Правосуддя в Україні – тільки для багатих

З 1 січня 2020 року підвищиться судовий збір

3 грудня, на ранковому засіданні нардепи прийняли за основу проект Закону № 1209-1, яким, зокрема, визначено граничну ставку судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарги в адміністративному процесі.

Олексій Ковальов

Автор законодавчої ініціативи: Олексій Ковальов,  нардеп фракції партії «Слуга народу»

Так, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами пропонується встановити 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону про держбюджет на 2020 рік, розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць планується з 1 січня 2020 року – 2027 грн., з 1 липня – 2118 грн., з 1 грудня – 2189 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду пропонується встановити 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За визначенням, судовий збір є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Але за умови, що мінімальна заробітна плата у 2020 році становитиме з 1 січня 4723 гривні на місяць, такий розмір судового збору стає нездоланною перешкодою у захисті своїх прав.

У Португалії, наприклад, мінімальна зарплата в 2019 році становить 557 євро в місяць. Ця сума гарантується кожному фахівцю старше 18 років зайнятому повний робочий день, включаючи працівників сільського господарства і домашній персонал. За наявності таких соціальних гарантій навряд чи у португальців потреба звертатись до суду за захистом своїх прав виникає так часто, як у наших робітників. А для пенсіонерів з мінімальною пенсією судовий збір взагалі перекреслює конституційні гарантії на судовий захист.

Збільшуючи стягнення за право звернутись до суду, система начебто захищається від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів, насправді ж у такий спосіб держава відмовляє своїм найбіднішим громадянам у доступі до правосуддя.

Європейський суд з прав людини у рішенні від  20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»» зазначив: щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища – йдеться у рішеннях ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, заява про звільнення від судового збору – це своєрідна декларація бідняка, яка демонструє не лише нездатність сплатити судовий збір, а й просто фізично вижити.

Підготовлено за матеріалами українських ЗМІ

Sharing is caring!

Send a Comment