ПОРА НАМ ГОРДІСТЬ ПОКАЗАТИ

Так часто нас жура торкає,
Так рідко радісне заходе.
Душа у розпачі страждає.
Сумне на волю не виводе.

Її музика з лихом грає,
Корявий голос застудила,
Погоду з бурями мішає,
Негода в душу запустила.
На зраді право заробила,
Ховає далі від народу.
Вимова криком підробила,
Чуже бере за насолоду..
Така жура у нас виходить,
Так часто з подивом двоїться,
Печаль наругою заводить,
Життя ламати не боїться.
Так часто ми чомусь безсилі,
Так рідко правду запускали,
Боротись мати нас учила,
Коли рушник на долю ткала.
Пора нам гордість показати ,
Журу на полум’ї спалити.
Пора на крилах нам літати,
Пора свідомість нам сповити.

Іван Іванович Давиденко

Sharing is caring!

Send a Comment