«Слуги» продовжують саботувати призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – вважає лідер партії «Народовладдя» Юрій Левченко.
«Оптимістичний прогноз – цьогоріч у травні розпочнуть роботу керівник САП, його заступник та керівник відділу» – це слова голови комісії з проведення конкурсу Катерини Коваль на сьогоднішньому брифінгу. «Оптимістичний». «Прогноз». І це після того, як вже півроку немає керівника САП. А для чого цей саботаж, запитаєте Ви? Справа в тому, що один із ключових факторів, які дають змогу наразі просто «зливати» кримінальні справи проти топ-корупціонерів, є відсутність впродовж вже тривалого часу повноцінного керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Так, ще у серпні минулого року заступник генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький подав у відставку. З того часу є лише в.о. керівника САП (ним є колишній перший заступник Холодницького Максим Грищук). А за відсутності повноцінного керівника САП нею фактично керує генеральний прокурор. Так, відповідно до вимог закону, окремі повноваження може здійснювати лише керівник САП або за його відсутності – генеральний прокурор. Зокрема, це стосується висунення підозри судді, призначення чи зміни групи прокурорів у справі тощо.
Фактично, скандально відома заміна Венедіктовою прокурорів у справі Олега Татарова, яка, власне, і дозволила заступнику Єрмака уникнути арешту детективами НАБУ, і була зумовлена тим, що за відсутності керівника САП Венедіктова як генеральний прокурор змогла здійснити такі дії. Власне, так само у зв’язку із відсутністю керівника САП Венедіктова може спокійно «зливати» резонансну справу «Роттердам+».
Коли призначать керівника САП досі невідомо, а доти генеральний прокурор Ірина Венедіктова фактично безконтрольно втручається у найбільш гучні кримінальні справи.
Так що відповідь на питання, чому так довго влада затягує з конкурсом на посаду керівника САП, є очевидною: відсутність повноцінного керівника САП відкриває широкі можливості для ручного управління нею зі сторони генерального прокурора, а фактично – президентської владної вертикалі.