Сергій КАПЛІН: «Правоохоронці України, як і суди, працюють за добре всім відомою корупційною схемою даішників…»

За словами народного депутата, вже зараз треба брати до рук олівці і докреслювати плани перебудови українських буцегарень, щоб розширити їх для вселення тих, хто нині чинить злочини, починаючи від посадовців з будинків на Банковій та на Грушевського, і так по всій корупційній вертикалі, закінчуючи хабарником у сільраді.

Пропонуємо інтерв’ю кореспондентів «Нашої версії» з народним депутатом України Сергієм Капліним.

— Врадіївські події показали, що правоохоронці України працюють не за законом, а за замовленнями згори, що породило безкарність. Чи не звідси правове свавілля і моральні та фізичні знущання над людьми, які посилилися протягом останніх трьох років? Під час «Врадієвської ходи» було задекларовано про відставку очільника МВС України пана Захарченка, але цього не сталося…

— Я добре усвідомлював, що дуже не просто було досягти відставки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, який міцно вмонтований у державно-репресивну систему. Адже на цього силового високопосадового чиновника сьогодні покладаються величезні надії з боку влади у майбутніх фальсифікаціях президентських виборів. Він зараз набиває руку, про що красномовно свідчить ряд подій, які відбулися в Україні лише за останні півроку. Президент та його команда знайшли для цієї посади людину, яка дуже зухвало реагує на резонансні події у спілкуванні з журналістами. Це ж ми спостерігали, зокрема, у Верховній Раді, коли він, посміхаючись, ішов до трибуни, читав написаний для нього текст і зверхньо, як йому заманулось, відповідав на конкретні запитання депутатів від опозиції. Захарченко — не міністр, він — адміністратор і має чітке завдання: стояти не на захисті прав і свобод громадян, а фальшувати усе, що відбувається в державі, боротися не із злочинністю, а з тими, хто прагне її подолати. Він як та парасолька затуляє президента та його оточення від усіх негараздів, блокуючи громадськість, яка намагається достукатися до влади.

Тому дуже важко буде відправити міністра у відставку. А щодо переатестації, то я розмовляв з багатьма міліцейськими посадовцями у містах під час «Врадієвської ходи». Вони, зокрема, кажуть: ми згодні, аби нас працювало втричі менше, але і зарплата має бути втричі більшою. З цим, до речі, погоджуються і прокурорські та податкові працівники. На жаль, в Україні створена така ситуація у правоохоронних структурах, що влада дає людям погони, тобто повноваження, пістолети і суто символічну зарплату, та каже: а тепер іди і заробляй…

— Але ж вони мають заробляти не тільки для себе і своєї сім’ї, а ще, як самі часто зізнаються, занести щомісяця певну суму до свого керівництва…

— Так-так, правоохоронна система України — і суди так само — працюють за уже всім добре відомою схемою даішників. Тобто їм визначається певна сума, яку вони регулярно мають приносити «наверх». І в результаті такого заробітчанства або «підприємництва по-ментівськи» дуже безпечно почувають себе наркоторговці, контрабандисти, ті, хто ухиляється від реальної сплати податків. А «кришувальники» злочинців мають значний статок, тому й не ведеться ефективна робота правоохоронної системи на викорінення багатьох злочинів і правопорушень.

Владоможці «за умовчанням» кажуть правоохоронцям, мовляв, заробляйте на себе як зможете, але головне захищайте наші інтереси перед громадою. До речі, вершина створеної таким чином корупційної вертикалі закінчується не на міністрові — беріть вище. Це велика корпорація, яка заробляє на людському горі, вона готує потрібні владі свідчення, яка гарантує недоторканість президентського оточення, але яка не виконує своїх прямих конституційних обов’язків — вона нехтує інтересами пересічних громадян, їхніх прав і свобод.

Хоча ці ж люди в якості платників податків, наприклад нинішнього року, забезпечили 16 млрд. грн.! А це безпрецедентно багато у порівнянні з іншими бюджетними видатками. У нас кількість міліціонерів на 1000 громадян у 4 рази більша, ніж у країнах Євросоюзу. З кількісного складу нашої міліції можна укомплектувати 4 (чотири) людських формувань Збройних Сил України!

4,2 мільярда гривень у цьому році бюджет виділив на потреби української прокуратури і щороку ця сума збільшуватиметься на 2 відсотки. Для прокурорських будуються квартири, надаються неймовірні пільги. Я працюю в Комітеті ВР з питань національної безпеки і оборони, тому часто заслуховуємо питання пов’язані з роботою і потребами СБУ. І головним питанням, що ставлять керівники СБУ— це дефіцит житла навіть для працівників вищого складу цієї служби в областях України. Це їхня позиція. Але разом з тим ми знаємо нещодавній випадок, коли два співробітника слідчого відділу СБУ, котрі їхали рано-вранці на авто, що коштує майже 100 тисяч доларів, спричинили аварію зі смертельними наслідками. Кажуть, що ті офіцери СБУ були на спецзавданні, але чому вони були такі п’яні та ще й з двома дівчатами, які загинули з їх вини? На жаль, незважаючи на широкий розголос, в міліції цю справу хочуть спустити на гальма. От у наших громадян, котрі заробляють в середньому в кращому випадку 3-4 тисячі гривень, і виникає запитання, чи такі вже фінансово неспроможні співробітники СБУ?..

