Тепер ми бачимо, що вийшло з «приколу», тотальної корупції і величезного ризику, коли твоя перемога залежить від інших

Гірко розчаровуватись, але коли все добре і всі допомагають, розумні люди розуміють, що так не буде завжди і намагаються використати цей період для того, щоб забезпечити та убезпечити себе іншим способом. Це називається «не класти яйця в один кошик». Але, якщо у «приколу» мізки так і не з’явилися, то що тут вдієш…

У мене питання – якого біса допомогу Україні та Ізраїлю заблокував тепер ще й Сенат, де демократів більшість? Скільки разів я писала про суче плем’я політиків і що їхні інтереси не в тому, щоб зберегти статус своєї країни як супердержави та «лідера цивілізованого світу», і вже точно не в тому, щоб битися за процвітання свого народу, який хотів би залишатися народом країни, яку поважають у світі, а виключно в тому, щоб дотримуватись партійних і своїх, шкурних інтересів. Головне для будь-якого політика – це лінія партії, яка спрямована не на благо країни та народу, як я вже сказала, а на утримання влади.

Щодо шкурних інтересів, то оскільки партії фінансуються спонсорами, перебування в партії гарантує і хліб, і олію, і ікру, а головне, владу. Не виборець, якому можна промити мізки за допомогою сучасних технологій, а великі гроші прокладають шлях до влади. Гроші в кредит, оскільки після перемоги політики розплачуються зі своїми спонсорами сторицею. Урізаючи та забираючи у простих виборців. Медицина, освіта, соціалка – все там. Саме цими статтями оплачуються заднім числом астрономічні суми, отримані та витрачені на виборчі кампанії.

На жаль, влада в США ще не зрозуміла або зрозуміла, але не все, що їхні лідери протягом останніх двадцяти років ведуть країну до обриву, з якого не вибратися. Одне фіаско слідує за іншим. Чому? Тому що суче плем’я політиків, яких утримують великі корпорації, перетворили країну на заручницю двопартійної системи, яка давно зжила себе і здатна лише на те, щоб видавити з себе таких двох кандидатів як Байден і Трамп. По одному ведуть слідство, інший – однією ногою у в’язниці. Іі тим не менш ці двоє знову братимуть участь у президентських перегонах.

За великим рахунком, після Афганського сорому та фейкового Ленд-лізу я не розраховувала на довгострокову допомогу з боку США. Який зрадив раз, зрадить і вдруге. Проте я ще сподіваюся, що в когось там, на Капітолійському пагорбі, в голові проясниться. А що стосується України, треба було будувати свої заводи, створювати тил і орати в три зміни, як це робили у рашці, але в Україні установкою ВП було – дякую ЗСУ, що тут, у нас, далеко від фронту, все як раніше.

Ось тепер точно всього, як раніше, не буде. Ось і Підласа м’яукнула, що без американської допомоги в березні вже не буде чим платити пенсії. Нічого, візьмете з бруківки, із депутатських зарплат та підстрижених за сотні тисяч дерев.

Я останнім часом нічого сама не пишу, бо все було написано, а повторюватися я не люблю. Якщо не зрозуміли і не почули, то чия в цьому вина? Я тепер із гіркотою та болем спостерігаю розвиток подій, які я передбачала. Я говорила і про політиків, і що вийде з «приколу», і про зграю наших депутатів-шкурників, і про корупцію, і про величезний ризик, коли твоя перемога залежить від інших. Потрібно було розраховувати на себе, але розраховувати на інших було легше.

Головне голосніше прокричати: «ми вас захищаємо!». Що ж не захистили 20% своєї території? Це питання не до народу, якого залишилося половина, і яке стоїчно витримує поневіряння та бомбардування, і, звичайно, не до ЗСУ. Це питання до Володимира Олександровича та Бориса Андрійовича, який із самого початку був приставлений до Володимира Олександровича і який, за власною ініціативою, чомусь відвідує Сполучені Штати і ганьбить там Україну. Чи можна дізнатися, кого саме він представляє за межами нашої країни? Від імені яких саме виборців він компрометує країну, чия армія так мужньо відстоює її суверенітет і буквально зубами утримує плацдарми та населені пункти?

Десант української влади – із новообраним спікером палати представників США Майком Джонсом. Так, у наших, що не пика, то велика і відгодована. Приїхали по гроші. Дивитися гидко…

Українського солдата в окопах американці не бачать, вони бачать і чують ось такі пики, як Арахамія та Єрмак. Надія на допомогу залишилася, але вона не просто мала, вона просто примарна. Там і у Німеччині проблеми з бюджетом. Її економіка останні кілька років переживає спад, тож недаремно Шольц днями знову нагадав, що Німеччина з Україною не має жодного офіційного союзницького договору і що Німеччина нічого Україні не винна.

Olena Ksantopulos

Sharing is caring!

Send a Comment