Молитва про зростання Божої любові в сім’ї
Господи Ісусе Христе, Ти є істинним Богом і справжньою людиною, що прийшов у цей світ, щоб явити своє милосердя і дати приклад любові. Заради нас Ти зазнав страждання і приниження та помер на хресті. Ти – істинна Любов, а любов «довго терпить, любов милосердиться, не заздрить, не возноситься, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, в усьому надіється, усе перетерпить. Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне» (1 Кор 13, 4-8).
Здійснивши своє перше чудо в Кані Галілейській, Ти явив себе і благословив подружній зв’язок як осереддя любові. Тому благаємо Тебе: наповни наші серця Тобою, щоб уже жили не ми, а Ти жив у нас, щоб ми могли любити одне одного так, як Ти нас любиш, а наша сім’я хай стане вогнищем християнських чеснот. Навчи нас чути і розуміти одне одного, підтримувати себе взаємно у важку хвилину; бути єдиною Христовою спільнотою, де лунатиме Твій голос. Амінь.
Протоієрей Миколай Мельник, Благочинний кафедрального храму Спас на Убрусі Вінницько-Тульчинської єпархії Православної Церкви України
Кафедральний Собор «Спас на Убрусі». Тут панують всеохоплюючі тиша та спокій. Саме в цьому Храмі нас приймав владика Михаїл, архієпископ Вінницький і Тульчинський, і ще під час тієї зустрічі я відмітив для себе неймовірну тишу цього місця. Біля ікон сиділа жінка з глибокими й добрими очима. Вона дивилася на нас й було видно, наскільки їй не байдуже і з яким теплом вона споглядає за прихожанами.
На жаль, більшість з нас приходить до церкви не для того, щоб подякувати Богу за все, що Він нам дарував, а лише тоді, коли вже не вистачає моральних та духовних сил, щоб впоратися з тими випробуваннями, котрі посилає нам доля. Приходимо, засліплені горем та журбою, не здатні сприймати дійсність через той біль, котрий лежить на серці. І лише напоївши душу храмовою тишею, заспокоївши її молитвою, ми починаємо усвідомлювати в собі ВІРУ і наче маленька дитина починаємо вчитися жити заново із вірою в серці. Вчитися ходити, говорити, розуміти, усвідомлюючи своє коріння, та зростаючи ввись, туди, де з небес за нами споглядає Господь. Нам доводиться заново вчитися тому, хто ми в цьому світі, де ми в ньому і звідки такі взялися на цій землі. Правління червоного, сатанинського режиму зробило все можливе, аби позбавити нас і неба, і коріння. Кулями, арештами та засланнями з нас випалювали ДУШУ, українську душу. Але душу так просто не здолати. Вона пробудилася й піснями та молитвами лине до Бога. Всевишній обіймає жовто-синю Націю і ласкаво просить: «Любіть ближнього свого! Чуйте одне одного! Єднайтеся! Віруйте!»
…Вона дивилася на нас і було щось рідне та знайоме в її погляді, та я все ніяк не міг зрозуміти що саме. І тому після кожної відзнятої програми в той день повертався до цих думок. Матінка Мар’яна Мельник. Вони з отцем Миколою родом з Франківщини. А я свого часу неймовірно закохався в цей край. І лише потім я зрозумів, що знайомим було те, як ці люди ставляться до Бога, до святої української землі, до батьків та дітей, до України.
Отець Микола не говіркий. Він виважений, мовчазний та стриманий. Так, він говорить неохоче, проте ця людина здатна по-справжньому слухати та чути. Ми знімали програму, а я спостерігав, як уважно та захоплено слухає свого чоловіка матінка Мар’яна. Християнське виховання допомагає створити щасливі сім’ї, в яких народжуються та виховуються щасливі діти. Бог є Любов. І коли в сім’ї шанують Господа, в ній завжди пануватиме любов та злагода. Саме це тихе щастя розливалося в повітрі, коли стриманий у проявах своїх почуттів отець Микола зустрічався поглядом зі своєю дружиною, такою відкритою та щирою у своїй любові.
Вони такі ж люди, як і ми. Просто вони живуть з іменем Божим. У нас політики та президент, а у них Бог. У нас прем’єр, а вони прославляють Христа. У нас парламент та селебрітіз, а у них святі. У нас депутати, а у них монахи. Я їх розумію. Одного дня я також кардинально змінив систему цінностей. Я обожнюю тишу. Я завжди надам перевагу молитовній тиші перед галасливими принадами соціуму. І щоранку замість одвічних заторів та метушні великого міста в мене свічка та молитва. Я неймовірно змінився завдяки вірі. Вже нікуди не поспішаю. Нічого не вимагаю. Не намагаюся отримати все й одразу. Просто дивлюся на світ відкритими очима і намагаюся жити так, як Він нам заповідав.
Я уважно спостерігаю усе, що відбувається. Але по-справжньому почути готовий вже далеко не кожного. Я завжди готовий почути тих, в чиїй душі є Бог. Говорити варто лише з тими, хто здатен почути душу. Саме тому ті, хто наділений сьогодні владою сприймаються як маріонетки фантасмагоричної трагікомедії. Але в чомусь вони виявилися для мене корисні: завдяки тому, до якого абсурду вони доводять сьогодення, багато років тому я прийшов до Бога. Я чим далі, тим більше переконуюся, що раз у раз весь наш політикум – це частина випробування, посланого нам за те, що на багато років ми забули про любов до Нації і Бога. забули про те, що у нас є Бог та Україна.
Але на противагу всьому цьому поміж нас є такі віруючі та люблячі українці, як Микола та Мар’яна Мельник. Наш український Храм сповнений любов’ю. І з цієї любові, наче із зернини, проростає Віра, Родина, Нація й Україна. Я назавжди вдячний моїй рідній церкві за «Сповідь» з отцем Миколою й за знайомство з матінкою Мар’яною. Згадка про силу їх любові завжди зігріватиме мене. І навіть зараз, коли пишу ці рядки, на моєму обличчі з’являється посмішка.