Зоя Красуляк живе українством, дихає ним, відчуває його пульс – Олег Володарський (відео)

Мамина хустка

Все минає з часом і з роками

Змінюється мода і пісні,

А в матусі хустка з тороками

Схована у скрині десь на дні.

Біла пелюстка, червона пелюстка –

В’ється мереживо без кінця.

Мамина хустка, мамина хустка,

Як вона доні моїй до лиця!

Сплетені віночком ніжні квіти

Квітнуть, наче долі оберіг,

А бабусі теплий літній вітер

Спомини приносить на поріг.

Біла пелюстка, червона пелюстка –

В’ється мереживо без кінця.

Мамина хустка, мамина хустка,

Як вона доні моїй до лиця!

Ніжні, добрі і ласкаві руки

Білу хустку, мов вінок, завють,

Дивиться бабуся на онуку

Пригадає молодість свою.

Біла пелюстка, червона пелюстка –

В’ється мереживо без кінця.

Мамина хустка, мамина хустка,

Як вона доні моїй до лиця!

Зоя Красуляк

Зоя Красуляк, режисер театралізованих заходів і свят, провідний методист Вінницького обласного центру народної творчості

На якусь мить мені навіть здалося, що саме ця програма стане моїм провалом і навіть поразкою. Мені ніяк не вдавалося налагодити контакт з чарівною пані Зоєю, героїнею цієї програми.

Ми бачили одне одного, говорили, але цей діалог був вкрай далекий від «Сповіді». Та все ж таки мені вдалося знайти теми та запитання, на які душа цієї дивовижної українки відгукнулася й розкрилася ніби квітка лотосу в перших сонячних променях. Коли це нарешті сталося, я був зачарований красою цієї душі.

Їй резонує українство. Вона живе ним, дихає, відчуває його пульс. Та сьогодні в любові до України так багато болю, що інколи стає складно почати про це говорити. Можливо саме тому багатьом зі СПРАВЖНІХ так важко відкриватися. Я знаю як їм болить, адже і сам це відчуваю. Через те і не завжди торкаюся дійсно болісних тем, аби не образити душу, що поруч.

Та цього разу загальні запитання не змогли побудувати місток порозуміння між нами і їх виявилося не достатньо, аби героїня цієї «Сповіді» змогла відкритися. Я слухав її чарівний вокал, і слова та музику цих пісень, які дали мені змогу відчути скільки ж любові, України та українства в душі у цієї людини.

Пані Зоя самою своєю суттю прагне, аби в її рідній країні кохали та квітнули. І своєю творчістю вона оспівує та примножує любов і добро. Натомість замість цього тут вбивають та втрачають найдорожчих. «Так не має бути! Це неправильно!»,– кричить її любляча материнська душа.

Можливо саме тому її творчість настільки глибока: щоб цієї глибиною відновлювати гармонію і привносити тепло і красу туди, де панує біль. Вона лікує світ своїм співом, своїми текстами та музикою. Добро та любов в ній сильніші за горе та біль. І в цьому стільки істинного, глибинного, Божого, що від усвідомлення перехоплює подих.

Кожного разу, зустрічаючись з такою дивовижною здатністю наших українських берегинь, я ніби втрачаю мову і можу лише молитися Господу за такий Його Дар нашій Нації. Як же вони вміють любити! Цією своєю любов’ю вони пишуть та співають пісні, малюють картини, навчають та виховують маленьких українців, тонна за тонною збирають та готують домашні смаколики для наших воїнів на фронт, доглядають поранених у шпиталях…

Тендітні, але водночас такі сильні та люблячі, вони усюди поруч з Нацією, і всюди лікують зболілі душі українства власною любов’ю. Ця любов – величезна, надважлива складова тієї мужності та сили, якою ми у свій час спинили ворога, а сьогодні продовжуємо боронити нашу країну.

Яким би складним цей діалог не видався мені на початку, але я вдячний Богу за те, що мені вистачило душі й наснаги, щоб почути цю дивовижну українку і розділити з Нацією ті надважливі усвідомлення, котрі мені подарувала ця українка, ця з нею «Сповідь».

Я їжджу країною вчитися у наших неймовірних українців і вже більш ніж 300 діалогів дарують мені все нові й нові барви усвідомлення нашої глибини. І як же це надихає жити, творити та вірити! Ми й самі не усвідомлюємо наскільки ми дивовижні! СЛАВА НАЦІЇ!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програмиЗоя Красуляк, режисер театралізованих заходів і свят, провідний методист Вінницького обласного центру народної творчості

Sharing is caring!

Send a Comment