Очищення української влади від олігархів та корупції — під цим гаслом мільйони громадян вийшли на Євромайдан наприкінці 2013 року. Наскільки успішним після перемоги Євромайдану відбулося очищення від олігархів — всі вже побачили. Вибори до владної верхівки відбулися і люди все ж обрали чимало олігархів або їхніх посланців до парламенту, а Порошенка — президентом. Чи всіх таке очищення задовольнило? Тут уже спрацював фактор «клубу фанатських уподобань» — прихильники Порошенка та Коломойського, наприклад, вважають, що для деяких олігархів можна зробити виняток. Більш принципові учасники Євромайдану не погоджуються з ними, і в них є свої резони. Та, зрештою, євромайданівські олігархи при владі мали б затямити, що доля Януковича та його поплічників їх не омине, коли не відмовляться від бізнесу, а почнуть знову створювати вже нові сімейно-кумівські клани та схеми дерибану країни.
Інша справа — очищення від корупції. А ось тут — все набагато складніше. На превеликий жаль, за 10 місяців після падіння режиму Януковича в Україні так і не проведено жодного гучного антикорупційного розслідування, щоб народ побачив на лаві підсудних реальних високопосадових казнокрадів, хабарників і корупціонерів. Генпрокуратура лише бовкнула про те, що Янукович вкрав з бюджету України суму, котра перевищує цей самий бюджет, — і після цього ані пари з вуст.
Біда України в тому, що для тих, хто при владі, закон — не вказівник, а лише як дружня порада…
У суспільства зараз актуальне цілком резонне запитання: чому забули про тих же, хто збагачувався протягом багатьох попередніх років, користуючись службовим становищем, до того ж ще й досі перебуває при владі? Біда України в тому, що для тих, хто при владі, закон — не вказівник, а лише як дружня порада. Щоб подолати корупцію в Україні, перш за все, потрібна політична воля найвищих керівників держави. Однак, як вважає голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін (за його словами, це точку зору експертного середовища країни), на жаль, президент Порошенко такої волі не має. Адже йому вже й за кордоном сказали, що просто непристойно тримати на посаді генпрокурора Віталія Ярему, який неприховано покриває корупціонерів у своєму відомстві.
Уже четвертому президенту пан Зайчук підносить ручку для підписання присяги під час інавгурації
Три роки тому, у грудні 2011 року, на сайті «Українська правда» була надрукована інформація з брифінгу тодішнього спікера українського парламенту Володимира Литвина. Відповідаючи на питання про скасування пільг для депутатів він заявив, що народним депутатам більше не будуть безкоштовно роздавати квартири. За словами Литвина, цього року (2011-го — авт.) депутатам було виділено 17 службових квартир, але, мовляв, «зараз піднімається питання про те, щоб це службове житло перевести в неслужбове». Тому, сказав Литвин, «більше нічого не виділялося, і в майбутньому, очевидно, виділятися не буде».
На прохання прокоментувати рішення Київради про надання дозволу на будівництво депутатського містечка на Подолі, Литвин сказав, що знає лише про наміри побудувати подібний містечко в Конча-Заспі на місці табору відпочинку.
А спікер Яценюк був третім головою ВР України в якості шефа Зайчука
Тоді, у грудні 2011 року, Литвин або лукавив, або справді нічого не знав. Так чи інакше, але, екс-глава парламенту повинен визнати, що його ні в гріш не ставили ділки з Апарату ВР — Зайчук та Куцик. Бо саме на Подолі (а точніше — неподалік «Контрактової площі», на вулиці Глибочицькій, 79-97) повним ходом йшла підготовка до будівництва житлового комплексу — і саме для нардепів. Уже була виготовлена «План-схема до дозволу на розроблення проекту землеустрою» відповідно до заяви від 26 серпня 2011 року № 397 Дозвільного центру (справа К-18878). Згідно з цим документом, юридичній особі — Управлінню справами Апарату ВР України надавалася у постійне користування земельна ділянка розміром у 0,54 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-побутового призначення (службове житло для народних депутатів України).
Єдине, в чому В.Литвин був правий, що коштів на 2012 рік у держбюджеті на будівництво житла не виділялося.
