Товарообіг екологічних продуктів між Китаєм та Україною може досягати сотень мільйонів доларів та стати рушійною силою для розвитку вітчизняної економіки, – про це говорили учасники спільної україно-китайської прес-конференції в ІА «Укрінформ»
Віднині українські виробники екопродукції отримають усі можливості для виходу на величезний китайський ринок збуту. Відповідну угоду 16 жовтня 2015 року оприлюднили китайська та українська програми екомаркування в Києві, під час прес-конференції в інформаційному агентстві «Укрінформ».
Момент підписання історичної угоди з китайською делегацією
Підписали угоду уповноважені представники програм екологічного маркування Китаю та України – Сонг Тієдонг, генеральний директор Центру розвитку довкілля Міністерства екології та природних ресурсів КНР, голова Китайського об’єднаного екологічного сертифікаційного центру та Світлана Берзіна, керівник українського Центру екологічної сертифікації та маркування, президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».
«Зокрема, така співпраця передбачає взаємне визнання результатів оцінювання екологічних переваг продукції між сертифікаційними системами, що надасть додаткові преференції на китайському ринку для українських виробників у відповідності до принципів, встановлених Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO 14024), Глобальної мережі екологічного маркування (GEN) та Світової організації торгівлі (WTO)», – розповіла журналістам Світлана Берзіна.
Після підписання угоди китайська продукція може проходити сертифікацію на отримання права нанесення українського екологічного маркування в Китаї, а українські товаровиробники також можуть отримати китайський знак екологічного маркування в Україні.
Що це може дати для України, як може позначитись на розвитку вітчизняної економіки?
На думку учасників прес-конференції, безумовно, ця подія може стати визначальною у подальшому розвитку китайсько-українських відносин, та ствердженні нашої країни на міжнародних продовольчих ринках зокрема.
«Цього року уряд Китаю затвердив і приступив до реалізації глобальної міжнародної стратегії по відродженню міжнародних торговельних відносин по лінії історичного Шовкового шляху. Суть цієї стратегії полягає в усуненні торгових бар’єрів і активізації торговельно-економічних відносин між країнами-учасниками процесу. Важливе місце в «Новому Шовковому шляху» буде займати товарообіг екопродукціі. Ми впевнені, що Україна як країна, що динамічно розвивається та активно впроваджує міжнародні екологічні стандарти, яка почала впроваджувати екологічну сертифікацію товарів і послуг різних продуктових категорій, буде повноправним учасником одного з 9 коридорів «Нового Шовкового шляху». На даний момент китайський ринок екопродукціі досягає більше трильйона юанів, і ми сподіваємося, що українські товари займуть у цьому сегменті гідне місце », – заявив містер Ву Ленг, асистент директора Китайського об’єднаного екологічно-сертифікаційного Центру.
«Українські товаровиробники, в складних економічних умовах, змушені шукати нові можливості та все частіше орієнтуються на ринки збуту, як в європейських, так і в азіатських країнах, особливо тепер, коли російський ринок для нас закритий. Світові тенденції пов’язані з еко-трендами стимулюють і вітчизняний бізнес до впровадження енергоефективних і більш чистих технологій виробництва екопродукції. З огляду на активний розвиток співробітництва України з Китайською Народною Республікою та певні досягнення в напрямку екологізації економіки в обох країнах, налагодження такої співпраці особливо важливе для українських товаровиробників, оскільки допоможе спростити процедури для експорту та надасть преференції на зарубіжних ринках екопродукції. Й нинішня угода може відкрити для вітчизняного виробника двері в світ великих можливостей, де обертаються величезні гроші, та підписуються угоди на сотні мільйонів доларів. І наша Держава повинна й може бути в середині цього процесу», – зауважила Світлана Берзіна.
«Інтенсивність розвитку людства призвела до збільшення негативних впливів на довкілля та здоров’я людини, що мають здебільшого прояви вже транскордонних кризових явищ в різних країнах світу. Брудні технології, небезпечні виробництва, «хімізація» промислових товарів та харчових продуктів, змушує уряди розвинених держав та бізнес шукати альтернативні шляхи розвитку промисловості. Екологізація виробництва та екопродукція мають забезпечити задоволення потреб споживача, який рік у рік приділяє все більш уваги до здорового способу життя, харчовій і екологічній безпеці товарів, житла та послуг і прагне підвищення стандартів якості життя у цілому» – зазначила спеціаліст.
За словами С. Берзіної, досягненню цієї мети сприятиме інтегрована продуктова політика, розроблена у співпраці бізнесу, урядів, науковців та громадськості в рамках реалізації Стратегії сталого розвитку ООН. Принцип інтегрованої продуктової політики базується на створенні стимулів для поліпшення екологічних характеристик продукції протягом усього її життєвого циклу і, по-друге, – концентрації основних зусиль на тій продукції, що має найбільший потенціал для поліпшення з екологічної точки зору. У якості стимулів розглядаються, як правило, такі інструменти, як запровадження принципу «забруднювач – платить», у поєднанні з пільговим кредитуванням, екологічними інвестиціями та поверненням екологічного податку на модернізацію виробництва, а також інформування та підвищення обізнаності споживача, споживати раціонально і продукцію «дружню до довкілля та кращу для здоров’я», впровадженням підходу сталих державних закупівель.
