Ольга Мусафирова: Війна з Росією була невідворотня

Опції «обійдеться без війни» в української незалежності не існувало з 1991 року, від самого проголошення, чи пак, поновлення незалежності. Для мене це факт настільки беззаперечний, що я навіть не знаю, про що тут дискутувати. Дії або бездіяльність будь-якої обраної української влади — хорошої (некорупційної і т. ін.), поганої (навпаки), за яких суверенна — суверенна! українська держава продовжувала стояти ще день, місяць, рік, десятиріччя (навіть косо-криво, аби живо) лише наближали день, місяць, рік, коли Росія нападе. Ну, даруйте, ось така конструкція, – пише на своїй сторінці Фейсбуку Ольга Мусафирова.

Така трагедійна зумовленість

Безліч часу я працювала в російських медіа, зокрема, тільки в «Комсомолці», власкором в Україні — 20+ років. Памʼятаю поблажливо-дратівливу тональність російських очільників періоду Єльцина-Хасбулатова-Руцкого: «Наиграются — вернутся». І ще памʼятаю, як милі жінки, стенографістки, коли в докомпʼютерну еру я диктувала тексти телефоном, питали: «Оль, а еда у вас в Киеве есть? И метро ходит?» Тут я реготала і психувала водночас, бо відчувала, що йшлося не стільки про мій побутовий комфорт, скільки про «наиграются» на низовому рівні.
На певний період «остаточне вирішення українського питання» Росією відтерміновувала винайдена за Кучми багатовекторність.
Як собі хочете, та, на мою думку, Кучма чудово розумів перспективи України в сенсі «полюбим вас силой». Морочив голову, викручувався, торгувався, широко відкрив двері російським олігархам (раптом по своїх активах Кремль не битиме?), йшов на поступки: тільки б не війна. Ну, хоча б не за моєї каденції!
Особливі стосунки вже досвідченого президента Кучми з умовно молодим Путіним почалися з ракети, що на спільних російсько-українськи навчаннях у жовтні 2001 збила над Чорним морем лайнер авіакомпанії «Сибирь» з росіянами та ізраїльськими пасажирами на борту. Україна зрештою визнала провину, вибачилася, виплатила сімʼям жертв компенсації. Взяти відповідальність на себе Росія в особі Путіна не могла. Бо ще року не минуло від знаменитого «Она утонула!» — резонанс від загибелі, точніше, злочинного ненадання допомоги підводникам на «Курську» ледве вщух. Нову катастрофу з людським фактором рейтинг нового очільника держави міг і не витримати. Досвідчений (Кучма — ред.) допоміг. Але — проїхали…
Вторгнення, за всіма ознаками жанру, мало розпочатися під час Помаранчевого майдану. Диво і щастя, що тоді не сталося. Десять років — подарунок долі.
Тобто: «українці заслужили цю війну» лише фактом свого існування окремо від Росіі, а не разом із нею.

Sharing is caring!

Send a Comment