Що цікаво, саме під час другої каденції спікерства Литвина у Верховній Раді квартирне питання стало одним з багатьох фронтів прихованої війни депутатів парламенту з власною обслугою в особі Апарату ВР та його бізнес-підрозділу — Управління справами.
Значну роль у здійсненні багатьох незаконних операцій виконував генерал-полковник міліції у відставці, перший заступник керівника Апарату ВР України — керуючий справами Іван Маркович Куцик
Приміром, у 2008 році дармові квадратні метри в горезвісному депутатському 16-поверховому будинку на вулиці Срібнокільській, 24 у Києві стала предметом конфлікту, який переріс в грандіозний скандал. Квартири в цьому будинку будувалися для народних депутатів, а дісталися… співробітникам апарату ВР. Скривджені парламентарі не приховували обурення. Так, нині уже екс-заступник голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, депутат-регіонал (що зовсім дивно?!) Олександр Черноморов навіть до суду звернувся. Поки тривала судова тяганина, з’ясувалося, що братва та родичі Зайчука і Куцика (з числа апаратних клерків) вселилися мало не в усі депутатські квартири. Щоправда, згодом кільком народним обранцям квадратні метри все ж виділили, але (як і притаманно було для ПР) в закритому режимі. Черноморов, незважаючи на наявність посвідчення пільговика (інвалід II групи), в число щасливчиків не потрапив.
Керівник апарату Верховної Ради Валентин Зайчук намагався зробити безпрецедентний крок для придушення свободи слова в Україні, а саме — позбавити акредитації у ВР двох журналістів
З «важкої руки» журналістів Апарат Верховної Ради тоді було названо «Оплотом уркаганів, корупції та кумівства». Адже ця структура орудувала сотнями мільйонів гривень, а при цьому і досі залишається однією з найбільш закритих держструктур України. Фінансові звіти Апарату ВР не публікуються, а запити журналістів — ігноруються або тупо відфутболюються. Тоді навіть найвідчайдушніші депутати зізнавалися, що псувати відносини з цим бюрократичним монстром побоювалися. А уже згадуваний Олександр Черноморов за квартирний скандал пізніше навіть поплатився тим, що його виключили з ПР і не дали можливість балотуватись у парламент на виборах в 2012 році.
До речі, ціна квартир, що у будинку по вул. Срібнокільській, 24, на вторинному ринку починалася від 150 тисяч доларів. Побувавши в одній з них під виглядом покупців, журналістам вдалося з’ясувати, що більшість апаратників вже продали свої просторі апартаменти в цьому добротному цегляному будинку. Виручених грошей, за словами нового господаря квартири, вистачило не тільки на покупку нового житла, а й на гарне авто.
Що характерно, «барижні» керівники апарату Ради тоді спробували заспокоїти депутатів обіцянкою роздавати житлоплощу на відкритих конкурсах. Однак запланована на 20 квітня 2009 року зустріч не відбулася — через відсутність кворуму конкурсної комісії. Депутат від БЮТу Сергій Сас пояснював зрив заходу тим, що розподіляти планувалося квартири, ордери на які … уже були видані співробітникам апарату парламенту. Більш того, деякі квартири з будинку на Срібнокільській, 24 були перепродані ще у жовтні-листопаді 2008 року, коли квадратні метри в подібних будинках йшли по 2000-2500 доларів.
Але, як колись мовилося, це тільки приказка — казка попереду.
Повернемося до виділення земельної ділянки начебто під будівництво житлового будинку для нардепів ВР на вулиці Глибочицькій, 79-97. Слово «начебто» ми вжили не випадково.
19 листопада 2014 року ЗМІ поширили інформацію про те, що «нардепам побудують будинок у центрі Києва»:
«Київрада збирається виділити Верховній Раді півгектара землі на вулиці Глибочицькій, 79-97 (неподалік від метро «Контрактова площа») під будівництво житла для депутатів. Проект рішення оприлюднене на сайті КМДА. Ще в 1986 році для Верховної Ради УРСР виділили тут майже два гектари під будівництво автобази. Тоді провели підготовчі та протизсувні роботи, але потім будівництво законсервували через брак коштів. Коли мером був Леонід Черновецький, київські депутати розділили ділянку і 1,074 га віддали приватній фірмі «ВК-Брок» під будівництво адміністративно-житлового комплексу. Решта 0,85 га отримав «Київміськбуд» під житлову забудову. Зроблено це було без дозволу Верховної Ради, і в 2009 році рішення Київради суд визнав незаконним. Але ділянку «ВК-Брок» так і не вдалося повернути, так як він пішов в якості застави по кредиту одному з банків».
