ВНУТРІШНЯ КРОВОТЕЧА

Не перестаю себе питати – у чому криються витоки людського «скотиняцтва»?

Ми що, невдалий експеримент? Ймовірно, Бог був настільки захоплений творінням Землі, природи та живих тварин, що недостатньо зосередився, коли творив людину. Ймовірно, Він не чітко сформулював завдання, починаючи створення розумної істоти. В результаті вийшло не зовсім розумне, що знищує заради наживи природу і живих істот, раніше створених Богом, вийшло щось жадібне, що тягнеться до розпусти і розваг, істота, яка, проявивши ініціативу, самостійно, окремо від Бога, створила владу, гроші, порох і Церква з самозванцями попами, які служать Владі та Капіталу. Як сказав геніальний Гессе, «Я завжди вважав досконалим Творця, але ніколи — творіння». Я теж.

Щодня я присвячую годину свого часу, щоб прочитати всі новини, газетні статті та коментарі до них. Мене дещо бентежить той факт, що новини в Україні відрізняються від решти світу.

Бажаєте приклад? Візит Ердогана до Сочі. Для українських ЗМІ було чомусь важливо написати про «ніж у спину», про колишнє приниження путіна та про теперішнє приниження Ердогана, якому довелося їхати до Сочі, бо путін забоявся вилізти за межі свого «чумного барака». Що зернової угоди не буде, і світу теж, а, отже, змусивши Ердогана приїхати до нього на уклін, путін, посміявшись з нього, відправив його додому ні з чим.

Але ніхто не пише про те, що ця зустріч була для обох результативною, оскільки вони розділили Чорне море горизонтальною лінією навпіл та оголосили відповідні частини сферою свого впливу. Румунія та Болгарія протестують, не приховуючи свого роздратування, але хто на те звертає увагу? Від українських ЗМІ про це ні слова, мабуть, тому, що Ердоган в Україні є «шановною людиною», яка заграє з лідером кримських татар, який перебуває в партії Петі Порошенка. І ніхто не хоче писати і згадувати про те, що путін жирує на західних санкціях завдяки таким, як Ердоган, який надав «військовому злочинцю» таку можливість.

У цьому зв’язку не коментуватиму призначення нового міністра Оборони та відставку попереднього. У нас завжди починають із надмірного вихваляння, а через деякий час вже розкривають корупційні схеми, пов’язані з новим призначенцем. Тож коментувати це призначення «з великими зв’язками» я не буду.

Про майбутній візит Кім Чен Ина в росію наші ЗМІ теж розповідають з великою часткою іронії та неприхованих веселощів – ой, поїдуть назустріч один одному два мудаки в бронепоїздах. Знаєте, про що ці мудаки домовлятимуться? Про військовий союз, який міг би стати противагою НАТО, як колись був Варшавський Договір, тільки зараз це буде не європейський, а азійський союз. Китай – попередньо «за», ну, і решта підтягнуться, у тому числі, і путінська Африка. У нас тепер є не лише «путінська росія», а й «путінська африка». Просто хочу нагадати, що армія Північної Кореї і, не дай Боже, Китаю – це не НАТО, це серйозно. І не лише у плані людського видаткового ресурсу, а й у плані технологій. Так що сміятися нема над чим. Хіба що над собою…

Тепер перейдемо до самої суті людського «скотиняцтва». Щоденне читання новин повертає мене до української корупції, яка росте щодня у своїх обсягах, як снігова куля. Вже не лізе ні в горло, ні в підсвідомість. Хочеться одного – забути та не знати. Тому що, коли солдати на фронті або, краще сказати, на передовій, там, де проривають лінії ворожої оборони, говорять про те, що вони знають напевно, що 90% з них загинуть (Британська Times пише про високі втрати ЗСУ на південному фронті. Стаття називається «Контрнаступ України: «Я готовий померти. 90% хлопців тут також помруть»), у тобі народжується інша людина – безжальна і караюча. Однак оскільки твоя єдина зброя – слово, доводиться тиснути на ненависть і агресію, породжену діяльністю худоби в людській подобі.

