Білгород-Дністровські стратегії

 990313

Кожна людина пишається своїм рідним містом. Тому з часом вже не помічає, наскільки місто втратило свою красу, свої колишні властивості. Тим складніше вирішити, з чого починати реформацію організму міста. На панельній дискусії Форуму інституцій громадянського суспільства з приводу необхідності об’єднання територіальних громад, що була проведена Одеською обласною держадміністрацією 13 травня, одна з лідерів одеського «Евромайдану», журналістка, медіатренер, письменниця, а в недалекому минулому заступник глави Одеської ОДА, а пізніше його радник  Зоя Казанжи сказала з цього приводу: «Організм не дивлячись на загрозу його життю сам себе не може лікувати, йому в таких випадках потрібна зовнішня допомога».

 Зоя Казанжи

Екс-губернатор Одеської області Зоя Казанжи

Статут міста має визначити основу договору містян на довгі часи

Громадської рада міста Білгород-Дністровська зараз активно залучилася до експертизи діяльності служб міста та критично ставиться до рішень, що приймають депутати. Аби зрозуміти – що і за якою чергою можна зробити корисного в місті. До процесу обговорення стратегії міста та району залучаються представники району, в районі теж є громадська рада – дорадчий орган, що складається з представників громадських об’єднань – безприбуткових юридичних осіб, що намагаються активізувати місто, знайти ресурси для самодостатності об’єднаної територіальної громади. Місто – центр урбанізації, місто – розуміється на індустріальних та культурних проектах, саме місто має унікальну архітектуру, є територіальним осередком, що знаходиться в основі утворення самодостатньої громади.

11110981_895272073869640_3458291404510693504_n

Делегація міста на форумі інституцій громадянського суспільства

Перше, що кидається в очі в місті Білгород-Дністровську – це велика кількість руїн, будівель з вибитими шибками. Тому перше, до чого закликали ми місто з «туристичною стратегією» – засклити вікна…

Просто? Ні, не просто. Для того, щоб засклити, у вікон має з’явитися власник або довгостроковий орендар. Тому територіальна громада та міська влада має визначитися – яка форма утримання майнових елементів міста є ефективною? Саме вже ці принципи – отримання та відчуження майна кладуться в основу Статуту міста. Статут міста – це місцева конституція, що визначає основу договору містян на довгі часи.

Сьогодні, дивлячись на стан територій та будівель міста, таких ефективних форм володіння є три:

1) державна – податкова інспекція, центр зайнятості;

2) муніципальна – міська адміністрація;

3) приватна – нові будівлі біля ринку та по місту.

Кожна з цих структур є ефективною на певній територіальній досяжності навколо свого майна. Тому ми пропонуємо в рамках цієї фактичної досяжності впливу і вибудовувати стратегію міста. Хочеш досягти мети – фінансуй і управляй, не хочеш або не можеш – віддай в управління іншому.

 

Що потрібно мешканцям міста та найближчого району міста?

В правовій практиці договірних відносин інфраструктурних підприємств є такий термін – точка передачі балансу. В такому напрямку йде і європейська практика – третя енергетична хартія примушує розділити баланси:

1) власника інфраструктурного продукту, будь це енергія, теплоносій, вода, газ і таке інше;

2) транспорту – гуртової мережі доставки продукту до споживача; логістична структура;

3) роздрібна мережа, що обслуговує споживача.

Саме така практика дозволила побороти безгосподарника-монополіста в міському господарстві, зосередити кошти на чомусь конкретному, що заплановано та виконано на 100%. Адже з тих трьох успішних проектів, що ми пригадали вище, головною умовою їх успішності є здатність сконцентрувати необхідний капітал та реалізувати певний проект.

Неможливість сконцентрувати кошти, відсутня відповідальної обслуговуючої організації та приватних енергосервісних організацій – все це сьогодні вилилось у те, що комунальне майно має вигляд будівель з вибитими шибками. І це, до речі, не має бути обов’язково передане в приватну власність майно, достатньо зробити баланс таких підприємств відкритим. Що ставить собі за мету і громадянське суспільство, вимагаючи прозорості тарифів. Якщо в будинках, хоч комунальної форми власності, хоч державної, є комунікації, знайдеться спосіб їх передачі в експлуатацію для корисних справ приватними підприємствами, місцевими мануфактурами, працюючими на місцевій сировині та за рахунок місцевих працівників.

 З чого саме можна починати?

Успіх міської влади полягає в наявності обігу майна – кожен новий власник вкладає в нього кошти, а також в поліпшення території. Не вкладає – спекулянт, який чекає найвищу вартість, та бюрократ, котрий вимучує власність складною процедурою. Тому наявність відкритого конкурсу здачі в оренду та продажу об’єктів – це перше, що дозволяє відкрити місто «бізнес-туристу». А за бізнесом тягнеться вже дійсний турист, що сприймає стандартизований відпочинок в усьому світі, сприймає зрозумілі умови та послуги, а не «звичайне» для наших пострадянських територій – «беріть, те що є».