До вище цитованої інформації є маленьке, але суттєве уточнення: в столичній мерії вже готове рішення «Про надання земельної ділянки Управлінню справами Верховної Ради України для будівництва та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-побутового призначення (службове житло для народних депутатів України) на вулиці Глибочицькій, 79-97 у Шевченківському районі м. Києва»
Хоча це питання ще й не розглядала профільна земельна комісія Київради, рішення вже «заряджене». Лише залишилося поставити автограф Віталія Кличка.
Раніше земельна ділянка на вулиці Глибочицькій була в оренді у ПАТ «ХК Київміськбуд». Але під тиском відкриття кримінальної справи президента цієї компанії Ігоря Кушніра змусили відмовитися від земельної ділянки на вул. Глибочицькій.
Президент Холдингової компанії «Київміськбуд» Ігор Кушнір
Залишається питання — на чию користь? І попутно ще одне: а навіщо земельна ділянка управлінню справами Апарату ВР, коли кошти на будівництво квартир для депутатів не виділялися? Бо немислимо, щоб гроші ці виділив нинішній парламент, народжений Революцією Гідності та Справедливості, та ще під час війни…
Свого часу Льовочкін та Зайчук частенько бували на «доленосних» засіданнях парламенту і були дуже задоволені його рішеннями
Отже «наварити» на продажах-перепродажах квартир з депутатських будинків головним верхорадівським апаратникам уже не світило. Тому й виник «план Б». Давній партнер з подібних оборудок Сергій Льовочкін особистою персоною взяв, принаймні опосередковану, участь у цій ґешефт-операції.
Кінців щасливих не буває. Якщо щасливий, то це ще не кінець…
Ще влітку нинішнього року в ряді українських ЗМІ було чимало публікацій про Андрія Кравця — останнього з керівників ДУС за режиму Януковича. Як писав «Спецкор», головною заслугою Андрія Кравця, після надання якої, йому, очевидно, було дозволено все, стало вдало організоване в 2007 році відчуження державної резиденції «Межигір’я», що стала приватним маєтком Віктора Януковича. За допомогою Кравця також до «Сім’ї» перейшли і мисливські угіддя в Дніпровсько-Тетерівському лісомисливському господарстві, відомі як «Сухолуччя». Саме за це Янукович щедро віддячив Кравця, призначивши головою ДУСі.
Андрій Кравець на своїй дачі
Після того, як Кравець зайняв згадану посаду, він розвернувся по-справжньому, відчужуючи державну власність і «виграючи» тендери на реставрацію та інші роботи, забезпечуючи, насамперед, комфорт і затишок Віктора Януковича та його «Сім’ї», а заодно і себе. Сам Андрій Кравець активно займався самозбагаченням за рахунок державних коштів.
Однак, у клопотах по створенню імперії Януковича, тодішній керівник ДУСі завдяки земляку Олександру Попову і підконтрольній Банковій Київраді та КМДА, фірми дружини Кравця Марини Пелих через схеми за участю «Київміськбуду» отримали з десяток земельних ділянок та будівель в елітних частинах Києва. Найпомітнішою участю сімейства Кравця-Пелих в культурно житті столиці виявився гучний скандал з рейдерским захватом «Гостиного двору» на Подолі.
Протести громадськості («Київське віче» та інші об’єднання столичних жителів) спочатку ні до чого не привели, потім був влаштований навмисний підпал даху «Гостинного двору», щоб «Укрреставрація» могла спокійно діяти далі і зводити на його місці торговий центр. Було розпочато будівництво. Але Євромайдан, а згодом втеча Януковича вберегли це знамените історичне місце. Нещодавно громадськість столиці таки добилась, щоб Київрада повернула «Гостинний двір» у власність міста.
