Закон про захист викривачів корупції – блеф?

4 лютого Верховною Радою було прийнято в цілому як закон законопроект № 3450 щодо нібито захисту викривачів корупції. На перший погляд – правильна ініціатива. Але детально проаналізувавши положення законопроекту, легко зрозуміти, що насправді його реалізація створить нові перепони для боротьби з корупцією та ще більше ускладнить життя її викривачам. З приводу цих нових норм антикорупційного законодавства депутати Європарламенту надіслали листа Президенту України. У цьому листі вони просять ветувати новий закон і повернути його на доопрацювання.

Лідер партїї «Народовладдя» Юрій ЛЕВЧЕНКО зазначає: «Так, відповідно до чинної редакції Закону України «Про запобігання корупції», «внутрішні канали повідомлення про МОЖЛИВІ факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону – способи захищеного та анонімного повідомлення інформації, яка повідомляється викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу або юридичній особі, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу».

Натомість новим положеннями цього закону передбачено, що «внутрішні канали повідомлення про факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону – способи захищеного повідомлення інформації, яка повідомляється викривачем керівнику підприємства, установи, організації, в якій він працює, якщо йому ДОСТЕМЕННО відомі факти, які він може ПІДТВЕРДИТИ, про вчинення корупційних правопорушень або пов’язаних з корупцією правопорушень (в разі, якщо викривачу достеменно відомо, що особа, якій він повідомляє таку інформацію не причетна до їх вчинення)».

Зверніть увагу, як пропонується змінити законодавство: від повідомлення про «можливу корупцію» до повідомлення якщо «достеменно відомо» тощо.

Також новими змінами до законодавства передбачено, що «повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені. Викривач має пояснити, звідки йому стали достеменно відомі дані про вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією».

Питання в тому, що такі формулювання як «достеменно відомо», «достеменно відомі дані» фактично нівелюють саму суть викривання корупції, адже у людини можуть бути обґрунтовані підозри щодо вчинення корупційних дій, про які вона повідомляє. А от встановити, що дійсно мав місце факт корупційного правопорушення, а відтак і визначити всі фактичні обставини цього правопорушення якраз і мають відповідні правоохоронні органи у процесі розслідування.

Новий закон також містить цілу низку інших неприйнятних положень.

Так, відповідно до чинної редакції Закону України «Про запобігання корупції» всі державні органи та державні установи повинні мати регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а новим законом такі канали передбачені лише для правоохоронних органів. Це, очевидно, суттєво звужує можливості для повідомлення про факти корупції.

Якщо чинним законодавством передбачено автоматичне набуття статусу викривача після повідомлення про корупцію, то тепер запроваджується процедура «підтвердження або непідтвердження статусу викривача». Тобто, на власний розгляд орган державної влади може не надавати викривачу відповідний статус і фактично «списати» повідомлення про корупцію, розглянувши його як звичайне звернення громадян (так як, до речі, доволі часто роблять правоохоронні органи із заявами про злочин). При цьому не передбачено механізму оскарження такого рішення. Водночас особа, яка повідомила про корупцію, але не отримала статусу викривача, не отримує і відповідного захисту.

Є питання і до передбаченого законопроектом «Єдиного порталу повідомлень викривачів», який має замінити всі внутрішні канали повідомлень про корупцію. Так, положеннями законопроекту не розкрито змісту «відкритості цілодобового доступу» такого порталу, не визначено основні необхідні умови його функціонування (зокрема, переліку інформації, що буде розміщуватися на Єдиному порталі відкрито (або обмежено в доступі), суб’єктів, що матимуть повний чи частковий доступ до розміщених відомостей). Відповідно, це створює нові ризики для викривачів, адже вся інформація про всіх викривачів концентруватиметься на одному ресурсі, функціонування якого до того ж не врегульовано належним чином.

Також цей законопроект містить цілу низку інших недоліків, зокрема, неузгодженості між окремими його положеннями, суперечності з іншими нормами антикорупційного законодавства, нечіткі та розмиті формулювання, термінологічну невизначеність тощо.

Отже, прийнятий нещодавно в цілому як закон законопроект № 3450 у разі реалізації його положень не лише не покращить боротьбу з корупцією, а навпаки, призведе до появи нових загроз для викривачів корупції і створить нові «шпарини», які унеможливлять ефективне застосування положень антикорупційного законодавства.

Варто також зазначити, що і без нових неприйнятних змін, які передбачені законопроектом № 3450, антикорупційне законодавство в частині захисту викривачів корупції є доволі недосконалим і потребує суттєвого доопрацювання.

Так, недостатніми є передбачені чинним законом гарантії викривачів, зокрема, щодо недопущення порушення трудових прав (необґрунтованого звільнення з роботи, неприйняття на роботу тощо). Так, очевидно, що викривача корупції можуть звільнити з роботи або не приймати на роботу під різними приводами, але він не зможе довести у суді, що це є його дискримінація саме як викривача корупції. Окремо варто наголосити на тому, що викриття системної корупції у цілих секторах економіки може призводити до того, що перед викривачем будуть «закриті всі двері» на ринку праці за його спеціальністю. Відтак держава має передбачити на рівні закону системний захист трудових прав викривачів, який, окрім дієвих гарантій відсутності дискримінації у сфері праці, включатиме державні програми матеріального забезпечення, перенавчання, гарантованого державою працевлаштування тощо…

…І, звісно, навіть найбільш досконале антикорупційне законодавство не буде насправді ефективним, якщо влада не має нульової толерантності до корупції і працює в інтересах олігархату, а не переважної більшості українського народу».

Sharing is caring!

Send a Comment