Яка ППО збиває ракети та БпЛА над Києвом: від Буків до IRIS-T

В перший тиждень травня 2023 року російські війська щодня здійснювали масовані повітряні атаки на Україну. Загроза обстрілів залишається. Однією з основних цілей ворога є столиця, тому система ППО Києва багаторівнева. Навесні під час атаки на столицю жодна ракета чи дрон не долетіли до своєї цілі. Перший ешелон складається з мобільних вогневих груп, а другий — з підрозділів Повітряних сил ЗСУ. Основою озброєння підрозділів протиповітряної оборони на Київщині є зенітно-ракетні комплекси. Це як радянські Буки, С-300 та С-125, так і західні зразки, наприклад, найпотужніші німецькі IRIS-T та американські NASAMS. Зброя розподілена між різними групами відповідно до завдань. «Заборона» розповідає про системи ППО, які охороняють столицю.

Протиповітряна оборона на Київщині: яка схема

Охорона повітряного простору столиці України здійснюється за багаторівневим принципом ешелонування, розповів командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв.

Це означає, що підрозділи та техніка розташовується лініями, відповідно до завдань. «Наприклад, перший ешелон створений за рахунок мобільних вогневих груп, завдання яких є знищення повітряного противника на найбільш загрозливих напрямках. Своєю чергою другий ешелон створений за рахунок підрозділів Повітряних сил», — пояснив військовий.

Озброєння у ешелонах відрізняється:

Читати більше новин в Telegram

  • перший (серед іншого) — зенітно-ракетні комплекси «Оса», Avenger, зенітні самохідні установки Gepard 1А2, «Шилка», переносні ЗРК Stinger (плюс DM Stinger), Piorun, «Ігла-1», «Стріла-2», Martlet, RBS – 70, ЗУ-23;
  • другий — ЗРК С-300П, «Бук-Ml», С-125, NASAMS, IRIS-T, Crotale тощо.

«Нарощування ефективності системи прикриття з повітря на найближчу перспективу буде реалізовуватися як за рахунок отримання озброєння та військової техніки від країн-партнерів, так і від національних підприємств ОПК. Це дасть змогу посилити наш повітряний простір не лише проти аеродинамічних, а й проти балістичних цілей», — анонсував Сергій Наєв.

Gepard, NASAMS, Crotale та інші: коротко про техніку

Основою ППО Києва, судячи зі слів генерал-лейтенанта Наєва, є зенітно-ракетні комплекси. ЗРК — це група засобів, які об’єднані між собою та дозволяють самостійно виконувати бойове завдання, пише Defense Express.

Комплекс включає:

  • систему огляду та виявлення цілей;
  • засоби ураження;
  • систему управління озброєнням, зв’язку та перезаряджання.

При цьому деякі компоненти ЗРК можуть бути змонтовані на одному шасі, тобто фактично це одна машина з різними елементами. Інші ж передбачають розміщення кожного елементу окремо.

«Наприклад, радянський зенітний ракетно-гарматний комплекс “Тунгуска” на перший погляд, лише одна машина. Однак комплекс має РЛС [радіолокаційне станція], засоби ураження, зв’язок та систему управління озброєння і все це на одній машині. Так само і “Бук”. Сучасні ЗРК, особливо західні зразки, — це вже цифрові види озброєння з максимально відкритою інфраструктурою. Умовно кажучи, це просто конструктор. Конфігурація може бути максимально широкою: одна чи декілька РЛС, оптично-локаційних станцій, 2-6-8 чи будь-яка інша кількість пускових», — пояснили у виданні.

Тож на озброєні ППО-підрозділів на Київщині такі ЗРК:

  • С-300П — це радянський комплекс середнього радіуса дії. Призначений для боротьби з бойовими літаками, а також крилатими, оперативно-тактичними та балістичними ракетами на висотах від 25 м до 27 кілометрів. Одночасно здатен вражати до 12 цілей;
  • «Оса» — має меншу дальність дії, ніж С-300, але дуже мобільна і її легко приховати. Має дальність дії від 1.5 до 14 км і може досягати цілей на висоті до 5 кілометрів. Призначена для пересування з наземними військами та забезпечення прикриття від літаків і вертольотів;
  • Бук-M1 — багатофункціональний високомобільний комплекс середньої дальності (М1 — перша модернізація класичної версії). Призначений для знищення літаків стратегічної та тактичної авіації, крилатих ракет, вертольотів та інших повітряних об’єктів. Може застосовуватися для ППО військ, військових об’єктів, важливих адміністративно-промислових при масованому застосуванні засобів повітряного нападу;
  • С-125 (за класифікацією НАТО SA-3 Goa) — призначені для боротьби з маловисотними пілотованими та безпілотними аеродинамічними цілями практично усіх типів (ракети, безпілотники, літаки тощо) на висоті від 20 м до 18 кілометрів. Дальність ураження складає від трьох до 25 км;