ТОВ «Київ-АРТ», що належить дружині Андрія Кравця Марині Пелих, у засновниках має фірми, зареєстровані в Лондоні
Але все це — видима частина айсберга зловживання владою Андрієм Кравцем. Так, видання «Наші гроші» проводило своє розслідування і з’ясувало багато цікавого про бурхливу діяльність цього екс-держчиновника. Так, «Укрреставрація» отримала підряд вартістю 8 млн. 630 тис. грн на ремонт паперті Андріївської церкви, а в 2011-му виграла тендер у 12 млн. грн. — уже на… її реконструкцію (?!).
Ця ж фірма мала багаторічний підряд на ремонт Маріїнського палацу вартістю в 450 млн. грн. У тому ж 2011-му «дочка» «Укрреставрації» — «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно виробниче управління» виграло тендер на ремонт фасадів та інтер’єру Софії Київської вартістю 3 млн. 400 тис. грн. До цього різні дочки «Укрреставрації» отримали підряди по ремонту Софії мінімум на 4 млн. грн. Словом, фактично весь історичний центр Києва був захоплений Андрієм Кравцем. Але цим сфера інтересів глави ДУСі не обмежувалося. За допомогою тієї ж «Укрреставрації» він займався продажем ліквідного житла в Києві.
Андрій Кравець у часи керуючого ДУСею тісно «співпрацював» з керівником АП Сергієм Льовочкіним
Андрій Кравець спільно з екс-главою АП за режиму Януковича Сергієм Льовочкіним займався відчуженням власності «Київміськбуду» і практично довів велику будівельну компанію до банкрутства. За даними мас-медіа, нинішній нардеп з «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін та екс-керівник Державного управління справами Андрій Кравець «скооперувалися» ще в 2012 році і стали активно виводити з власності компанії нерухомість. Вони заволоділи нерухомістю в дуже прибуткових місцях. Подільники довели до банкрутства дочірні підприємства «Медбуд» і «Екос», щоб роздобути їх будівлі та земельні ділянки. Потім збанкрутілі підприємства передали абсолютно безкоштовно(!) в експлуатацію ТОВ «Перший український експертний центр», створеному Льовочкіним і Кравцем. При цьому витрати на так звану експлуатацію ПАТ «ХК Київміськбуд» зросли в 5-10 разів, що є класичною формою відмивання грошей.
Всього станом на 1 січня 2014 ці люди повели (або просто вкрали) з балансу ПАТ «ХК Київміськбуд» і його дочірніх підприємств коштів та майна на суму більше мільярда гривень. Примітно, що правоохоронні органи не відкрили кримінальне провадження щодо таких жахливих афер Кравця. Нова влада обмежилася лише заявами про те, що треба перевірити законність відчуження «Межигір’я». ГПУ, очолювана Олег Махніцьким, який займався на посаді лише тим, що робив гучні заяви, але так і не довів жодну справу до суду, пообіцяла розібратися. На цьому все і заглохло. Не поспішає притягти до відповідальності ділків з оточення президента-втікача і нинішній генпрокурор Віталій Ярема.
Тож Андрій Кравець, який перші місяці після втечі попереднього президента ховався за кордоном, але влітку повернувся до України. Мало того, користуючись тим, що про його діяння широкої громадськості було майже невідомо, Кравець вирішив потрапити в парламент і на всяк випадок прикритися депутатською недоторканністю. До Верховної Ради колишній завгосп Януковича не проліз, що, втім, не завадило йому знову взявся за старе.
Варто відзначити, ще у серпні 2014 року повідомлялося, що правоохоронні органи вже займаються корупційними схемами «Київміськбуду». Так, нардеп Михайло Апостол звернувся до МВС з проханням розслідувати діяльність колишнього глави АП Льовочкіна, керівника ДУСі Кравця, голови наглядової ради «Київміськбуду» Порайко і президента компанії Кушніра. У своєму зверненні Апостол вказує, що ця група заволоділа майном «Київміськбуду» в особливо великих розмірах.
