація, що знівелювало всю реформу правоохоронної системи в цілому, включно з чудовими новими копами, які підпорядковуються «старим добрим мусорам».
11. Наявність у суспільстві безкультурних хамів та небезпечних злочинців не виправдовує побудови поліцейської держави та не має бути підставою для обмеження прав та свобод громадян. Поліція має справлятись з цією проблемою без диктаторських повноважень, бо у протилежному випадку вона завдасть значно більшої шкоди суспільству, аніж злочинність (а потім швидко з цією злочинністю зростеться – таке ми вже проходили…). До речі, ніяка презумпція не завадила б Пугачову зробити свої постріли, так що закон зовсім не на захист бідних копів від справжніх бандитів, і це треба розуміти – він на захист мусорів від нас з вами, громадянського суспільства.
12. Резюмуючи: питання «презумпції правоти копа» має сенс хоча б обговорювати лише після дотримання певних передумов, а саме – повної, а не на 10%, заміни складу правоохоронних органів, реформи прокуратури, та головне – після формування дійсно незалежної судової влади, яка б користувалась бодай такою довірою суспільства, якою користуються «нові няшні копи». До досягненя цих умов запровадження «закону Авакова» є кроком до диктатури та до позбавлення громадян базових прав та свобод. Кроком, який українське суспільство не може допустити – надто дорогою ціною нам ці права та свободи дістались.

– Арсене Борисовичу, а давай утнемо новий закон…

– А чому б і ні.

– От і домовились!

PostSkriptum

А Хатії Деканоїдзе варто пригадати, що саме оприлюднення фактів поліцейської сваволі призвело Саакашвілі до програшу на виборах, а її саму та колег – до вигнання з Грузії, після чого вона потрапила в Україну. На жаль, грузинськими вигнанцями урок не вивчено. Але це наша країна, і я вірю, що ми вчасно зробимо висновки із їхніх помилок.

Джерело: https://www.facebook.com/evgen.dykyj/posts/10154481850748808

Sharing is caring!