Депутати відмовилися голосувати за відкриття своїх декларацій. Колись було, потім не стало, тепер не хочуть повертатися до того, що було. Логіка тут елементарна, навіть дитяча – якщо не хочуть відкривати інформацію про свої доходи, то є що приховувати. Отже, продовжують красти. Значить, начхати їм на своїх співвітчизників, які на фронті віддають свої життя за Україну, за свої сім’ї, а також за крадіжку своїх обранців. Я взагалі дивуюся, як цим людям ще хочеться битися та йти вперед, долаючи артилерійський вогонь, мінні поля та загородження. Вони, звичайно, думають, що Україна нескінченно більша, ніж 45 тисяч явних корупціонерів і навіть більше, ніж один мільйон прихованих. Так, Україна більша і сильніша, але ця пухлина, яка здається незначною, цілком здатна її добити. Україні і так вистачає ран, що кровоточать…

Господи, мати таких «обранців», ворогів не треба… Я маю на увазі не тільки «слуг», але їх усіх, що засіли в Раді… Не знаю, як ви, а я втомилася від брехні, від беззаконня, від безмежного нахабства влади. Я розумію, що ви втомилися від нальотів і тривог, від самої суті війни, яка, зважаючи на все, триватиме довго. І це все разом позбавляє енергії та надії. Не знаю, як можна залишатися оптимістом, коли розумієш, що відбувається на фронті, що відбувається з мобілізацією і що відбувається з крадіжкою всередині країни.

Повертаючись до людського єства. Хочу запитати українських злодіїв, які наповнюють свою мошну за потурання влади – чим вони відрізняються від путіна? Якою своєю стороною? Я маю на увазі, чим вони відрізняються від військового злочинця? Той рве Україну ззовні, ці організували внутрішню кровотечу. І найжахливіше, що є чимало тих, хто не просто заплющує очі, а благословляє існуючий стан справ, заявляючи, що все й так добре, і за кого було чи могло бути кращим? Інакше кажучи, те, що маємо, найкраще з усього, що було. Так добре, що Заходу довелося вдатися до шантажу – чи ви припините розкрадати країну, чи ми припинимо нашу допомогу.

Довелося навіть із Коломойським відіграти спектакль, відразу прикривши його СБУ, підконтрольним ОП, щоб ніби здати, але водночас не здавати остаточно. Щоб трохи втерти окуляри нашим західним партнерам перед візитом до США на Генеральну Асамблею. До речі, якщо ми вже заговорили про цю організацію, що зветься ООН…

Хочете чергове дно? Ловіть – «Спеціальна комісія ООН не знайшла достатніх доказів того, що в Україні відбувається геноцид із боку російської армії». Ідіоти не розуміють, до чого ведуть такі заяви. А ведуть вони до того, що, одного чудового дня, армія варварів із «чумного барака» увірветься до будівлі ООН і повторить там українську Бучу. Ніхто ні від чого не застрахований і, в першу чергу, від мінливості долі та історії.

Що, немає добрих новин? Хороші новини є, але у кожного вони свої – у когось дитина пішла до школи, у когось народився малюк, у когось одружився дорослий син, у когось здоров’я пішло на поправлення, у когось видався просто гарний осінній день. Великих добрих новин поки немає. Наше просування на південному напрямку триває, але ж ви знаєте, якою ціною це просування дістається. Ну, і крадіжка – це одна велика, дуже погана, а головне безперервна новина, яка триває вже понад тридцять років нашої незалежності. Незалежності влади, котра краде у свого народу…

Бережіть себе, це головне…

P.S. Хороша новина полягає також у надії – я сподіваюся, що «чорний лебідь» все-таки опуститься на головний купол кремля ще до нового року. І надія ця зростає і міцніє. Інакше ніяк.

Ще одна гарна новина. Я засіла за історичний нарис. Простий та зрозумілий. Про Київську Русь, про слов’янські племена, про Залешанську сторону, населену фінськими племенами, що згодом стала Московією, і про те, що етнічна приналежність великих князів або, якщо сказати сучасною мовою, національність правлячого класу не поширюється ні на народ, ні на країну. Тому збирати «російські землі» наразі не росії, а Україні. Ось такий історичний феномен. Взялася за цю роботу з радістю, бо набридло слухати путінських маленьких чоловічків – ідеологів та пропагандистів. Їм, нещасним, так хочеться величі, а створити її вони не можуть, відповідати величі теж не можуть, та й взяти її ні звідки, тому й несуть усяку ахінею.

А взагалі, я вітаю вас з початком осені, і нехай вона принесе багато великих і добрих новин.

Olena Ksantopulos

Sharing is caring!

Send a Comment