Віра в Україну понад все, і слави!
«Та потужна риса українців — віра,
Краплею і камінь точить, сонцем сяє,
А слабка властивість козаків — довіра,
Через неї рід козацький потерпає.
Січі Запорозької єдиний устрій;
Прикладом єднання тож усій Європі,
Текелія з росіянами більш шустрі:
Утопили Січ в кривавому потопі…
Тільки пам’ять людська Ноєві ковчегом,
І святий отаман багатостраждальний,
Майже в трьох століттях був він оберегом,
Хоч у Соловках катований безжально.
Петро Кальнишевський — золотá калина,
І наріжний камінь вільної держави,
І героям слава! Слава Україні!
Віра в Україну понад все, і слави!»
Олена Верлан-Кульшенко, волонтер, голова БФ «Миротворець України», координатор ініціативної групи «Евакуація-200»
У Вінниці відкрито Центр правової та психологічної допомоги для бійців АТО та членів їх сімей. Створили його волонтери за підтримки підприємців. Ініціатори — голова наглядово-координаційної ради громадських організацій та волонтерів при Військово-медичному центрі Міноборони Олена Верлан-Кульшенко та Людмила Євсєєва — координатор психологічної волонтерської групи допомоги солдатським сім’ям «Збережи душу». Знаходиться центр у цокольному приміщенні нового будинку в. Юристлогів при Мінсоцполітики Тетяна Палієнко. Вона вірить у те, що в державі вдасться створити єдиний ресурс, який об’єднає аналогічні центри у регіонах з метою координації зусиль для надання допомоги тим, хто повертається з АТО.
Понад 1100 бійців з Вінниччини мають бути демобілізовані до 1 травня. Частина з них уже стала на поріг рідних домівок. Про те, як допомогти їм, йшлося на семінарі. Якщо цього не зробити, побільшає випадків алкоголізму, наркоманії та насилля, стверджують волонтери.
Джерело: http://www.golos.com.ua/article/253102
Інколи трапляються такі зустрічі. Але з досвідом, котрий не завжди приходить один, ми починаємо розуміти, що випадок — це посмішка Бога, котрі він щедро нам дарує, інколи у вигляді таких знайомств та діалогів, котрі змінюють щось у тобі. На зйомки програми Олена прийшла разом зі своїми студентами. Такі дорослі діти, котрі так само щиро і самовіддано допомагають нашим воїнам.
У Олени величезна душа, котрої вистачає на усіх тих, хто потребує допомоги. І, що найважливіше, вона ставиться до людей з відкритою душею, тим самим зачіпаючи щось у душах своїх співрозмовників. Ось так, власним прикладом вона і надихнула своїх студентів, котрі, замість того щоб віддатися виру студентського життя, віддають себе служінню Нації та допомозі нашим захисникам.
Олену сповнює добра сила і материнська турбота. Двоє її дітей пішли воювати. Але її серце настільки величезне, що в неї одразу з’явилася сила силенна наших УКРАЇНСЬКИХ дітей, братів та сестер, про яких вона турбується так само як і про власних. Господь мудрий, і дає нам стільки сил, скільки нам потрібно. І справжнє диво в тому, що коли ці зусилля людина витрачає з такою Божою любов’ю, як це робить Олена, вони примножуються в геометричній прогресії.
Вона, як ніхто, знає ціну цій війні, адже торкається такого болю, котрий знаходиться за межею добра і зла. Та, з Божою допомогою, їй вистачає душі аби не тільки не зануритися в людський біль, а й поділитися силами для того, щоб рідні змогли витримати біль втрати найдорожчих. Материнство — це її суть. І її материнської любові вистачить і на те, щоб впоратися з болем війни, і на те, щоб потім розбудовувати потужну, квітучу Націю під мирним небом.
Наші герої, наші воїни стали уособленням волі, сили та звитяги, що так необхідні нам в цій жорстокій, страшній війні, а такі матері, берегині, як Олена — це символ миру та любові, до яких ми так прагнемо і заради яких наші захисники ризикують життям. Ми, як завжди, не договорили. Мені, як і в усіх 90 «Сповідях» цього циклу не вистачило цього діалогу, котрий хотілося продовжувати ще і ще.
Але в той знімальний день ми записували 9 програм і час був розписаний ледве не по хвилинах. Завершилася «Сповідь» з Оленою, але наш з нею діалог продовжувався весь час нашого перебування на Поділлі. Вона допомагала нам у Вінниці, Гайсині, Жмеринці: розповідала, знайомила й організовувала нам гідні зустрічі, ставши одним із наших янголів-охоронців в Подільській мандрівці.
«Сповідь» далека від телевізійного формату, реклами та гонитви за рейтингами. Але, як не дивно, щоразу нам вдається знайти як героїв, так і глядачів наших програм. Ось і цього разу, ми приїхали на Поділля, маючи не набагато більше десяти домовленостей про зйомки програми, а потім наше запрошення від уст до уст передавалося між священиками, капеланами, волонтерами, митцями й усіма, хто дієво та самовіддано любить Україну.
Так, ми багато не встигли. Але завдяки усьому тому, що нам вдалося, ми з надзвичайною любов’ю та ніжністю будемо гортати сторінки цього циклу, котрий подарував нам стільки потужних, щирих, сонячних та небайдужих діалогів. Я не втомлююся дякувати Господу за те, що він дарував мені щастя таких зустрічей і таких знайомств. СЛАВА НАЦІЇ!