— Останнім часом у пресі та на телебаченні про свавілля правоохоронців було скільки сказано, показано і написано, що здавалося б все населення України мало б підтримати ходу з Врадієвки, але цього не сталося. Чому, на Вашу думку?

— Перш за все, слід зауважити, що ініціатори цього заходу вибрали дуже непростий спосіб заявити про свою позицію і висловити свої вимоги. Хода тривала майже два тижні, причому йшли люди по дорозі, іноді навіть вночі. По ходу маршруту — у містах і райцентрах — до нас приходило багато людей, аби висловити свою солідарність і розповісти про свавілля правоохоронців у даній місцевості. Але ж, звичайно, не всі вони мали змогу вирушити з нами до Києва. З різних, але поважних причин — хто роботу не міг залишити, хто навчання, кому сімейні обставини або хвороба просто фізично стали на перешкоді.

По-друге, щоб розпалити вогнище, не потрібна ціла пачка — достатньо й одного сірника, аби воно запалало. При цьому важливіше, щоб дрова були готовими, тобто сухими. Отак і в суспільних відносинах: людям, чиї права порушуються у центрі і на місцях, не потрібно багато ініціаторів із закликами (тобто сірників), вони готові рішуче відстоювати свої інтереси.

По-третє, звернімося до статистики. За останніми соціологічними дослідженнями кількох соціологічних агенцій, 25 відсотків громадян готові вийти на акції протесту, 4 % навіть висловили найрадикальніші наміри — виступити зі зброєю. Тобто в принципі суспільство наше переважно вже готове до протесту і боротьби за свої права й інтереси.

А те, що мало було учасників у ході, ще нічого не говорить про її, нібито, низьку ефективність. Наведу такий відомий приклад з історії Індії:видатний громадсько-політичний діяч Махатма Ганді свого часу взагалі наодинці їздив і ходив по всій країни,формував громадську думку, потім до нього приєдналися ще троє, п’ятеро однодумців. Все це тривало багато місяців. За цей час Ганді та його команда змогли мобілізувати мільйони громадян Індії. Про результати їхньої видатної діяльності ми знаємо: Індія звільнилася від колоніальної залежності Королівства Великобританіїі кардинально змінила геополітику в Азії.

Отже закони подібної діяльності по роботі з масами, мобілізації їх на протести — багатоповерхові. Тут важливо, щоб ті, хто ініціює і намагається підняти людей на дію, мали послідовність і витримку. Коли кількість людей збиратися більше тисячі, тоді починається складний і динамічний процес синергії,в результаті чого процес набирає темпів у геометричній прогресії. Я був одним з ініціаторів «податкового майдану». Як все починалося? Ознайомившись зновим Податковим кодексом, ми втрьох зібралися у кафе і написали план боротьби проти нього. Я запропонував назву недолугому закону — «Кат-кодекс Азарова-Тігіпка». Перші два заходи біля Верховної Ради ми профінансували (сцену, озвучку тощо) і провели за свої особисті кошти.

Потім поїхали по Україні —провели зустрічі у Донецьку, у Полтаві (тут зібралося 7 тисяч громадян), у Чернігові і в інших містах. Словом, піднімати людей — це щось на дію схоже на маятник, котрий треба терпляче і поступово розхитувати, не сподіваючись на миттєвий успіх. А результат буде обов’язково, причому 100-відсотковий.

— І що для такого результату потрібно?

— Треба ставити собі за мету реальні на даний момент завдання. Час, потрібний для досягнення перемоги, залежить від масштабу поставленої мети. Якщо ми прагнемо подолати в Україні діючий режим і потрібно примусити піти у відставку президента чи навіть когось із міністрів — штибу того ж Захарченка, — то двох тижнів не вистачить. І не зберемо ми відразу багато тисяч людей.

Ми можемо спонукати або й примусити владу перейнятися проблемами країни та її громадян. Наприклад, якщо ми говоримо про досягнення таких речей, як переатестація міліції, про реформу міліції, то у нас є розуміння що для цього потрібно, є конкретні пропозиції та напрацювання. По-перше, реформу міліції не можна провести, не закінчивши реформ судів та прокуратури. Увесь цей правоохоронний спрут (точніше — зараз він право неохоронний) потрібно оптимізувати з точки зору законодавчого регулювання, з організаційної питань, з точки зору тих, хто визначає політику і тих, хто є виконавцем. Треба, щоб вся ця система спиралася на українські загальнодержавні цінності, щоб їй були визначені коротко-, середньо- і довгострокові завдання. Щоб ці завдання були вимірними і конкретними. І коли буде розуміння про рівень злочинності (зокрема, тієї ж корупції) в певному населеному пункті чи регіоні, тоді потрібно визначитись з певним планом дій, на кінець року мати вже інші показники з подолання криміналу. І якщо для цього потрібно збільшити людські ресурси — будь ласка.