Президент ХК «Київміськбуд» Ігор Кушнір проводить нараду
Також Михайло Апостол вказує, що група Льовочкіна-Кравця-Кушніра придбала за заниженими цінами будівлі та інші об’єкти, які потім передала в безоплатне користування створеної ними ж компанії ТОВ «Перший український експертний центр». У той же час, витрати на експлуатацію ПАТ ХК «Київміськбуд» виросли в 5-10 разів, що є, власне, класичною схемою відмивання грошей, — йшлося у зверненні нардепа Апостола. За його зверненням, Генпрокуратура внесла в ЕРДР відомості за вказаними фактами, а слідче управління ГУ МВС у Києві проводить розслідування.
В тому, що безпечне повернення Кравця в Україну пов’язують з Льовочкіним, немає нічого дивного. Однак — це не пряма заслуга екс-керівника АП, бо Льовочкіну самому ледве вдалося отримати «охоронну грамоту», прошмигнувши на виборах до ВР в стан недоторканих. Він, хіба що, нагадав тим же Зайчуку та Куцику, мовляв, цей хлоп (Андрій Кравець – ред.) вам ще стане у пригоді.
Дружина екс-керівника ДУСі Андрія Кравця Марина Пелих власною персоною
І дійсно – таки став! Насправді земля на вул. Глибочицькій, 79-97 призначена для відомого скандальними корупційними оборудками подружжя — Андрія Кравця та Марини Пелих. І метою заволодіння ділянкою є будівництво не житла для депутатів, а для зведення чергового в столиці торгівельно-розважального центру.
Але забудовником на вулиці в центрі столиці задарма ніхто не стає. Використовувати Апарат ВР «на халявку» такі досвідчені спритники як Валентин Зайчук та Іван Куцик нікому не дозволять без власної вигоди. Разом з тим вони зрозуміли, що з будівництвом житла для нардепів їм уже нічого не обломиться — як не як, а нові парламентарії здебільшого не тремтять перед цими монстрами, якими Зайчук та Куцик були для попередників. Тож вони з ентузіазмом взялися за переоформлення земельної ділянки начебто (ми вже вживали вище це слово у саме такому контексті) «для будівництва та обслуговування житлових будинків з об’єктами соціально-побутового призначення (службове житло для народних депутатів України) на вулиці Глибочицькій, 79-97 у Шевченківському районі м. Києва».
Разом з Льовочкіним «солодка парочка» з Апарату ВР якимось чином умовили нового мера Віталія Кличка піти їм назустріч і погодитись надати їм жадану ділянку на вулиці Глибочицькій. Благо, що кількома роками раніше їм вдалося виграти кілька судів в усіх інстанціях, за допомогою яких (чого-чого, а судів в Україні для таких вердиктів вистачає!) у рейдерський спосіб віджали у «Київміськбуду» право на 0,54 га у центрі Києва.
Ми будемо й надалі слідкувати за тим, як розгортатимуться справи з цією земельною ділянкою. Адже кравці, льовочкіни, зайчуки та куцики гадають, що провернули файний ґешефт. Але не будемо поспішати, адже відомий письменник-гуморист Михайло Жванецький казав: «Кінців щасливих не буває. Якщо щасливий, то це ще не кінець».
Підготовлено за матеріалами українських ЗМІ
PostSkriptum:
У вересні 2011 року в Києві відбувалася рекламна кампанія для ХК «Київміськбуд». Щоб виділити бренд в умовах зростаючої конкуренції в будівельному сегменті і побудувати імідж «Київміськбуду» як надійного забудовника навіть при тотальній недовірі потенційних інвесторів, рекламне агентство запропонувало яскраву і таку, що запам’ятовується, креативну ідею.
Слоганом комунікації тієї кампанії був досить амбіційним: «Завжди добудовуємо до кінця».
Тож ХК «Київміськбуд» заявляв про себе як про надійного забудовника настільки рішуче, що не жартома обіцяв або довести будівництво до кінця, або з’їсти будівельні матеріали.
Схоже на те, що керівники «Київміськбуду» на чолі з президентом цієї холдингової компанії Ігорем Кушніром дійсно не жартували і таки об’їлися, а точніше як мовиться в народі, зажерлися…