Штраф у мільйон за правду про забудовника: на чийому боці буде суд?

У цій історії багато моментів, які самі по собі є дивними, а разом взагалі складають абсурдну картину. Наприклад, виявляється, у нашій країні можна виграти суд найвищої інстанції, а потім його ж у цій самій справі програти. Або можна отримати штраф у мільйон гривень, лише сказавши правду про дії забудовника. Але найголовніше – на наших очах формується прецедент свавілля, мета якого залякати будь-кого виступати проти забудовників і взагалі захищати свої права.

 В 2017 році Ярослав Осадчий виграв справу проти ТОВ «Фінансова компанія Прайм» – спочатку в Апеляційному суді міста Києва, а далі в суді вищої інстанції – Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Забудовник хотів відібрати у чоловіка квартиру за те, що той відмовлявся підписувати кабальні угоди на комунальні послуги із завищеними тарифами.

Здавалося б, справедливість перемогла. Але вже через тиждень після прийнятого рішення до ВССУ надходить касаційна скарга від третьої сторони – особи, якій була продана незаконно відібрана в Осадчого квартира. Скарга «під копірку» списана зі скарги ТОВ «Фінансова компанія Прайм». Але – о, диво! – цього разу суд чомусь вирішує задовольнити її.

Як може бути так, що прочитавши один і той же документ, суд в першому випадку приймає рішення «проти», а другий раз «за», залишається загадкою. Хоча насправді висновок напрошується сам. Очевидно, суд змінив рішення, зовсім не з огляду на суть справи. Очевидно, забудовник включив інші важелі впливу на суд – корупційні – і продовжує користуватися ними.

Мільйон за правду

Квартиру в Ярослава Осадчого таки відібрали. Але на цьому забудовник не зупинився. У січні 2021 року Подільський районний суд міста Києва за позовом компанії ТОВ «ГІДРОІНЖ-БУД» постановляє стягнути з чоловіка 1 140 000 гривень штрафу. Начебто забудовник зазнав ці збитки через шкоду його діловій репутації. Осадчому «прив’язали» організацію мітингів проти забудовника, згадали коментарі, які він давав журналістам, про те, що забудовник діє незаконно і порушує права інвесторів. Цікаво, що сума – у безпрецедентному для України розмірі – взята взагалі «зі стелі». Начебто, саме стільки забудовник заборгував своїм підрядникам. При чому тут Осадчий, незрозуміло.

Щоб хоч якось довести, що збитки були понесені, забудовник прикладає до справи написані від руки папірці. Начебто, дві особи таки відмовилися від інвестування через те, що прочитали чи почули в інтернеті про компанію. Ні договорів, ні інших документів у справі немає, суд навіть не встановив особи цих людей. Складається враження, що будь-які докази у цій справі суду не потрібні. Потрібно лише одне – показати всім, що проти забудовників виступати зась.

Показове шмагання

Якби дійсно забудовник хотів стягнути понесені збитки, чи не логічніше було б розподілити їх між усіма учасниками мітингу? Адже доказів того, що саме Осадчий їх організовував, немає. Та й в будь-якому випадку, ні організація, ні участь у мітингах, ні тим паче говорити правду, не заборонено законодавством. Судом так і було не було доведено, що Осадчий десь сказав про дії забудовника неправду.

Правда в тому, що насправді забудовнику потрібні не кошти, а публічно покарати непокірного інвестора. Було мало позбавити людину квартири, мало виснажувати її судами впродовж п’яти років. Справжня мета – це показати, що так буде з кожним, хто посміє захищати свої права. Змиріться і платіть. Або втратите все і ще й отримаєте штраф у мільйон. А суди завжди будуть на стороні «сильних світу цього».

А судді хто?

Що мав би зробити суд, отримавши нахабний позов про штраф до людини у мільйон гривень? Правильно, відмовити нахабам та встановити справедливість. Однак Київський апеляційний суд, куди Ярослав Осадчий подав скаргу, вчиняє більш ніж дивно. Під час першого засідання у травні він оголошує перерву та переносить розгляд справи на червень. У червні, ледь відкривши засідання, головуюча суддя Ніна Ігнатченко ставить лише одне безглузде запитання до представника ТОВ «ГІДРОІНЖ-БУД»: у чому ж, на їхню думку, полягає порушення їхніх прав.

Все це вже обговорювалося на попередньому засіданні, тож запитання прозвучало не для того, щоб з’ясувати обставини справи, а лише для того, щоб створити видимість проведення другого засідання. Адже після цього єдиного запитання суд ні з того, ні з сього… знову оголошує про перенесення засідання, вже на серпень. Обмовившись при цьому фразою «суддям потрібно розібратися в суті справи».

Справедливість vs гроші

Відповідно до законодавства, судді «розбираються в суті справи» під час прийняття рішення у нарадчій кімнаті. Навіщо ж раз за разом переносити засідання? Не можуть домовитися із забудовником про те, яке винести рішення? Соромно безпідставно штрафувати людину на мільйон, а відмовити забудовнику не в змозі? Чи досі тривають торги?

Схоже на те, що судді досі не вирішили, як саме «вийти сухими з води» в цій ситуації, щоб і підіграти забудовникам, і не осоромитися на всю країну мільйонним штрафом. Вони добре розуміють, що яке б рішення не прийняли, воно стане прецедентом для України. Або трагічним, коли кожен власник квартири змушений буде боятися свавілля забудовників. Або обнадійливим – що не все ще втрачено у судовій системі.

Наша версія

 

 

Sharing is caring!

Send a Comment