Цей шлях обрали не тільки країни ЄС, а й розвинуті азіатські країни: Японія, Нова Зеландія, Республіка Корея, Китайська Народна Республіка та ін., які впроваджують моделі «зеленої економіки».
«Зважаючи на зростання торгівлі між Китаєм і Україною в останні роки, а також ініціативи наших урядів з впровадження принципів «зеленої економіки», програми екологічного маркування, наші країни планують розвивати співробітництво у сфері сталого споживання і виробництва, технічного регулювання, екологічної сертифікації, сталих державних закупівель. Крім цього, ми обговорили з українським партнером запланований до впровадження китайський проект «Пояс і Шлях сталого споживання». Двостороння угода, яку ми сьогодні підписали, сприятиме подоланню зелених торговельних бар’єрів і закладає гарну основу для наступних кроків», – зауважив високий гість Сонг Тієдонг.
Тільки факти від Світлани Берзіної
* 80% китайців готові платити на 20-30% більше за гарантовану якість екопродуктов.
* Всього лише 64 компанії в Україні володіють екологічними сертифікатами на продукцію 424 найменувань, в порівнянні з 4000 китайських компаній, які виробляють близько 15 000 найменувань екологічно сертифікованих товарів і виробів різних товарних груп.
* У 2014 році Євросоюз прийняв нове законодавство, яке вимагає закуповувати за бюджетні кошти товари і послуги, що відповідають екологічним добровільним стандартам. Згідно з угодою про асоціацію Україна-ЄС, Україна повинна перейти на цю норму до 2019 року.
* Антимонопольний комітет може оштрафувати компанію, яка заявляє про те, що її продукт «Еко», при цьому не маючи екологічного сертифікату, як порушника принципів чесної конкуренції, на 5% від валового річного доходу, за попередній перед фактом встановлення порушення рік!
На прес-конференції журналістам розтлумачили, як визначати клас продукту за екологічними відзнаками
Так, визначити, чи можна віднести продукт до категорії «еко» дозволяють екологічні стандарти, які є добровільними, і встановлюють додаткові до державних вимог екологічні критерії, що мають визначити екологічні переваги в межах однієї з товарних груп.
Екологічні критерії мають охоплювати основні стадії життєвого циклу товарів, чи послуг і встановлювати більш жорсткі, ніж державні норми – показники безпеки та показники поліпшених екологічних характеристик, такі як:
• обмеження або заборона на застосування інгредієнтів чи препаратів за факторами ризику для довкілля та здоров’я людини;
• рівень забруднення натуральної сировини агрохімікатами, важкими металами, радіонуклідами (наприклад, для харчових продуктів, тканин, косметичних засобів);
• споживання енергетичних та водних ресурсів;
• показники екологічної результативності виробництва;
• обсяги утворених відходів виробництва та споживання;
• придатність пакування та продукції промислової групи до повторного перероблення, тощо.
Для промислової групи товарів, як правило притаманні такі критерії, як обмеження використання у якості інгредієнтів та/або препаратів токсичних речовин за факторами ризику впливів на довкілля та здоров’я людини; для харчової продукції – обмеження потенційно небезпечних харчових домішок, а також суворіші, ніж загальнообов’язкові, державні вимоги до показників безпеки сировини щодо забруднення залишками агрохімії, важкими металами та радіонуклідами. Таким чином, добровільні екологічні стандарти дозволяють визначити загальні переваги відносно впливів продукції на стан довкілля та здоров’я людини, враховуючи її можливий склад, технології виробництва, зберігання, транспортування та утилізації.
Для забезпечення підтвердження відповідності продукції вимогам екологічних стандартів в багатьох країнах впроваджуються регіональні або національні програми екологічної сертифікації та маркування продукції, принципи та методи до яких визначені міжнародним стандартом ISO 14024.
Екологічна сертифікація згідно з ISO 14024 може розглядатися, як найбільш досконалий і багатокритеріальний підхід до добровільного встановлення «вищої планки» для виробників щодо безпеки та якості продукції, враховуючи усі стадії її життєвого циклу.
Екологічне маркування, право на застосування якого отримує товаровиробник чи надавач послуг, за результатами успішного проходження екологічної сертифікації відіграє важливу роль в ідентифікації більш якісної та безпечної продукції, а також інформування споживача про її переваги на основі перевірених, комплексних та правдивих даних.
Зараз у світі існує 29 програм згідно з ISO 14024, що визнані на міжнародному рівні і представляють більше 60 країн. Ці програми є членами міжнародної асоціації – Глобальної мережі екологічного маркування (Global Ecolabelling Network, GEN), взаємодіють між собою з метою обміну кращим досвідом, розвитку екологічної стандартизації, а також реалізації програм технічної підтримки та взаємної довіри та визнання (GENECIS).
Українська програма екологічної сертифікації та маркування увійшла до складу GEN і отримала міжнародне визнання у 2004 році та активно співпрацює з програмами інших країн.
Знаки екологічного маркування
Китаю України