  • Avenger — американський самохідний зенітно-ракетний комплекс ближньої дії, заснований на армійській вантажівці HMMWV. Основне призначення — ураження крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів, літаків та гелікоптерів на висотах 0.5-3.8 км та дальностях 0.5-5.5 км;

  • NASAMS — вважається однією з найкращих систем ППО у світі. ЗРК стріляє авіаційними ракетами AIM-120 AMRAAM, спеціально модифікованими для наземних пусків. Діапазон дії базової моделі становить 15-25 км, а модернізованої версії AMRAAM-ER — 40 кілометрів. Для виявлення та відстеження цілей використовується радіолокаційний радар з високою роздільною здатністю. Він може виявити одночасно до 60 повітряних об’єктів. Час реагування на ціль — 10 секунд;

  • IRIS-T SLM — німецький комплекс, призначений для запуску ракет середньої дальності. Також існує версія SLS для запуску ракет малої дальності. Був створений Diehl Defence для тривалого чергування на заданій позиції. Він заснований на колісному шасі, але має низьку мобільність, тому не підходить для роботи на різних позиціях з пересуванням. Стріляє ракетами, які мають осколкову боєголовку та забезпечують захист на 360°.

  • Crotale, або «Гримуча змія» — це французька система малої дальності. Призначена для точкового захисту, тому ідеально підходить для роботи на аеродромах, військових базах, складах тощо. Початкова мета полягала в боротьбі з надзвуковими низьколітаючими літаками, але з роками комплекси адаптували для протидії крилатим ракетам, протирадіаційним боєприпасам, снарядам класу «повітря-земля», вертольотам та бойовим літакам. Техніка несе одночасно чотири ракети та оснащена радаром ураження з оптичною системою прицілювання. Запуск ракети з місця займає близько 5 хвилин. Дальність ураження від 500 м до 5.5 км;

  • DM Stinger — фактично Стінгери є переносними зенітно-ракетними установками, але у версії DM для них створили стаціонарну пускову. Вона невелика і її також можна переміщати;
  • ЗУ-23 — легка причіпна установка, розроблена для ураження повітряних цілей на висотах до 2.5 км та легкоброньованих цілей на тій же відстані.

САУ і ПЗРК: які охороняють небо над Києвом

На озброєнні ППО-підрозділів Київщини перебуває дві самохідні артустановки:

  • Gepard 1А2 — німецькі самохідні установки, основне завдання яких захисти бойових підрозділів, військ та ключових об’єктів від повітряних атак. Максимальна скорострільність — 550 пострілів за хвилину, боєкомплект — 640 бронебійно-запалювальних снарядів для стрільби по повітряних цілях і 40 бронебійних для враження наземних цілей;

  • «Шилка» — зенітна самохідна установка радянського виробництва, що призначена для протиповітряного прикриття наземних військ, знищення повітряних цілей на відстані до 2.500 км та на висоті до 1.5 кілометра. Також може протидіяти ворожій бронетехніці.

Переносні зенітні ракетні комплекси — це зброя, призначена для знищення низьколітаючих літаків та вертольотів противника. Вона працює з плеча, тож має невелику дальність ураження:

  • Piorun — найновіший польський ПЗР. Дозволяє вражати цілі на дальності до 6.5 км та на висоті до 4 км;
  • Stinger — американська зброя, яка стоїть на озброєнні 28 країн. Маса бойової частини складає 3 кг, максимальна дальність пуску — 4.5 км;

  • RBS 70 — система типу «земля-повітря». Призначена для протиповітряної оборони, в основному, для використання особовим складом: піхотою, десантниками, щоб протидіяти ворожим літакам та гелікоптерам. Є першою зброєю з лазерною системою наведення (в більшості інших ПЗРК використовуються інфрачервоні системи наведення);

  • Martlet — британські комплекси, які стріляють універсальною малогабаритною багатоцільовою керованою ракетою Lightweight Multirole Missile (LMM). Кумулятивно-уламкова бойова частина має масу 3 кг, при стрільбі по повітряній цілі підривається неконтактним лазерним підривником. Дальність ураження — до 8 км;

  • «Ігла-1» та «Стріла-2» — радянські ПЗРК. Головна відмінність у тому, що «Ігла-1» має вищу бойову ефективність.

Раніше «Заборона» розповідала про систему ППО Patriot. Саме такий комплекс 5 травня збив гіперзвукову ракету Кинджал над Києвом, що раніше було неможливо.

Sharing is caring!

Send a Comment