Хотянівка надає допомогу біженцям та малозабезпеченим

Долею ближніх не переймаються лише ті, у кого з пельки преться вважають хотянівці

На другий день повномасштабної збройної агресії росії проти України через військові дії було підірвано міст через обвідний канал Дніпра, і село Хотянівка, що у Вишгородському районі Київської області, виявилось відрізаним від «великої землі». Полиці місцевих магазинів спорожніли, продуктові запаси у людей танули, на горизонті замаячила примара безхліб’я. Оскільки місцева влада бездіяла, на тлі екстремальної ситуації з’явились люди, здатні в умовах суцільної скрути подбати не лише про себе, а й про громаду.

Подружжя Любов та Ігор Федоренки діставались до Києва довгим об’їзним шляхом і привозили в Хотянівку продукти, предмети гігієни, ліки. Приміщення хотянівського будинку культури стало епіцентром гуманітарної допомоги, куди періодично вишиковувались черги за продуктами, предметами першої необхідності.

Не обійшлось і без зіткнень з тими, хто звик безконтрольно розпоряджатися спільним, не доклавши жодних зусиль до його накопичення. От і на перші гуманітарні вантажі спробувало накласти лапу угруповання колишніх депутатів Хотянівської сільради – мовляв, ми тут господарі, а ви – ніхто і ніщо. Як би не втрутилось керівництво району і не поставило патологічних розпорядників майном громади на місце, гуманітарка могла піти з молотка.

Сьогодні Любов Антонівна Федоренко має від керівництва Вишгородської ОТГ своєрідну «охоронну грамоту» зі статусом відповідальної особи за центральний штаб гуманітарної допомоги територіальної громади сіл Хотянівка та Осещина. У розподілі гуманітарки їй допомагають Антоніна Вдовиченко, Любов Панасюк, Юлія Чупко.

На День Матері, який відзначався в Україні 8 травня, продуктові набори з рук хотянівських волонтерів отримали малозабезпечені родини, переселенці, немічні старші люди.

Галина Вікторівна Піддубна зустріла Антоніну Вдовиченко та Любов Федоренко як старих друзів: «Мені телефонують родичи з Кривого Рогу, вони поняття не мають про жодну гуманітарну допомогу, виживають хто як може. А ми з Басею, завдяки вашому піклуванню, маємо і їжу, і ліки. Щиро дякуємо!»

Волонтерам вдячна за підтримку не лише самотня 67-річна Галина Вікторівна Піддубна, а й її пухнаста подруга Бася за котячі ласощі

85-річна Ніна Іванівна Кученко вважає Любов Федоренко своєю рятівницею. «Обставини склалися так, що коштів не було навіть на хліб, адже син залишився без роботи, три місяці я не могла отримати пенсію – не працював банк, через зруйнований міст не було транспортного сполучення з Києвом. Тому кожен отриманий з рук цих великодушних людей пакет з продуктами здавався мені манною небесною. Безмежно вдячна дівчатам за підтримку у такі важкі для всіх нас часи».

Не вперше отримує допомогу родина переселенців з Бахмута Лілія та Володимир Гордієнки

Сім’ю пенсіонерки Галини Михайлівни Шморгун російсько-українська війна розкидала по різних країнах у пошуку порятунку. «Якби не Тоня Вдовіченко та не Люба Федоренко, я б просто не вижила. Вдячна їм за допомогу від щирого серця. Долею ближніх не переймаються лише ті, у кого з пельки преться», – сказала, як «пригвоздила», колишня вчителька.

Ігор Федоренко з маленькими переселенцями з Донецької області Мирославою та Максимом Моргуновими

Спецкор НВ

Sharing is caring!

Send a Comment