Таке сміливе порівняння Володимира Вінтоніва викликало жваву дискусію в суспільстві
Отець Володимир Вінтонів
— Це не мої слова, — каже священик. — Так сказав Папа Франциск, він назвав корупцію одним з найважчих гріхів людства. Чому? Бо, отримуючи неправомірну вигоду, можновладці вбивають суспільство, часто кривдять убогих, вдів, сиріт. А це є гріхом, що кличе про помсту до неба. Нині маємо дуже складну ситуацію в Україні: воєнні дії на Сході, економічна криза, світовий тероризм, люди розгублені, розчаровані. Але чи не найбільшою бідою, що не дає нашій країні розвиватися, є тотальна корупція. Для багатьох вона починається з народження: за пологи треба добряче заплатити. Далі це ганебне явище маємо в дитсадках, школах, різних навчальних закладах, при прийомі на роботу… Нині корупцією просякнуто всі сфери побутового, суспільного та політичного життя України.
Священник пояснив свій погляд докладніше.
— Що Церква називає корупцією?
— Корупція — це протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських та політичних діячів. Корупційні дії вчиняють задля отримання прибутку, який у народі називають просто хабарем. Для цього часто використовують свої владні повноваження. До корупції може бути схильний будь-хто, хто має доступ до розподілу якихось ресурсів, що йому не належать. Якщо говорять про корупцію, то найчастіше згадують, чиновників, депутатів, правоохоронців, викладачів, лікарів, бізнесменів…
— Чому корупція — гріх?
— Це насамперед гріх проти восьмої Божої заповіді «Не вкради». Також корупціонери порушують дев’яту заповідь: «Не свідчи неправдиво на свого ближнього!» Це особливо актуально в судах, коли за брехню дістають винагороду.
— Ви також казали, що грішать і ті, хто дає хабарі. Проте є такі ситуації, коли від того, чи дати хабар, залежить життя людини, скажімо, у лікарнях…
— Це дуже складне питання, але в пріоритеті має бути життя. І дуже великий гріх на лікареві, коли він бере хабар від родичів хворого, який у важкому стані. Тоді цей гріх і справді такий, що волає про помсту до неба. Хоча бувають випадки, що люди свідомо відмовляються давати хабар і дивним чином одужують. За них дбає сам Господь.
— Якщо це гріх, значить, у ньому треба зізнаватися на сповіді?
— Безперечно. Ось ще кілька років тому мене запитали: чи зізнаються люди на сповіді в тому, що брали чи давали хабарі? Такого взагалі не було. Хоча сповідалося в мене кілька тисяч. Далі мені стало цікаво, чи зізнавалися у корупції та хабарництві іншим священикам. І на наших зборах я запитав їх про це. Вони мовчали. На щастя, тепер ситуація змінилася, і в церкві говорять, що корупція — це гріх.
Тому, думаю, люди тепер будуть зізнаватися і каятися в корупції. А що означає покаятися? Більше цього не робити!
Якщо з першого разу після сповіді людина не може перестати брати, то треба про це молитися і просити Бога, аби дав сили й витривалості не чинити корупцію. Можна навіть змінити місце роботи. Зрештою, покаранням для хабарників може стати те, що їх не причащатимуть, як тих, хто живе без церковного шлюбу.