Хто має право на компенсацію моральної шкоди і як його довести

Інсайди від представників Верховного суду

Як визначають розмір моральної шкоди і підстави її відшкодування? Які особливості доказування в цивільних справах щодо компенсації моральної шкоди? Про це та інші юридичні аспекти подібних справ розповіли суддя Верховного суду Руслан Лідовець і Секретар пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник на онлайн-тренінгу для юристів проекту “Свої Люди”. Команда юристів Bihus.Info зібрала ключові тези з цього тренінгу.

Право на грошову компенсацію моральної шкоди – один з основних способів захисту немайнових прав. Ключове, що треба знати правникам про розмір моральної шкоди, умови і форми її відшкодування та особливості цивільного процесу по цих справах зібрала юристка проєкту “Свої Люди” (Bihus.Info) Єлизавета Середіна – на основі тренінгу від судді ВС Руслана Лідовця і секретаря ВС Дмитра Луспеника.

Отже, що таке моральна шкода? 

Легальної дефініції (визначення) моральної шкоди немає. Це пов’язано з неможливістю чіткого визначення такого оціночного поняття, тому в ст. 23 ЦК України законодавець визначив лише способи прояву такої шкоди. При цьому будь-яке легальне визначення було б неповним, оскільки неможливо виділити в понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому.

Судова практика дала таке визначення моральної шкоди – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.*

Які міжнародні документи регулюють цивільний процес з визначення моральної шкоди?

Основним документом, скрізь призму якого суди застосовують інші закони, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Це пов’язано з тим, що майже в кожному рішенні Європейського суду з прав людини, в якому держава-учасниця визнається порушником Конвенції, є тлумачення поняття відшкодування моральної шкоди (сатисфакція). Крім того, це Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р.

Якими є способи завдання моральної шкоди?

Нормами Конституції України безпосередньо передбачено право на відшкодування моральної шкоди:
– ст. 32 — завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням недостовірної інформації про громадянина та членів його сім’ї;
– ст. 56 — завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;
– ст. 62 — завданої безпідставним засудженням;
– ст. 152 — завданої фізичним і юридичним особам актами і діями, які визнані Конституційним Судом неконституційними.

 Моральна шкода полягає:

–   у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

–   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

–   у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

–   у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Варто зазначити, що це не є вичерпним переліком, а лише найбільш можливими варіантами прояву моральної шкоди.

Якими бувають форми відшкодування моральної шкоди?

Моральна шкода є втратою немайнового характеру, але відшкодування моральної шкоди відбувається:
а) в майновій (грішми, іншим майном), або
б) немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.**

Якими є підстави і умови виникнення права на відшкодування моральної шкоди?

Єдиною підставою цивільно-правової відповідальності є скоєння цивільного правопорушення.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови). Це:

а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди;

в) причинний зв’язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;

г) вина заподіювача шкоди.

Законодавством не передбачена презумпція наявності моральної шкоди. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.

Право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов’язок компенсації. Зазначене право на відшкодування — це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

 Як визначається розмір моральної шкоди?

Питання розміру моральної шкоди вирішується лише судом, проте сторони можуть пропонувати суду свої варіанти.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

–   характеру правопорушення,

–   глибини фізичних та духовних страждань,

–   погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,

–   ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,

–   з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також:

–   стану здоров’я потерпілого,

–   тяжкості вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах,

–   ступеню зниження престижу, ділової репутації,

–   часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ про моральну шкоду).

Які зміни відбулись у ЦПК в інституті доказування з 15 грудня 2017 року?

Найважливіші зміни в інституті доказуванні:

  •   розширення переліку засобів доказування за рахунок виокремлення електронних доказів (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України);
  •   закріплення поряд із належністю та допустимістю також таких вимог до доказів, як достовірність і достатність (ст. ст. 78-79 ЦПК України);
  •   більш жорстка регламентація правил подання доказів (ст. 83 ЦПК України);
  •   введення складових процедури обміну змагальними паперами (ст.  83 ЦПК України);
  •   часткове впровадження елементів процесуального естопелю (ч. 2 ст. 82 ЦПК України);
  •   розширення дискреційних повноважень суду у сфері доказування, зокрема наділення його можливістю збирання доказів за власною ініціативою у виключних випадках (ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК України);
  •   застосування заходів процесуального примусу у випадках зловживання процесуальними правами і невиконання обов’язків щодо доказів (ч. 8 ст. 84,  ч. 1 ст. 143, ст. 146 ЦПК, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України).

Долучитись до платформи “Свої Люди” (для юристів), або ж отримати юридичну підтримку (для журналістів і активістів) можна за посиланням.

* (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»)
**(постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 р. у справі  №  761/11472/15-ц; ухвала КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19)

12 речей, які варто знати для захисту прав людини в Європейському суді – головне з тренінгу для юристів

Хто і коли може подати скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за яких умов можливе втручання у приватне життя і як виглядає право на свободу вираження в Інтернеті у практиці ЄСПЛ. Про це та інші аспекти захисту прав людини в ЄСПЛ розповіли експерти “Платформи прав людини” Людмила Опришко і Олександр Бурмагін на онлайн-інтенсиві проєкту “Свої Люди”. Публікуємо головні тези інтенсиву.

Sharing is caring!

Send a Comment