Воїн з Бердичіва гостро і відверто звертається до тих, хто в тилу

Андрій Нестеренко , який має наймирнішу професію вчителя музики, став артилеристом і сьогодні б’є ворогів та закликає інших послідувати його прикладу.

Вкотре буду мусолити тему про сміливість, «я нє создан для вайни» та «мєня там снайпєр застрєліт». Люди, не вдаючись у деталі скажу: вже не має часу перебирати тими, хто має служити, а хто ні, хто сміливий, а кому страшно, хто вірить в богів, а кому по боку!!!

Захищати Україну мають тупо всі!!!

Навіть, якщо б я міг про таке писати і сказав би, що ситуація з комплектністю підрозділів нє очєнь (а я про таке не напишу), можна і це не брати до уваги. Є таке явище, як втома, ротація. Хлопці та дівчата півтора року без висмику живуть, як не в окопах то по фермах, лісах і посадках (а багато і з 2014-го року)! Крім того, що вони тупо закінчуються, як набої в магазині, так живі хочуть домів! Ким цих людей замінити? А я нагадаю, що це не їм там буде 3,14здець, а всім, тупо всім — ієговам, харікрішнам, атеїстам і атвентистам, зеленим і голубим, дурним і розумним, придатним і обмеженим, зрозумійте врешті — ВСІМ!!!

А тепер трохи своєї історії

По першій своїй військовій спеціальності я, тіко не смійтеся, «Артист першої категорії»! Так, є такі спеціальності в армії, по-простому музикант. Я «вчитель музики, артист оркестру, ансамблю, деригент» за першою освітою і працював в ЗСУ за спеціальністю.

В 2014-му році я не був добровольцем, не побіг одразу у військкомат і жив сімейним життям з двома дітьми та дружиною. До одного серпневого недільного ранку, коли о сьомій годині до мене, як до рецидивіста завітала поліція разом з представниками військкомату і вручили повістку. Із 38 людей придатним виявився лише я та ще один хлоп. Після комісії нам не дали часу на збори, а коли ми попросилися до дому, щоб хоч зібратися, то вислухали від воєнкома купу гівна і що сядемо в тюрму…

Мені було страшно? Та ні, я ледь не обісрався, адже я «нє создан для войни», я мог тоді вам розрішити домінантсептакорд в неповний тонічний тризвук з подвоєнною терцією, а піф-паф то не моє!

Далі були соплі, нерви, сльози рідних, безсонні ночі… Я з тим, як кажуть, переспав, навіть не раз і вирішив: якщо вже так і сталося, то я мушу бути корисним і не просрати задешево таке мені дорогоцінне життя (ми ж себе любимо)! Хочте вірте, а хочте ні, але це стало найбільшим мотиватором тоді — не здохнути задешево!

Я як скажений бігав по полігону і задрочив тупо всіх, хто хоч щось знав про мою майбутню спеціальність, а таких було тоді зовсім мало й інформацію збирали по крихтах. Все заради того, щоб не обісратися в час «Х».

Я був на той час далеко не сміливою людиною, мене трусило як Тарасову хату і другою моєю фобією стало незнання самого себе. Я як вогню боявся першого «прильоту» чи бою! Я не знав як відреагую, обригаюся, обісруся, втечу, заплющу очі, чи мене штопорне і я впаду в оціпеніння…

Аби не тягти кота за кардан — все відбулося добре в потрібний момент. Я став не самим паршивим артилеристом і якщо й здохну, то вже не задешево, хоча можна й дорожче!

Чи боюся я під час обстрілу чи бою? Та капєц як, це реально стрьомно, полон то опше для мене таке табу, шо пісєц (з моїми то татухами)!

Чи створений я для війни? Ніхто не створений! Для армії? Ніт, я свійська сімейна тварюка! Але кожний постріл в бік ворога, кожна підтверджена ціль, як і кожен обстріл, чи вбитий побратим — це піпєц яка мотивація і адреналін!!! Та ви ніколи того не відчуєте, якщо будете лише скиглити і тікати від повісток та судитися з воєнкомами замість опанування нової професії потрібної у війську!

Колись і на моє місце треба буде когось поставити, а якщо воно буде порожнє, то гармата не вистрілить, піхота не вистоїть і рашисти ґвалтуватимуть не тільки жінок, а й «нє созданих для войни» хлопчиків-співунів, які співають «харі крішна»…

Сержант Нестеренко доповідь закінчив!»

nesterenko 2

 

Sharing is caring!

Send a Comment