28 червня День Конституції України
Співтворець конституції 1996 року, відомий політичний діяч, письменник та дисидент Левко Лук’яненко з надією дивиться у майбутнє України. Він твердо вірить у перемогу її синів над ворогом та в майбутнє тисячоліття розквіту. Напередодні Дня Конституції один із фундаторів незалежності, ексклюзивно розповів «Вістям» про те, чи потрібно вносити зміни до Основного Закону країни, як народжуються патріоти, для чого Україна Росії, і як залишатися людиною впродовж 26 років ув’язнення і заслання в комуністичних таборах. А ще загадав, як у його рідній хаті читали «Кобзаря», і говорив про важливість засвоєння уроків нашої власної історії.
Із пекла війни
– Левко Григоровичу, як виховати свідомого українця, патріота, який не розкрадатиме рідний карай, а навпаки – болітиме його долею, як власною?
– Треба повернутися до народної моралі, правди. Радянська влада лишила в наших серцях негативний відбиток: навчила красти, брехати. Люди робили це, аби вижити, через малу зарплату, страх за власні родини. А хто цупить – змушені брехати. Оця зіпсованість жива у багатьох й сьогодні. Тож навіть, коли проголосили Незалежність, люди не змінилися внутрішньо. Але треба пам’ятати: патріотом стає той, хто перш за все любить рідний край та сміливої вдачі. Це – сильне почуття, що визначає долю людини, якщо вона смілива. Любов до Батьківщини народжується з любові до батька й матері, бабусь, дідів, шани до пращурів. Вважаю: немає кращого способу виховати патріота, ніж навчити його повазі до предків, їхніх звитяг.
– Це сформувало й Вас, як борця за волю народу?
– У нашому селі здебільшого мешкали нащадки козаків, тож із дитинства запали в душу розповіді про них. Маю козацькі корені по лінії батька й матері. У нашій хаті теж часто згадували минулі вільні часи, читали «Кобзаря», тож Тарасове слово розбурхувало уяву.
– Вірите в перемогу України? Якою повстане наша держава з лиха війни?
– Україна переможе, бо її народ вже став нацією й ствердився. Цьому спряв зовнішній ворог, війна. Дикунське ведення війни показало українцям що Росія й Україна – зовсім різні. Україна – це Європа, а Росія – се Азія. Різниця ця проявляється у всьому: в політичних традиціях, звичаях, у сімейних цінностях. Саме звертання уваги на це й сприяло пробудженню національної свідомості. Війна поставила перед кожним питання самовизначення. Чи ти сприймаєш себе вільною людиною, яка буде жити в Україні, боротися за неї, чи ти тут тимчасово. Етнічне походження – не є головним. Якщо людина готова прийняти звичаї, мову та традиції української нації – вона справжній українець.
Посвячення кров’ю
– Для чого Україна Росії?
– Повернення України – принципове питання. Бісмарк, Троцький і Ленін казали, що без нашої країни Російська імперія – неможлива. Із цим погоджуються історики і науковці. Тому, щоб відродити Російську імперію, Путін і намагається захопити українські території. Та ми не схилили голови перед ворогом. Наразі нашим народом твориться величезна історична віха, що поділяє історію на дві частини. З одного боку – минуле й часи бездержавності, з іншого – тисячоліття великого розквіту української нації та держави. Здобуття справжньої самостійності доводиться благословляти кров’ю.
– Ви сказали, що вірите в тисячоліття Української державності…яке прийде. Щo повинно статися для цього?
– Після перемоги над зовнішнім ворогом буде ще революція внутрішня для усунення олігархів, злодіїв.
– Нині постає питання внесення змін до Конституції 1996 року. Як Ви вважаєте, чи потрібні вони?
– Є конституційний ідеалізм. Він доволі поширений. Думають «Якщо змінити конституцію – то стане одразу жити краще». Це не так! В дійсності все навпаки. Сама по собі конституція не дає нічого – лише підпорядковує діяльність й віддзеркалює співвідношення політичних сил. Наразі у нас неможливо привести до спільного знаменника різни політичні думки. От і не можна змінювати конституцію, коли є три області під тимчасовою владою бандитських структур. Можна зараз працювати над текстом , але треба розуміти що міняти конституцію під час війни – не варто. Тому коли хтось наполягає на тому, що час робити зміни – він або на зло робить це, або не розуміє. Друге питання, як ухвалювати. Я за те, щоби основний закон Держави ухвалювали спеціальні конституційні збори або конституційна асамблея. Бо вона це дуже складний юридичний документ і пересічні громадяни у його нюансах розібратися не можуть. Голосування ж у Верховній Раді – також варіант не добрий. Бо неможна конституцію «підганяти» під президента, під сьогоднішній день. Нам потрібна конституція хоча б на 50 років без змін!
– Як виховати народну владу?
– Потрібний час, щоб люди звільнилися від старого й прийшли до нового розуміння. Народ «виринув» із часів комуністичної тиранії з поняттями, що влада може зробити все, що захоче, а від особистості нічого не залежить. В Україні більшість людей поки що так і вважають. Молодші покоління вже вільніші, але треба, щоб увесь народ здолав у собі раба. Слід розуміти: не влада народила, а батько-мати, і по народження ми отримуємо право на життя та свободу, на мову, землю і блага. Коли люди це усвідомлять – сприйматимуть державу, владу, як те, що має служити людям, а не навпаки.
– Чи варто більше влади давати на місця? Маю на увазі реформу місцевого самоврядування.
– Поки що бачу лише ідеї. Незрозуміло, в що вони виллються остаточно. Та тисячі років в Україні 95% усіх проблем, що виникали в житті селян, вирішувала сама громада. У Шевченка є картина «Судна рада». Кожне село обирало старших людей у ту Судну раду: вона виносила ухвали, розв’язувала різноманітні питання. До влади ж зверталися дуже рідко. Тож щось із цього можна повернути. Та я категорично проти надання самостійності областям, бо тоді непатріотичні політики можуть розділити народ.
Власна історія
– Левко Григоровичу, на скільки потрібний країні під час війни закон про декомунізацію?
– Це слід було б зробити раніше, але тоді при владі сиділо чимало комуністів – вони не дозволяли. Комуністичні пам’ятники та назви вулиць – це ганьба, насмішка над українцями! Ходимо вулицями Дзержинського, дивимося на пам’ятники Кірова. Це теж саме, що танцювати на могилі власної матері. Отже, як би не було складно, та час очистити українську землю від символів імперської колоніальної політики і повернутися до власної історії, понять і героїв, а не прославляти окупантів, які нищили нашу націю.
– 26 років ув’язнення та заслання в комуністичних таборах. Щоб лишитися людиною, потрібно мати мужнє серце?
– Передусім слід бути сміливим, аби не перетворитися на слимака. А ще варто бути чесним із собою. Коли людина чесна і смілива – матиме сили висловити власну думку, відстояти її. А ще треба дуже любити рідний край, Україну, батьків. Оце й творить долю людини.
– Щo Ви побажаєте українцям до Дня Конституції? Все-таки ми маємо гарну першу конституцію у новій незалежній країні…
– Хочу щоби кожен з них взяв текст Конституції у руки та почитав й подумав над тим, що це третя Українська конституція (починаючи від Пилипа Орлика). Вона містить у собі ті ідеї України, які відповідали співвідношенню політичних сил після 1991 року. Це дуже важливий документ, яким ми вийшли на рівень світових держав. Тож маємо його поважати та пишатися ним!
Джерело: http://levko12.blogspot.com/