Україна перетворюється на диктатуру обману. На жаль, Зеленський за 4 роки так нічому корисному не навчився

Пресуха Зеленського показала, що сміхуйочки вже скінчилися, а прагнення царювати переважило бажання працювати на посаді Президента. Подаємо три думки-коментарі з приводу цієї пресконференції.

Taras Shamayda

Пресконференція Зеленського, на жаль, не залишила жодних сумнівів: чутки про конфлікт між президентом і Головнокомандувачем Збройних Сил України – ніякі не чутки.

Зеленський говорив про Валерія Залужного з погано прихованою неприязню і зверхністю, що межує з хамством, демонстративно ставив на один рівень зі своєю безумною депутаткою, фамільярно називав «Валєрою». Намагався максимально принизити Головкома, зображуючи одним із багатьох «моїх людей», «яких я призначив» і при цьому висував якісь несусвітні претензії в «любові до лайків» чи недостатній обґрунтованості планів.

Отже, не було і не буде чіткої заяви президента про єдність політичного і військового керівництва. Не буде чіткої заяви, шо не може бути й мови про відставку командувача, під проводом якого Збройні Сили зупинили і вигнали з Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини і половини Херсонщини одну з найпотужніших армій світу. Навпаки, сьогоднішні відповіді Зеленського не залишають сумніву, що найвеличніший лідер сучасності й найстратегічніший стратег спить і бачить, як звільнити Головнокомандувача. При цьому Зеленський чудово розуміє: українська армія, український народ і західні партнери України підтримують Залужного і не підтримують цього конфлікту, ініціатором якого поза всяким сумнівом є особисто президент.

Але, схоже, прагнення царювати, а не працювати на посаді і ставлення до інших посадовців – військових чи цивільних – як до власних холопів, переважає і здоровий глузд, і національні інтереси, і усвідомлення загрози, яку ці хворобливі амбіції несуть усій країні.

Анна Оскомина

Я вам опишу ту картину, яку побачила я. Дивилася обрані моменти, читала розшифровки, ваші коментарі, цього достатньо. Перше, що треба відзначити, він вважає себе дуже фартовим. Його сподівання на «пропєтляти» очевидне.

Тепер висновки:

  1. Ніякого Уряду національної єдності не буде ніколи. Не сподівайтеся на це. Навіть розглядатися цей варіант не буде.
  2. Свого оточення він не позбавиться за жодних обставин. Точніше так: мені не вистачає фантазії придумати обставини, які змусять його позбавитись оточення.
  3. Він дочекається слушної нагоди і звільнить Залужного. Можливо, не тільки його одного. Я всерйоз думаю, що ми прокинемося одного ранку і дізнаємося, що вночі підписаний наказ. В нас має бути план дій на цей випадок.
  4. Він розраховує «перекантуватися» на дрібних пожертвах інших країн, поки розблокують 300 мільярдів.
  5. «Бронь» поліції, митників та інших силовиків від фронту – це його запорука особистої безпеки. В разі зміни військового керівництва мобілізаційна кампанія буде проводитись жорстко та глобально. Думаю, ще й з цілеспрямованим полюванням на особливо балакучих. Якщо не вірите, згадайте долю Дмитра Штанька, автора скандальних «плівок Єрмака». Все це може привести до соціального вибуху. «Броньовані» це ті, хто мають зелену владу захистити, тому у них і «бронь».
  6. Контроль медійного простору віддавати ніхто не збирається, а судячи по запрошенню анонімних ТГ-каналів на пресуху, його будуть тільки примножувати.
  7. Сьогоднішній вирок апеляції ВАКС Юрію Гримчаку каже нам про те, що ВАКС став слухняним інструментом в руках влади для зведення рахунків. Одні справи НАБУ і САП будуть просто розвалюватись в суді, справи проти потрібних людей будуть отримувати максимальний термін.
  8. За будь-які претензії щодо недосконалості законодавства будуть переводитись стрілки на «західних партнерів». Податкова кошмарить бізнес? Це вимога МВФ. Бойових генералів знімає з посади слухняний «піджак»? Це стандарти НАТО. Щось там не те з законами про забудову, так це вимога Єврокомісії (ви ж хочете в Європу?). Можу заплутатися в напрямках відповідальності, але принцип ви зрозуміли. Демократія буде там і такою, як це потрібно Янетряпці. Хочете подивитися на демократію, – дивіться на Бескуклу.

Я тут книгу одну прочитала нещодавно, точніше, прослухала аудіоверсію, «Диктатори обману» (Spin Dictators) називається, автори – колишній російський економіст Сергій Гурієв, (він багато років живе в Європі) та хтось там ще з європейців у співавторах, неважливо. Це офігенно ґрунтовне дослідження еволюції «диктатор страху» минулого століття в «диктатури обману» поточної епохи, надзвичайно детальне, особливо в частині вивчення методів, які використовують диктатори обману для утримання влади. І дуже цікавий висновок зробили автори зі свого дослідження. От всі кажуть «інституції, інституції», але інституції не є ефективними в диктатурах обману. Вони досить легко підкоряються диктаторам: десь замінюються очільники на лояльних, десь залякують, десь корумпують, десь кооптують тощо. Тобто, сильні інституції – не панацея, диктатори вміло їх послаблюють, а потім використовують.

Єдина сила, що може протистояти спін-диктаторам – це наявність в суспільстві «критичної маси» (це завжди буде меншість в диктатурах обману) освічених, прогресивних, якісно обізнаних та готових на активні дії громадян. Там, де такої критичної маси немає, спін-диктатору в кращому випадку бетонуються на роки, в гіршому – вироджуються в диктатури страху (Росія, Венесуела).

Книгу, до речі, дуже рекомендую допитливим та цікавим людям, щось там 14 доларів коштує аудіоверсія, читає сам автор.

Кажучи простими словами: Україна перетворюється на диктатуру обману досить швидкими темпами, і єдине, хто може цьому зарадити, – громадянське суспільство. Ми з вами. І без ілюзій щодо інших чинників, вони можуть бути помічними, але не є і ніколи не стануть вирішальними.

Пресуха показала, що сміхуйочки сьогодні скінчилися. Ця людина нічому корисному не навчилася за 4 роки, тільки прокачала свою пиху і в ній остаточно забронзовіла, даруйте за алюзію.

Нардеп Володимир Ар’єв

Sharing is caring!

Send a Comment