Але, як секретар Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони, я маю доступ до інформації, яка дає право стверджувати, що для вирішення того чи іншого завдання не потрібно збільшувати кадрову чисельність правоохоронних підрозділів. Нині, вважаю, у нас навпаки потрібно багато чого скоротити, а то й зовсім ліквідувати деякі підрозділи, які замість внутрішнього контролю і протидії корупції виступають її каталізаторами, тобто фактично стають співучасниками злочинногоугруповання. Я не розумію, наприклад, чим займається наша розвідка? Чому б не спрямувати зусилля цієї структури на боротьбу з корупцією? Нам треба відповісти на внутрішній виклик злочинності, застосувавши саме подібні інституції.

Я зараз готую проект закону про Службу безпеки України з метою її демілітаризації, пропоную змінити цю систему шляхом оптимізації функцій цієї служби і модернізації обліку й моніторингу проблем, що існують сьогодні в державі. Закон має дати механізми подолання цих проблем за безпосередньої участі СБУ. Це нам потрібно робити і щодо судів, прокуратури і міліції, до яких у суспільстві існує дуже низька довіра. А саме тому, що Верховна Рада уже тривалий час не виявляла особливої настійливості реформувати все це правоохоронне господарство, і депутатський корпус не користується у людей належною підтримкою.

— Але ж фінансування СБУ у нинішньому році збільшено набагато…

— Та на думку її керівника, ця служба не дофінансовується. Але я вважаю, що їх витрати можна скоротити у кілька разів. Зокрема, шляхом кількості працівників СБУ. Слід залишити зарплати, якісь пільги, але демілітаризувати цю структуру. Справа в тому, що СБУ є одним з найбільш корумпованих органів. І що характерно, в ньому сконцентровані зачатки ВІП-корупції. Йде зрощування ключових офіцерів СБУ з корумпованими політиками і ВІП-чиновниками. З одного боку, начебто боротьба з корупцією ведеться, але з іншої сторони, вона йде у такому приховано кулуарному режимі. Адже в СБУ знають кожного корупціонера, хто з них і як живе, на чому незаконно багатіє, тут на обліку значиться кожна копійка, вкрадена таким чиновником з бюджету, тобто у кожного громадянина України. Але ж знову таки через корумпованість високопосадових офіцерів СБУ ця інформація не вийде з бази даних не тільки для широкого загалу, а й для відкриття кримінальної справи. Ця інформація блокується корупціонерами, які вкраденими коштами просто відкуповуються (себто діляться) від своїх колег по злочину, які облаштувалися в СБУ.

— Окрім того, і чиновники-злодії, і корупціонери від спецслужб чи інших правоохоронних структур ще й мають наповнювати «велику кишеню», що «нагорі». Але чи не маємо ми запитати про відповідальність за все у однієї людини — у Президента України?

— Звичайно. На жаль, у нас гарно працює лише президент — не України, а великої «Всеукраїнської корупційної корпорації». І саме з його дозволу і навіть з його допомоги на законодавчому рівні корупціонери почуваються досить комфортно, адже парламентську більшість та її роботу контролює безпосередньо президент. На його рівні також твориться і політична корупція, президент тримає біля себе зручного кишенькового опозиціонера у вигляді КПУ. І комуністи сповна відпрацьовують наданого їм політичного хабара, оббріхуючи опонентів, не виконуючи передвиборчих обіцянок, голосуючи за прем’єрство Азарова, а також підтримуючи начебто ненависні їм законопроекти від Партії регіонів і таке інше.
Президент створив таку собі корупційну вертикаль, яку сам і очолив, підбираючи на кожному рівні відданих його волі виконавців. Кадрова робота там ведеться так, як це прийнято у кримінальному світі — якщо потрібно, то на будь-якому щаблі цієї корупційної вертикалі виконавці готові піти за грати, взявши відповідальність за скоєне на себе. У цій корупційній корпорації у кожного великопосадовця чи то з державного кабінету, чи з бізнесового напоготові стоїть літак, із заправленим баком палива, аби в будь-який момент чартерним рейсом вилітати з України, вивозити свої сім’ї, коштовні речі і гроші.
Тому нам не слід повторити помилок, допущених під час помаранчевої революції, коли лунали дуже радикальні декларації, але жодне із зобов’язань, яке давали тодішні очільні політики перед людьми, не було виконане. Потрібно вже зараз брати до рук олівці і докреслювати плани перебудови українських буцегарень, щоб розширити їх для вселення тих, хто нині чинить злочини, починаючи від посадовців з будинків на Банковій та на Грушевського, і так по всій корупційній вертикалі, закінчуючи хабарником у сільраді.

Ігор ДОМБРОВСЬКИЙ,
Віталій ІЩЕНКО,
В’ячеслав КОВТУН

Безпосередньо з позицією народного депутата Сергія Капліна ви можете ознайомитися по відео за такою адресою:
http://www.youtube.com/watch?v=GrpwMCq2MMM&feature=youtu.be

Sharing is caring!

Send a Comment