Про березанську газету – Андрій Петренко

Прочитав фейсбучні пристрасті про березанську газету. Колись це були «Березанські відомості», а зараз я і назву не запам’ятав. Та суть не в ній. Найголовніше – якщо влада примушує когось силоміць виписувати газету – таку владу потрібно «відстрілювати» з рогатки. Є такі, хто підтримують таку ідею. Інші пішли далі – а давайте її передплатимо пенсіонерам за рахунок бюджету! Одним словом – одна ідея краща іншої. Маркетологи вішаються. Приведу приклад щодо місцевого хлібозаводу. Хліб, який він випікає, – глевкий, та смачний. Переведення продукту. І його влада в обов’язковому порядку примушує купувати. Хтось пропонує його за рахунок бюджету віддавати пенсіонерам. Хтось пропонує підтримати місцевого виробника. Питання є?

а-петр

Андрій Петренко

У мене є друг – талановитий журналіст, власник і головний редактор чи не найпопулярнішої газети одного з обласних центрів протягом багатьох років. Він мені розповідав, як зробити газету успішною. Далі – перефразування його ідей, адаптованих на березанський лад.

Мій друг ніяк не міг добитись нормальної кількості передплати. Газета була – ну, як книжка пише. І назва червоним шрифтом, і цікаві статті, і скандали, і висвітлення протилежних думок, а також програма ТБ. Але на першому місці за передплатою була інша газета, менш інформативна і цікава. Тоді друг зайшов у поштовий відділок і подивився передплатну ціну. Газета конкурентів була найдешевша. І пенсіонери, найбільш активні передплатники, вибирали видання за ціною. Тоді він знизив ціну і на своє видання. Воно у передплатному списку була найдешевшою. То була межа рентабельності. Але тираж за рахунок зменшення ціни виріс у рази і газета стала найпопулярнішою у місті і максимально привабливою для рекламодавців. Прибутки виросли. До неї звикли і купували вже на автоматі. Бо знали, що там є завжди щось цікаве і з перчинкою.

Газета, у якій просто описуються події, нікому не цікава. Ось відбулася сесія міської ради, на якій розглядались питання бла-бла-бла. А там мер відвідав урочисте відкриття чогось там, де його зустрічали хлібом-сіллю бла-бла-бла. Погода буде така, дивіться по зомбоящику казку про сірого вовчика або солом’яного бичка. Уууу… з нудьги померти можна. Зіна! В пєчку єйо!..

Для справжнього журналіста Наталі Кириленко стаття в Фейсбуці «Всім шанувальникам пера Олега Сивака з посвятою…» – просто знахідка. Наталя пише, що на сесії міськради передано у власність пану Братку пітєйноє завєдєніє під соусом спортивно-оздоровчого. Журналіст з фотоапаратом має сидіти у кущах біля закладу пана Братка і чатувати з посмішкою хижою на момент, коли депутати, що проголосували за таке рішення спортивно оздоровляться, і по під руки, роздухарені, з піснями будуть розповзатись по домівках. І тут клац – фото на передовиці з їдким коментарем і припискою – всі, хто замішані у процесі, мають висловити свою думку на шпальтах газети. Далі розкручуємо тему. Беремо інтерв’ю у панів Братка, Сивака та всіх депутатів і мера на додачу. І обов’язково надавати слово всім сторонам! Дивіться, що виходить. Одні факти. Завєдєніє є? Є! За документами спортивно-оздоровче? Так. Істинне призначення відомо всій Березані, включаючи депутатів? Безумовно! Депутати при цьому голосують за виділення ділянки землі не за призначенням? Голосують. І ніхто не звинуватить газету в упередженості. Успіх гарантовано!

Андрій Петренко

Не менш цікаві й коментарі до цієї замітки автора:

Йовенко Ігор: «Підтримую, головне не колір, а ціна і актуальність. Проте від пропозиції за рахунок бюджету передплатити на півроку певній кількості незабезпечених громадян (при такій можливості, необхідності і голосуванні депутатів) не відмовляюсь. Газета бюджетна, півроку на розкрутку цілком достатньо при професіональному головному редакторові».

Наталя Кириленко: «Які півроку на розкрутку? Навіщо нашій новій газеті розкрутка, коли вони гроші за передплату «Березанських відомостей» привласнили? Ви знаєте, хто отримав перший номер «Березанської громади»? Ті, хто передплатив «Березанські відомості». А я, наприклад, з газетою познайомилася в режимі фото в соцмережі. І ось у мене виникло запитання: «А чому так? НІХТО НЕ ПЕРЕДПЛАЧУВАВ НОВОЇ ГАЗЕТИ! НІХТО! Тоді на якій підставі листоноші розкладають газету «Березанська громада» у поштові скриньки одних мешканців і оминають поштові скриньки інших? У мене запитання до директора УКРПОШТИ: а на основі чого ВАШЕ підприємство здійснює розповсюдження газети «Березанська громада»? Скільки коштів надійшло на рахунок УКРПОШТИ за розповсюдження нової газети і від кого вони надійшли? Новостворена газета тільки й того, що має нову назву. І поки мені не нададуть чіткої відповіді на ці запитання, я вважатиму засновників нової газети крадіями. Влада вкрала у передплатників газету «Березанські Відомості» . Не попередила людей про те, що збирається її закрити, не попередила редакцію, щоб та не проводила передплату. А зараз змушують бюджетників купувати «новий інформаційний продукт» по вищій ціні. І ми маємо витрачати час, щоб обговорювати проблему розкрутки такої газети? Її потрібно зібрати до купи і спалити під місцевою владою на знак протесту проти такої інформаційної політики. Країна тримає курс на роздержавлення преси, а місцева влада – на «оковпачення» мас».

Андрій Петренко: «Про колір. Це не моя видумка, а професійних маркетологів. Тих, хто вміє гарно продавати. Про передплату за рахунок бюджету. Ні в якому разі! Чому за мої податки я маю годувати якихось невдах, які не в спромозі зробити якісний продукт?»

Йовенко Ігор: «З точки зору європейця – вірно. Проте в нас трохи інші реалії і умови. В демократичній країні ніхто не буде вимагати принести квитанцію про передплату, тому що сяде.

Юлия Самойленко: «Ви праві. А от від учителів вимагали ще й примусово ксерокопії квитанції приносити. Бо вчителі найбагатші люди, їм конче потрібна це газета…»

Андрій Петренко: «Ні. В Європі нікого за це не посадять. Там інше, є така річ – політична відповідальність. Якщо така інформація потрапляє до преси та стає публічною – політики подають у відставку».

Першоджерело:

https://www.facebook.com/groups/1592765914312332/permalink/1681004142155175/

Sharing is caring!

Send a Comment