Що відомо про одіозного екснардепа Андрія Деркача: корупція, диктаторські закони та спроба зірвати безвіз з ЄС

Народного депутата України Андрія Деркача за кількістю скандалів насправді можна назвати одним з найбільш одіозних політиків України. За його плечима – тісні зв’язки з олігархами, гучні корупційні скандали, лобіювання інтересів Росії, голосування за диктаторські закони, спроба зупинити надання Україні безвізового режиму з ЄС, оприлюднення «доказів» причетності корупції сина віцепрезидента США Джо Байдена та багато іншого.

Втім, його політична біографія є досить передбачуваною, якщо брати до уваги родину, у якій він виховувався, а також близькі стосунки родини Деркачів з родиною експрезидента України Леоніда Кучми.

Так, Андрій Деркач народився 19 серпня 1967 року в Дніпропетровську. Його батько Леонід Деркач в 1995-1998 роках очолював Держмитслужбу України, в 1998-2001 рр. СБУ. Свого часу Деркач-старший очолював відділ КДБ на дніпропетровському військовому заводі «Південмаш», одним з керівників якого був майбутній президент України Леонід Кучма. Як згадував сам Андрій Деркач, він «зростав в сім’ї Кучми… сидів у нього на колінах». Тому невипадково, як стверджує низка джерел, виявився похресником Леоніда Даниловича.

У 1989 році майбутній депутат закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ ім. маршала Крилова. З 1990 по 1993 рр. пройшов навчання у Вищій школі КДБ ім.Дзержинського (зараз – Академія ФСБ Росії) у Москві.

Вперше народним депутатом Деркач був обраний по мажоритарному округу № 159 в Сумській області. Також ставав нардепом за списками прокучмівського блоку «ЗаЄДУ» (IV скликання.), Соціалістичної партії України (V скликання), Партії регіонів (VI скликання).

З квітня 1999 року – є одним з лідерів (разом з олігархом Віктором Пінчуком, Ігорем Шаровим, Михайлом Сиротою, а згодом і Сергієм Тігіпком) партії «Трудова Україна». Очолював у цей час міжфракційне депутатське об’єднання «В Європу – разом з Росією».

За часів правління Кучми політичні та бізнес-конкуренти заявляли про причетність родини Деркачів до нелегальної торгівлі зброєю. Однак усі звинувачення так і залишилися лише звинуваченнями.

У 2006 році Деркач був призначений президентом Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Як писали ЗМІ, так тодішній прем’єр Віктор Янукович розрахувався з лідером СПУ Олександром Морозом за участь в коаліції з «регіонами», а призначення лобіював Андрій Клюєв.

У цей час Деркачу закидали лобіювання російського бізнесу, посилення впливу російського концерну ТВЕЛ на «Енергоатом» та згортання співпраці з американською компанією Westinghouse.

У червні 2008-го керівник ГоловКРУ Микола Сивульський та голова Кабміну звинуватили ряд нардепів-регіоналів в серйозних фінансових порушеннях (на 10 мільярдів гривень), які ті допустили, будучи керівниками галузей і державних компаній. Зокрема, «Енергоатом» під керуванням Деркача втратив 3,6 мільярда гривень.

З 2011 до 2013 року очолював на громадських засадах групу радників тодішнього прем’єр-міністра України Миколи Азарова.

У розпал Революції Гідності 16 січня 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони», які передбачали значні обмеження прав і свобод українців.

У 2015 році Деркач був серед 47 народних депутатів від «Опозиційного блоку», які поскаржились до Конституційного суду на закон про люстрацію.

Андрій Деркач та народний депутат Володимир Мисик були авторами поправки до Проєкту Закону України про Державний бюджет України на 2016 рік № 3000 від 14.09.2015, що відтерміновувала вступ в дію положень Закону України «Про запобігання корупції» та відклала початок роботи системи електронного декларування до 01.01.2017 року.

Слід підкреслити, впровадження системи електронного декларування було однією з умов надання Україні безвізового режиму з Євросоюзом.

