«Національні меншини», кажете? А може все ж – «етнічні спільноти»? – Дмитро Нагорний

Зараз Верховна Рада України вкотре збирається розглядати зміни до мовного закону. Постійно лунає з вуст багатьох народних обранців — національні меншини. Це записане навіть у нашій Конституції. Але, найдивовижніше те, що такого немає в природі…

У світі існують поняття національної приналежності людини, її етнічного походження та расової ознаки. Національна приналежність – це коли людина є громадянином певної держави, має право голосу, право обирати та бути обраною в Національні зібрання та інші органи влади і може представляти свою державу на Олімпійських іграх у складі національної спортивної збірної. Так збірні формуються всюди у світі – виключно за національною приналежністю (В Організації Об’єднаних Націй кожна держава, в тому числі Україна, представлена як держава-нація). А нація будь-якої держави складається з представників різних етнічних спільнот, які за чисельністю можуть бути більшими і меншими. (У країнах Європи та Америки поняття «національність» і «громадянство» – тотожні і позначаються терміном «nationality»).

Українські стронгмени (учасники богатирських ігор) і шахісти не так давно виграли Кубок «Націй» і Кубок «Нони Гапріндашвілі». Нашу націю вважають, як це прийнято у світі, найсильнішою і найрозумнішою! І нікому в голову не прийшло віднести переважну більшість наших чемпіонів до не існуючих «національних меншин»… Вони виступали в складі національної збірної України і перемагали своїх суперників — росіян, ізраїльтян та інших, у складі яких були етнічні українці. То де чиї меншини?..

На Білій Олімпіаді в Сочі п’ять Олімпійських чемпіонів були українці в минулому, які зрадили рідну Неньку і прийняли громадянство інших країн. І яке вони мають зараз відношення до нашої нації? Ніякого! На п’єдесталі пошани на їх честь лунав не українській гімн, піднімався не український прапор. На їхніх спортивних костюмах був напис не нашої країни. Їх нагороди йшли в залік збірним інших країн. Максимум, це вони можуть вважати себе етнічними українцями…

Чверть віку тому «Чорний лебідь» нашої фігуристки, як кажуть, етнічної молдаванки Оксани Баюл приніс Україні першу золоту нагороду Білої Олімпіади. Пригадайте її сльози коли звучав наш гімн і піднімався синьо-жовтий прапор. Її суперницею була німкеня українського походження Тетяна Шевченко. У реєстрі МОК поруч Баюл напис — nationality — Ukraine, а поруч Шевченко — Germany. А згодом, під прапором Німеччини чемпіонкою світу з фігурного катання стала Альона Савченко, а під російським — Тетяна Волосожар, фото якої з керманичем країни агресора облетіло увесь світ. То ці киянки в минулому також українські меншини? Може й громадяни РФ українського походження, депутати Держдуми, які голосували за анексію Криму, також наші меншини у них?..

У історії наймудріших ігор на планеті — шахів і шашок — було понад 70 чемпіонів світу серед жінок і чоловіків. Як стверджують дослідники — майже 90% з них мали і мають єврейські корні. Але попри те, що короною чемпіонів планети володіли — Ласкер, Стейніц, Ботвинник, Таль, Фішер, Рейхенбах, Шпрингер, Гантварг, Куперман, Шварцман та інші — Ізраїль ніколи в своїй історії не мав жодного чемпіона… То це що, його національні меншини такі, які обігрують ізраїльтян у змаганнях?..

Зате інший колишній киянин, з того ж фігурного катання Олексій Биченко став віце-чемпіоном Європи під прапором Ізраїля і приніс спортивну славу саме ізраїльській нації — країні суб’єкту міжнародного права.

Для громадян України будь якого етнічного походження, за визначенням рідними є атрибути нашої країни: Гімн, прапор, мова. Безумовно, що саме українська мова має тотально домінувати в Україні, а держава повинна зробити все для розвитку інших мов у нашій країні. Чи може хтось вважає, що для українця за національною приналежністю може бути інша рідна мова, іншій рідний прапор, інший рідний гімн?..

Існує таке поняття як материнська мова. У світі практично вже немає повністю моноетнічних держав. Вже давно змішуються раси, що вже казати про етноси. Мільярди людей народжуються у змішаних шлюбах. Це абсолютно природний процес. Для тих людей в Україні, які не вважають себе етнічними українцями (походження — це стан души і світогляд людини, яке не завжди передається з молоком матері і кров’ю батька) і хочуть, щоб їх етнічне походження співпадало з національною приналежністю, існує поняття своєї історичної батьківщини. Вони відмовляються від українського громадянства і приймають громадянство іншої країни. Аналогічно навпаки. Ось відомий футболіст Жуніор Мораєс прийняв українське громадянство. Він став українцем за національною приналежністю — його вже відразу запросили грати за національну збірну України, під українським прапором. Хіба не може представник іншої національності грати за національну збірну України?.. І при тому, звісно, що Мораєс залишився етнічним бразильцем…

Чому в нас виник конфлікт з угорцями на мовному питанні — тому, що вони наших українців угорського походження вважають громадянами своєї країни. Ми дали своїм недолугим тлумаченням їм так думати. Природно, що українські діти повинні навчатися українською мовою, яка є державною. Якщо хтось з батьків хоче, щоб його дитина вчилася на іншій мові – для цього є посольства і консульства країн де навчання йде саме їх рідними мовами. В Україні є недільні школи та інші гуртки вивчення різних мов. Також в загальноосвітніх школах вивчають різні мови. Повинні бути державні обміни на паритетних умовах вивчання мов у компактному проживанні різних етнічних груп.

Це чудово, коли людина може спілкуватися різними мовами — подібне робить її життя комфортнішим. Але на загальному рівні в інформаційному просторі нашої держави має тотально домінувати виключно українська мова! Так звані квоти можуть бути лише на спеціальні програми різних етнічних груп України.

Для згуртування української нації «національні меншини» потрібно перейменувати на «етнічні спільноти». Ми всі українці українського або іншого етнічного походження!

Дмитро НАГОРНИЙ

Sharing is caring!

Send a Comment