Зачаровано слухав Любов Свіріденко, заворожений тим, яка неймовірна сила та ніжність сповнюють серце цієї жінки — Олег Володарський

Молитва до Матері Божої Белзької

О Пресвята Мати і Володарко наша! З хорами Ангелів і святих нашого Народу в глибокій покорі встаємо на коліна перед Твоїм престолом! Ти здавна славишся незліченними чудами і щедротами в Твоїй Белзькій чудотворній іконі. Споглянь сьогодні на серця вірних, які з пошаною і відданістю, любов’ю і величанням скоряються перед Тобою. Поглянь своїм милостивим оком на нас, Твоїх підданих, і визволи нас від нікчемності і ганебності гріхів наших, наших сімей і нашого Народу. Відверни від нас невіру, а милосердним Твоїм плащем охорони нас від слушної кари Творця. Оживи в нашому Народі, що віддає себе Твоєму володарству, щирих любителів Святої Віри. Зроби нас вірними і сталими синами Вселенської Церкви.

Надихай єпископів, допомагай священикам і Твоїм вірним. Бережи від злого молодь, випрошуй благодаті нових святих покликань до служіння Богові, наверни грішників, врятуй помираючих, додай витривалості справедливим, спаси душі в чистилищі. Будь для усіх притулком і захистом. Просимо також: випроси у Сина Твого миру для цілого світу, захищай Святішого Отця, видиму главу Церкви, надихай керуючих народами, а особливо нашим Народом. Зволь дарувати нам благодать, про яку Тебе просимо…. О Пресвята Мати і Володарко наша! Будь для нас новою надією, Матір’ю Милосердя і Небесною Брамою, через яку ми зможемо увійти туди, де Ти царюєш, щоб разом з Тобою величати і прославляти Твого Сина Ісуса Христа, котрий живе і царює з Богом Отцем в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні. Амінь.

Поетеса, голова ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія» Любов Свіріденко

Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

чи пісня й думка кволі?

Ви чyли, раз я завела

жалі та голосіння, —

то ж була буря весняна,

а не сльота осіння.

А восени… Яка журба,

чи хто цвіте, чи в’яне,

тоді й плакучая верба

злото-багряна стане.

Коли ж суворая зима

покриє барви й квіти —

на гробі їх вона сама

розсипле самоцвіти.

Леся Українка

Маленька затишна вулиця, котра веде до будинку поетеси Любові Свіріденко, тільки-но її припорошив зимовий сніг, одразу перетворилася на ковзанку, котру ми все ж таки зуміли подолати. Нас зустрів теплий будинок, по-материнськи красивий погляд господині і філіжанка запашної кави.

Поетеса? Так! Людина, котра творить вірші. Людина, котра своїм дотиком дарує словам ритм і рифми, а вони їй вдячно за це співають про життя, любов та віру. Про цю справжню українську берегиню написана вже сила силенна статей, дописів, відгуків. Це легендарна постать як на Буковині, так і за її межами.

Та в нас відбувся інакший діалог. В нас відбулася «Сповідь». Навпроти мене сиділа ДУША. Душа, котра випромінює любов. Котра всім своїм єством прагне до сонця. Я зачаровано слухав, заворожений тим, яка неймовірна сила та ніжність сповнюють серце цієї жінки. Я попросив її прочитати вірш про любов. Якби я заново вчився жити, я б попросився до неї на урок. Яка чиста та невтомна душа! Якої сили досягає людина, котра так ніжно любить Господа.

Той день видався важким для нашої знімальної групи — зранку ми зняли декілька «Сповідей», а потім на нас чекали інші герої… Та я абсолютно забув про це, повністю розчинившись в неймовірному моменті спілкування душ.

Красиві очі з українською величчю гідно та вільно дивилися на світ. Красива душа жовто-синім двоколором рідного прапору огортала кожну Матір, котра втратила сина, і плакала разом з нею. Красива жінка, донька України, своїми материнськими руками обіймала усіх тих, хто потребував її допомоги і по-материнськи міцно тримала біль цих душ, аби вони тільки вірили, аби не втрачали віру. Красива українська МАМА, посміхаючись і радісно мружачись від яскравого сонця, звертається до Господа і щодня просить миру та щастя для своєї Нації. І лише потім просить за себе. Мужньо та сильно.

Душа має свій тембр. Вона, наче дзвін весняного струмочку, може закликати жити, а може заколисати немовля. Є душі, котрі кличуть та закликають. Є душі тиші. А є душі-сонця. Вони зігрівають і пробуджують життя. Ми часто не цінуємо все те, що дарує нам Господь. Звикли сприймати це все як даність. Та ким була дана ця даність? Про це ми не замислюємося. Нам це не потрібно. Доки не настане час випробування.

І лише тоді ми починаємо усвідомлювати хто ми і навіщо прийшли на цю землю. Для того, щоб почути, необхідно молитися. Не просто повторювати слова і машинально хреститися, а щиро говорити з Небесним Отцем.

Ця «Сповідь» промайнула наче мить. Нам не вистачало часу, щоб наговоритися. Я раптом схвильовано і трохи зніяковіло промовив: «Я дуже сильно молюся!». Пані Любов дивилася на мене, як на людину, котра почула її незадане запитання, і схвально прикрила очі, в знак того, що почула відповідь.

Я дивився на свою співрозмовниця і розумів, що ми не просто почули, а відчули одне одного. Є розмова двох незнайомих людей. Є розмова двох людей, котрі спілкуються та сповідуються на очах у Нації і Бога. А є розмова двох душ…

Я щиро дякую Господу за кожну даровану Ним зустріч. І тепер часто в молитві прошу у Нього щастя якомога частіше зустрічати настільки красиві душі, в яких я чую відлуння нашої країни, нашої Нації і Бога. Красиві та сильні душі.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — поетеса, голова ГО «Чернівецьке товариство людей з інвалідністю «Мрія» Любов Свіріденко

Sharing is caring!

Send a Comment