У вересні 2019 року Андрій Деркач оприлюднив «документи», які погіршили відносини між Києвом і Вашингтоном. З них нібито випливає, що перший заступник директора НАБУ Гізо Углава протягом декількох років надавав посольству США в Києві інформацію, які нібито свідчать про втручання Україні у вибори у США. Згідно з «документами», всього на користь сина віцепрезидента США Джо Байдена Хантера та його компаньйонів компанія Burisma виплатила не менше, ніж 16,5 мільйона доларів.

В листопаді 2016 року ГО «Центр протидії корупції» зверталось до Національного антикорупційного бюро із завою про злочин стосовно внесення Андрієм Деркачем неправдивої інформації про свої статки до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Так, Деркач не вказав у декларації відомості про ряд компаній, бенефіціарним власником яких є його дружина Оксана Терехова. Крім того, є підстави вважати, що фактичне управління медіахолдингом «Ера-Медіа» здійснює саме Андрій Деркач. Зокрема, в двох інтерв’ю виданню «Телекритика» генеральний директор каналу Ігор Лоташевський не заперечував, що власником каналу є саме Андрій Деркач.

Мер Глухова Мішель Терещенко в одному з інтерв’ю повідомляв про те, що багато посадових осіб Сумської області є підконтрольними Андрію Деркачу (голова ОДА, прокурор, працівники поліції, ректор Глухівського національного педагогічного університету, головлікар місцевої лікарні та ін.), а Андрій Деркач фактично управляє Сумською областю як своїм королівством.

Втім, Деркач звернувся до суду (справа № 760/20547/15-ц) з позовом про захист честі і гідності стосовно вищезазначених заяв та переміг в першій та апеляційній інстанції.

Аналогічні факти повідомлялись в сюжеті програми журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» від 22.09.2017 року. Зокрема, розповідалось про тиск на Мішеля Терещенка з боку осіб, що ймовірно входять до сфери впливу Андрія Деркача: розповсюдження фальшивого «Вісника міського голови», відкриття кримінальних проваджень, проведення проплачених мітингів. Також повідомлялося, що керівник Національного заповідника «Глухів», що розпоряджається історичною зоною в центрі Глухова, також є людиною зі сфери впливу Андрія Деркача.

Як з’ясували журналісти проекту Bihus.Info, 42 га заповідної землі між озерами Конча і Заспа під Києвом, вартість якої сягає десятків мільйонів доларів, з 2010 року опинилися у власності людей з оточення Деркача. Формально земля станом на травень 2019 року належала чотирьом особам. Троє з них мають міцні зв’язки з родиною Деркача.

Так 7,5 гектарів в Юрія Берка. У нього спільний бізнес із дружиною Деркача і помічником нардепа Дмитром Ковальчуком через ТОВ «Валентин плюс». Ще майже 4 гектари нібито належать Олені Миронюк. Її чоловік у минулому теж працював помічником нардепа Деркача.

Найбільший масив землі, майже 26 гектарів, перебуває у власності іншого помічника Деркача уже згадуваного Антона Сімоненка.

Спочатку 42 гектари в приватні руки у 2010 році віддала Обухівська райдержадміністрація. Тоді 42 гектари були поділені на 23 частини для 23 осіб, які мали б вести на ділянках особисте селянське господарство. Серед цих 23 осіб, що безкоштовно отримали землю на першому етапі, вже тоді були переважно пов’язані з Деркачем особи група працівників його ТРК «Ера», група його парламентських помічників, представники компаній дружини Деркача, тощо.

Зокрема два нинішні власники, Сімоненко і Берко, які пізніше акумулювали ділянки від інших «селян». Серед перших отримувачів землі був ще один багаторічний (4-8 скликання ВР) помічник Деркача, депутат Сумської облради Олег Бояринцев.

За підрахунками журналістів, із 23 осіб, що отримали цю землю у 2010 році, мінімум 17 були з оточення Андрія Деркача.

Джерело

Sharing is caring!

Send a Comment