Першими, хто має сказати своє слово про нездатність влади до регуляції певних інфраструктурних послуг, є мешканці, які вже років з 20 тягнуть до своєї приватної оселі чи підприємства «індивідуальну мережу», а потім – через відсутність загальної стратегії – отримають неякісний комунальний товар: електричну напругу в 160 вольт, централізоване водопостачання пару годин на добу і тому подібне. Також комунальні організації та бюджетний спосіб фінансування виявилися неефективними при розробці та реалізації проекту каналізаційних споруд, що вийшли за межі міста, але приймати споруди в селах запропонували не КП «Білгород-Дністровськводоканалу», а … Бритівському сільському голові Мерешко. Ми розуміємо? Сільський голова приймає частину складного технічного об’єкту – каналізаційний колектор, за який платню буде приймати інша юридична особа. Це – корупція в самій формі відповідальності. Для районної адміністрації – це двійка з важливого екзамену. Виявилося, що в районі ніякого і комунального господарства немає. Просто – гарний будинок повний бюрократії на березі лиману. Чим займаються? Скільки їх там?  

d1

Будівництво каналізації в Переможному в 2013 році та сьогодні в Бритівці біля дитячого садочку так і залишилося не зданими в мережу

S

Тому взагалі-то позитивний проект «схеми оптимізації системи водопостачання міста» не може бути виконаний задовільно, якщо немає розуміння – де має бути резерв гуртової послуги, а де роздрібний якісний товар, і яким чином може долучитися роздрібний інвестор-споживач до проекту. Також нічого нового не запропоновано в розбудові якісних доріг, бо всі чекають «державної програми», ніби цими дорогами їздить чи ходить держава… Держава – літає, а ходимо і їздимо ми з вами, тому і нам вирішувати стратегію доріг. Інвестор хоче бачити – як ми вміємо збирати податки, дорожні інвестиції, пайові участі розбудовників інфраструктури в «червоних» лініях логістики.  

Потім – досі не зрозумілі маршрутні рейси міського транспорту, адже «лінійні маршрути» транспорту використовуються лише на міжміських сполученнях, в місті є оптимальними радіальні маршрути з чітким графіком руху. В місті два маршрути №1, на Бритівку та на Малогу. Не вистачило цифр? Немає сил для незначного ремонту на дорозі Тіра-Бритівка? То про які інвестпроекти мова? Через неможливість відремонтувати вулицю Артельну, місто не може запустити власний маршрут, що охоплює значну радіальну площину міста. Немає транспорту – немає розвитку територій.

S

Дорога біля АТП, що надає мережеві послуги міських автобусних маршрутів

В Бритівці, на «учхозі» села Салгани є вільні, перспективні території для створення спортивних та рекреаційних ресурсів міста. На березі лиману – в Білгород-Дністровську та Шабо лише зараз приватники облаштували кілька метрів піщаного пляжу. В усьому світі зараз є популярним саме рекреаційний ресурс, процвітає сільський туризм. І такі місця, як ландшафтні природні заказники Сухолужжя чи Бритівки, починають випереджати попит на «масовий туризм» на кшталт «підсмажування» на сонці та зловживання спиртними напоями. Але поряд з більш-менш нормальною екологією у нас виникають смітники та недобудовані комунікації. Чому?

В основу закону «Про об’єднання громад» закладено можливість збереження меж населених пунктів, а разом з тим є можливість подолання розбіжностей, що виникли між межами міст районного значення та територіями районів. Громади отримають новий політичний центр для прийняття рішення в інтересах стратегічної інфраструктури міста та району.

Для чого, наприклад, мати два поганенькі пологові будинки, коли можна мати один, що забезпечує місто і район та ще й надає більш якісну послугу? Кількість будівель не головне, важливіше глибина послуг, важливіше – отримати більш «дорогий» рівень спеціаліста. Хто коли питав простих людей – чи вистачає їм матеріального забезпечення роботи? Чи у нас є тільки захищені статті мізерної вартості роботи бюджетника?  

Нарешті, хочеться спитати – коли останній раз міська влада робила опитування мешканців? І може, мешканці Білгород-Дністровська все ж таки хочуть об’єднатися з приміськими територіальними громадами? Адже стратегічними ресурсами міста є комунікації з навколишніми населеними пунктами – саме там є надлишки прісної води, органічна сировина для теплоносія, саме там утворюються надлишкові енергетичні ресурси, район – харчує місто, там є вихід в ландшафтні туристичні центри, територіальні ресурси для перенесення об’єктів та розбудови міста.  Якщо місто  Білгород-Дністровський сьогодні не пропонує в межах 20 кілометрів навколо своїх меж пропозицію для системного управління територіями та комунікаціями, то воно просто «звариться» від безробіття та безгрошів’я поступової маргіналізації міста в цілому.

Навколо міста вже сьогодні є приватні власники «клаптиків» земель по 100 і 400 гектарів, що будуть робити «погоду» та вплив на владу не заради мешканців, а за ради прибутку від експлуатації права власності. До речі, «приватна власність» буває індивідуальною та колективною, тому зрозуміло чому на «перереєстрації» всередині структур Мінюсту ловляться ті, хто саме відповідає за законність приватної власності.

Хочеться нагадати, що «священне» приватне право існує заради права людей, а не заради спекулятивних прибутків, що обмежують права інших. Тому, ми маємо знайти золоту середину – сміливо віддавати в управління майно та землі приватному бізнесу і також сміливо знаходити суспільні комунікації, що виправляють «перевищення влади» приватників, утворювати успішні комунальні альтернативи.    

Обмеження, яке тепер держава має покладати на нас – своїх громадян, це – питання національної безпеки. А що таке національна безпека? Це умови нашого існування, стабільна послуга забезпечення якісними комунікаціями, стабільна система певних фактичних умов та наявність ресурсів обміну – без яких не може бути сучасної цивілізованої держави.

об_явление_++

P.S. Держава – це не тільки право, а також – її територіальна досяжність дорогами, інфраструктурою. Продаж всіх територіальних державних ресурсів, включаючи комунікації – це може бути дорогою помилкою, адже треба лише скласти вартість державного ресурсу в точці передачі державного ресурсу територіальним громадам. Чи справиться держава з власними ресурсами? Якщо – ні, чи допоможе державі територіальна громада?

48

Віталій ІЩЕНКО, журналіст газети «Наша Версія»

[email protected]

м. Білгород-Дністровський Одеської області

 

 

Sharing is caring!

Send a Comment