Олена Білозерська: Якщо не виженемо ворога за поребрик зараз – втратимо все. А наші чоловіки воюватимуть в російській армії

Цікаво було б провести таке дослідження серед чоловіків різних соціальних прошарків (окрім військових): людям пропонується поїхати, скажімо, в Африку – ловити там для зоопарків левів, слонів, крокодилів чи отруйних змій. Зарплата – 5 тисяч доларів на місяць, плюс щедрі виплати й компенсації в разі травм чи загибелі. Вкрай важливо, щоб люди повірили в реальність цієї пропозиції, не сприйняли її як «розвод» чи «замануху» для чогось іншого, а також не розглядали її як можливість перетнути держкордон України, а потім втекти чи просто відмовитись їхати в Африку. Таке дослідження показало б відсоток чоловіків, готових ризикувати життям за гроші та інші «плюшки». Здається мені, що й тисячу охочих по всій Україні не навербували б.

Відсоток людей, готових добровільно ризикувати життям – за гроші, з патріотичних міркувань чи просто в силу авантюризму – в усіх суспільствах критично малий. В моєму прикладі фігурують дикі звірі, а людина (противник на війні) – у рази є небезпечнішою за будь-якого звіра, а ризик, якому піддається солдат на фронті, в рази перевищує всі інші ризики.

Через це я не вірю у можливість бодай чимось замотивувати цивільних, щоб вони масово й добровільно стали військовими. Ті, хто на це здатні – вже давно у війську. Відсоток добровольців, який в українському суспільстві, як виявилось, вищий, ніж будь-де, вже давно задіяний. Повномасштабна війна триває майже два роки, хто хотів – давно долучився. І тому, хочемо ми цього чи ні, а як у кожній великій війні, все одно все прийде до примушування. Ну, немає інших шляхів назбирати достатню кількість солдатів.

Ясна річ, про військових слід піклуватися, не використовувати людський ресурс (хто не знає, у слові «ресурс» стосовно до людей немає нічого образливого) безглуздо, що спричиняє втрати, яких можна уникнути. Необхідне дотримання всіх законів, отримання бійцями всіх належних виплат, масовий доступ до якісної медицини для всіх поранених і хворих військових, інклюзивність для інвалідів тощо. Тобто, все те, що зараз існує, але реально доступне не всім, має діяти для всіх. Це необхідно для максимального збереження людей (призивників) України. Якщо це подіє як додатковий засіб мотивації для цивільних стати до війська – чудово. Але сильно на це розраховувати не варто. Без примушування нічого не вийде.

Якщо не здолаємо ворога зараз, буде «заморозка» з втратою нами значної кількості територій і людей, далі ворог накопичить сили, силоміць мобілізує чоловіків з окупованих територій і полізе далі. Можу уявити, з деякою натяжкою, що Росія тимчасово відмовиться від Кишинева, можливо, навіть від Львова, але від Києва – ніколи. Якщо не виженемо їх зараз за поребрик – втратимо все. А наші чоловіки воюватимуть в російській армії.

Джерело: Facebook

Sharing is caring!

Send a Comment