Музею Барської кераміки — бути!
«На базі Барської загальноосвітньої школи №4 відкрито Навчально-показову майстерню-студію народних промислів «БарВінОК», керує якою гончар та етнограф Максим Біньковський. Він, разом з дружиною мріє хоча б частково відродити знамениту Барську кераміку. Для створення своїх виробів творці збирають колекцію гончарних виробів майстрів минулого. Ці експонати надають небайдужі й зацікавлені у відродженні гончарства люди. Завдяки цьому керамічний фонд швидко поповнюється і в майбутньому майстри планують створити повноцінний музей Барської кераміки.
На днях гончарі взяли участь у першій експедиції у пошуках Барської кераміки, під керівництвом Володимира Васильовича Титаренка. Перша зупинка — село Клопотівці, Деражнянський р-н, Хмельницька область. Тут, дякуючи місцевим жителям Колодій Раїсі Миколаївні, Щирбі Олені Миколаївні та завідуючій сільської бібліотеки Валентині Іванівні Бідулько, музей кераміки поповнився новими експонатами. Наступне село — Багринівці, Літинського району, Вінницької області. Тут місцевий житель Володимир Лебідь подарував для музею величезний глек.
Перший день експедиції у пошуках Барської кераміки завершувався, і на останок члени експедиції завітали до літературно-меморіального музею Михайла Стельмаха, що у селі Дяківці Літинського району Вінницької області. Тут під час екскурсії, яку провели директор музею Оксана Володимирівна Голованюк та бібліотекар музею Катерина Петрівна Маринюк, вони ознайомились із керамічними виробами з експозиції музею, а також дізнались багато цікавих подробиць з життя М. Стельмаха. Родзинкою експозиції Літературно-меморіального музею Михайла Стельмаха є миска невідомого майстра, котра належить до унікальних витворів гончарів Барщини!
Особливу подяку гончарі-ентузіасти висловлюють Володимиру Васильовичу Титаренку за особисту участь у пошуковій роботі для формування експозиції музею. Наступна експедиція у пошуках Барської кераміки планується в Мурованокуриловецький район».
Джерело: сторінка facebook БарВінОК
Максим Біньковський, учитель, музикант, засновник клубу історичної реконструкції «Сварог», Анастасія Біньковська, учасник клубу історичної реконструкції «Сварог», музикант
Це одна з останніх «Сповідей», привезених нами з красивого, щедрого та гостинного Поділля. Цей край подарував нам дивовижні зустрічі, знайомства, емоції та спогади.
Смачно. Так смачно, що хочеться пити нектар цих спогадів знову і знову. Однією з найяскравіших згадок нашої мандрівки Вінниччиною став наш візит до родини Біньковських. Ми зняли «Сповідь» з Берегинею цієї сім’ї, Тетяною Біньковською, а потім з її чоловіком Максимом та їх неймовірною донечкою Анастасією.
Максим Біньковський енергійний, потужний та темпераментний. Ми сиділи на подвір’ї та насолоджувалися приготованими на багатті смаколиками, коли він узяв гітару і заграв. Ця людина вміє бути в центрі уваги, вміє створювати настрій та своєю присутністю, своєю харизмою дарувати гарний настрій іншим. Музика, коли вона лине від душі, єднає душі. І ці мелодії зігрівали нас не гірше, ніж вогнище, котре горіло поруч.
Усією родиною вони так щиро та привітно зустрічали гостей, що ми якось одразу відчули себе вдома. Максим і Тетяна, вміють бути по-справжньому щасливими. Власним прикладом вони виростили щасливих доньку та сина. І це, як на мене, найкраще, що можуть батьки зробити для своїх дітей.
Максим, голова цієї родини, віднайшовши власне щастя, не перестає цікавитися творчістю, культурою та історією й постійно пізнає щось нове: музика, історична реконструкція, гончарний промисел — це далеко не весь перелік умінь та інтересів цієї людини. І як же важливо мені було бачити, як діяльність, переконання та завзяття Максима та Тетяни віддзеркалюється в їхніх дітях.
Старша донечка, Анастасія, погодилася зняти «Сповідь» разом з батьком. Потужна, енергійна, розумна, талановита, щаслива дівчинка вона з величезним задоволенням користується усіма нагодами пізнавати світ, пізнавати культуру та творчість. Люблячими душами батьки викохали сильну особистість, котра, попри юний вік, не бездумно наслідує шлях дорослих, а усвідомлено йде поруч з ними, з цікавістю набуває власного досвіду та робить власні висновки.
Й у цьому є безумовна заслуга та досягнення її батьків, котрі створили для своїх дітей простір для розвитку та пізнання. Я з неймовірною радістю спостерігав душу родини Біньковських крізь слова Анастасії й щиро тішився красою цієї душі. А від усвідомлення того, що Максим та Тетяна викладають у школі та навчають наших маленьких українців ставало ще тепліше на серці.
Сьогодні ця родина палає відродженням барської кераміки — цікавого та важливого елементу нашої з вами культури. Вони вже досягли в цьому неабияких успіхів і я більш ніж впевнений у тому, що невдовзі їм вдасться відродити з глибини віків цей важливий елемент українства. Але шлях до цієї благородної мети не менш важливий та цінний за саму мету. Адже коли вони беруть цю глину, цю часточку української землі, на якій народилися та надають їй ту форму, яку заповідали предки, під їхніми руками разом із глиною оживає душа українства, відроджується генетична пам’ять. Це так потужно, красиво та велично, що від усвідомлення цього перехоплює подих.
Ці люди власним буттям відроджують українство, примножують красу та любов. Вони вміють по-справжньому жити, любити та творити. В їхньому житті стільки любові, Бога і України, що навіть від самої згадки про зустріч стає тепліше на серці. Я безмежно вдячний Богу, що такі дивовижні Максим, Тетяна, Анастасія та Максим Біньковські є в українства й безмежно щасливий тим, що на мою долю випала ця зустріч.